ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
24 листопада 2020 року м. Херсон Справа № 923/946/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ", м. Херсон
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані", м.Херсон
про стягнення 78875,82 грн заборгованості за договором № ДГ-0000017 від 28.02.2017
представники сторін не викликались
До Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані" (відповідач) про стягнення 78875,82 грн заборгованості за договором № ДГ-0000017 від 28.02.2017, з яких - 67862,12грн заборгованості за отриманий товар, 895,21 грн втрат від інфляції, 1783,43 грн 3% річних та 8335,06 грн пені.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020, справу розподілено судді Литвиновій В.В.
Ухвалою від 23.09.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів. Роз'яснено Відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Встановлено Позивачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п'яти днів з дня отримання відзиву (якщо такий буде поданий), для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відповіді на відзив, заяв з процесуальних питань (за наявності).
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Позивач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 28.09.2020 відповідно до поштового повідомлення про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі, надіслана відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch)- м. Херсон вул. Ладичука 150, повернулась до суду з відміткою пошти "інші причини, що не дали змоги виконати обов"язки щодо пересилання поштового відправлення".
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до п. 99-2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку" рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка”, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за вказаною адресою”, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Враховуючи, що на довідці Укрпошти, яка прикріплена до конверта, в якому надсилалась ухвала відповідачу, не передбачено такої відмітки як “адресат відсутній за вказаною адресою”, то поштою відмічено "інші причини, що не дали змоги виконати обов"язки щодо пересилання поштового відправлення".
З огляду на викладене, враховуючи п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки ухвала суду надсилалась судом за адресою, зареєстрованою у встановленому порядку, а саме - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, суд
28.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані" (відповідач, покупець) укладено договір № ДГ-0000017 (а.с. 10-11), за умовами якого позивач зобов"язався передати на платній основі, належний йому товар, будівельні матеріали (цемент - торгова марка CIMSA, шпаклівка - торгова марка ABS, вапно - торгова марка NUR KIREC) у власність покупця, а покупець зобов"язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 10.5 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань. У разі, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не повідомить інші сторону в письмовій формі про розірвання даного договору, дія договору кожен раз автоматично продовжується на наступний календарний рік.
Згідно з п. 4.1 договору, ціна на товар за цим договором є вільною договірною, встановлюється в гривнях і обумовлюється в додатках/специфікаціях до договору та рахунках фактурах.
Пунктами 4.2, 4.3 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі виставленого рахунку. Умови і строки оплати - товар підлягає 100% передоплаті.
На виконання умов договору № ДГ-0000017 від 28.02.2017 позивач поставив відповідачу цемент сірий портланд кількістю 29,94 т на суму 68862,12, що підтверджується надано позивачем копією видаткової накладної № РН-0001264 від 07.11.2019 (а.с. 12), яка підписана обома сторонами та скріплена печатками.
Також позивачем виставлено відповідачу рахунок № СФ-0001483 від 07.11.2019 на суму 68862,12 грн (а.с. 13).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").
Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
У постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Видаткова накладна № РН-0001264 від 07.11.2019 засвідчена печатками сторін.
З огляду на викладене, встановивши наявність відбитку печаток сторін на видатковій накладній та, враховуючи, що сторони несуть повну відповідальність за законність використання їх печаток, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних; враховуючи, що відомостей про втрату або викрадення печаток сторонами до суду не надходило, суд дійшов висновку, що видаткова накладна № РН-0001264 від 07.11.2019 свідчить про здіснення сторонами у справі господарської операції, незважаючи на те, що не зазначено посади і прізвища представника відповідача.
Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.
Згідно з п. 3.5 договору, датою поставки вважається дата відвантаження товару зі складу продавця.
Відповідно до п. 4.2, 4.3 договору, покупець здійснює 100% передоплату за товар, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
З огляду на викладене, відповідач був зобов"язаний сплатити вартість отриманого товару не пізніше 07.11.2019 - дня приймання-передачі товару.
Але відповідач в порушення умов Договору не оплатив вартість отриманого товару, у зв"язку з чим позивач направив відповідачу претензію № 45 від 09.06.2020 (а.с. 14) з вимогою сплатити заборгованість. Відповідач отримав зазначену претензію 17.06.2020 відповідно до поштового повідомлення про вручення (а.с. 15), але залишив її без реагування.
У зв"язку з тим, що відповідач не оплатив вартість отриманого товару, позивач подав до Господарського суду Херсонської області заяву про видачу судового наказу.
05.08.2020 Господарським судом Херсонської області було видано судовий наказ №923/770/20 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васко-Імпорт" 68 862 грн. 12 коп. заборгованості за зобов'язаннями, 1315 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 1533 грн. 83 коп. три проценти річних від простроченої суми, 8321 грн. 94 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 210 грн. 20 коп. судового збору, у зв'язку з невиконанням договору № ДГ-0000017 від 28.02.2017.
Однак, ухвалою від 09.09.2020 скасовано судовий наказ від 05.08.2020 у зв"язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані" подало заяву про скасування судового наказу через те, що сума основного боргу у судовому наказі не відповідає дійсності, оскільки товариство вже частково сплатило борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Васко-Імпорт" .
Відповідно до банківської виписки руху коштів по рахунку позивача (а.с. 18), відповідач сплатив 04.09.2020 1000 грн згідно з рахунком № 1483 від 07.11.2019.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, з урахуванням часткової оплати, становить 67862,12грн.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 28.02.2017 з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.
Доказів перерахування боргу в сумі 67862,12 грн, як і будь-яких заперечень проти позову, відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному розмірі.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 895,21 грн втрат від інфляції та 1783,43 грн 3% річних станом на 17.09.2020.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій, річних та втрат від інфляції за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, тобто з 08.11.2019, що позивачем не було враховано.
Крім того, позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, пені та 3% річних (постанова Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 та п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань").
З огляду на викладене, здійснивши перевірку правильності нарахувань 3% річних, суд дійшов висновку, що він має помилки та додає свій розрахунок:
Дата початку нарахування:08.11.2019.
Дата закінчення нарахування:17.09.2020.
Відсоткова ставка:3% річних.
Розраховується за формулою:
[Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів]
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки
08.11.201903.09.202030168 862.0031 699.81
04.09.202017.09.20201467 862.00377.87
Всього: 315 1 777.68
Всього: сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 08.11.2019 року по 17.09.2020 року складає 1 777.68 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 1783,43 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 1777,68 грн.
Щодо розрахунку втрат від інфляції, то суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
Касаційний суд роз'яснив, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",
де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
З огляду на викладене, здійснивши перевірку правильності нарахувань втрат від інфляції, суд додає свій розрахунок:
Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку
68862,12грн.08.11.201903.09.2020
Розраховується за формулою:
[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період
[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]
Розрахунок інфляційних збитків.
Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції
Листопад 2019 - Серпень 2020100.1 100.2 99.7 100.8 100.8 100.3 100.2 99.4 99.8101.3068 862.0069 757.21895.21
Всього: 895.21
Інфляційні збитки за вказані періоди складають 895.21 грн.
Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку
69757,21-1000=68757,21грн.04.09.202017.09.2020
Розрахунок інфляційних збитків.
Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції
Всього: 0.00
Інфляційні збитки за вказані періоди складають 0.00 грн.
Всього сума втрат від інфляції становить 895,21 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 895,21 грн втрат від інфляції підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 8335,06 грн пені, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.
Укладаючи договір поставки № ДГ-0000017 від 28.02.2017 сторони пунктом 8.3 передбачили, що за порушення строків оплати поставленого товару, відповідач сплачує позивачу, за вимогою останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.
Таким чином, періодом нарахування пені є 08.11.2019 - 08.05.2020. Позивач провів нарахування пені станом на 07.05.2020.
Відповідно до п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Здійснивши перевірку правильності нарахувань пені, про що зазначалось вище, суд дійшов висновку, що він має помилки та додає свій розрахунок:
Боргові періоди:
Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку
68862,12грн.08.11.201903.09.2020
67862,12грн.04.09.202007.05.2020
Періоди нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з урахуванням :
Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку
68862,12грн.08.11.201907.05.2020
Процентна ставка пені:2 x ставок НБУ
Розраховується за формулою:
[Пеня] = [Сума боргу] 2 [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів [Кількість днів]
Розрахунок пені
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня
08.11.201912.12.20193568 862.0015.5312 046.99
13.12.201930.01.20204968 862.0013.5272 489.19
31.01.202012.03.20204268 862.0011221 738.48
13.03.202023.04.20204268 862.0010201 580.44
24.04.202007.05.20201468 862.00816421.45
Всього: 8 276.56
Пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказані періоди складає 8 276.56 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 8335,06 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 8276,56 грн
Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.
Щодо розподілу судових витрат, то суд виходить з наступного.
Позивачем при звернення до суду з даним позовом було надано докази сплати 1891,80 грн судового збору, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Як зазначалось вище, ухвалою від 09.09.2020 було скасовано судовий наказ від 05.08.2020 № 923/770/20, тому 210,20 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (210,2+1891,8=2102грн).
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати 2102 грн судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2102 грн / 78875,82 грн *78811,57 грн =2100,29 грн.
Позивач в позовній заяві зазначив відповідно до вимог ст. 162 ГПК України, що попередня (орієнтовна) сума витрат на професійну правничу допомогу становить 15000 грн.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В позовній заяві позивач зазначив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані" (м. Херсон вул. Ладичука 150, код 351201270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" (м. Херсон пров. Портовий 1, кв. 1, код 38151742) 67862,12 грн основного боргу, 895,21 грн втрат від інфляції, 1777,68 грн 3% річних, 8276,56 грн пені, 2100,29грн витрат зі сплати судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 24.11.2020
Суддя В.В.Литвинова