24.11.2020 Справа № 920/962/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/962/20 в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 34113412)
до відповідача: фізичної особи-підприємця Московки Миколи Михайловича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 78545,78 грн.,
представники сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача 78545,78 грн., з яких: 67743,19 грн. основний борг, 5855,47 грн. пеня, 2427,93 грн. інфляційні втрати, 2519,19 грн. 3% річних, а також судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.09.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2020.
Однак, 20.10.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи.
Ухвалою суду від 09.11.2020 розгляд справи по суті призначено на 24.11.2020.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК).
Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в справі матеріалів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову враховуючи наступне.
15.10.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (позивач - виконавець) та приватним підприємцем Московкою Миколою Михайловичем (відповідач - споживач) укладено договір № 32 про надання послуг з теплопостачання (далі договір), відповідно до пункту 1 якого позивач зобов'язується згідно з «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які затверджені Постановою від 21.07.2005 № 630, надавати відповідачеві вчасно та відповідної якості послуги з теплопостачання, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Відповідно до пункту 4 договору тариф на послуги станом на 17.10.2006, затверджений рішенням Шосткинського виконкому, з централізованого опалення становить 220-76 грн за одну використану Гкал. В разі зміни тарифів позивач застосовує їх з дати, зазначеної у рішенні Шосткинського виконкому, без внесення змін до цього договору. Позивач повідомляє відповідача про зміни тарифів на послуги з теплопостачання письмово, або через засоби масової інформації.
Сторони у пункті 6 договору передбачили, що розрахунковим періодом є календарний місяць, пунктом 7 визначили, що система оплати послуг є щомісячною, а у пункті 8 визначили, що відповідач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість послуг, зазначених в договорі, передбачених на розрахунковий період. Кінцеві розрахунки за розрахунковий період проводяться відповідачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Згідно з пунктом 18 договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Договір набуває чинності з 15.10.2006 та діє до 15.10.2007, вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його дії однією із сторін не буде письмово направлено заяву про його розірвання або необхідність перегляду (пункти 30, 31 договору).
Договір підписано та скріплено відбитками печаток сторін. Зазначений факт відповідачем не заперечується та не спростовується.
За приписами частини першої статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Судом встановлено, що за період з 01.04.2018 по 10.04.2020 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплоенергію за договором № 32 про надання послуг з теплопостачання в сумі 67743,19 грн.
Позивач здійснював постачання теплової енергії за адресою: вул. Свободи, 22, м. Шостка.
Позивачем щомісяця надсилалися відповідачеві рахунки за період з квітня 2018 року по квітень 2020 року, відповідачу направлені акти прийому-передачі теплової енергії за вказаний період, але відповідач ухиляється від сплати за отримані послуги.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в статях 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Факт надання позивачем відповідачеві послуг за вищевказаним договором повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.
Відтак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь основного боргу за надані послуги за договором № 32 від 15.10.2006 про надання послуг з теплопостачання в сумі 67743,19 грн підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 5855,47 грн пені, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 13 договору за несвоєчасне внесення плати з відповідача стягується пеня у розмірі 1,0 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, за порушення відповідачем умов договору щодо несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, позивачем нарахована відповідачу пеня у відповідності до п. 13 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в сумі 5855,47 грн.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Оскільки нарахування пені передбачено сторонами у договорі і розрахунки розміру пені здійснені позивачем арифметично вірно, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 5855,47 грн. пені є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 2427,93 грн та інфляційні втрати в сумі 2519,19 грн.
Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних та інфляційних суд встановив, що вищезазначений розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2427,93 грн та інфляційних втрат в сумі 2519,19 грн. підлягають задоволенню на підставі статті 625 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими та достовірними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням вищевикладеного.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Московки Миколи Михайловича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 34113412) 67743,19 грн. (шістдесят сім тисяч сімсот сорок три гривні 19 копійок) основного боргу, 5855,47 грн. (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 47 копійок) пені, 2427,93 грн. (дві тисячі чотириста двадцять сім гривень 93 копійки) інфляційних втрат, 2519,19 грн. (дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять гривень 19 копійок) 3% річних, а також сплачений судовий збір в сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 24.11.2020.
Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко