вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.11.2020м. ДніпроСправа № 904/3564/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КРУС", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Кам'янське, Дніпропетровська область
відповідача-3: ОСОБА_2 , м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 204 026,06 грн. за кредитним договором № 1/070720Г від 13.06.2007 року.
Представники:
від позивача: Чумак С.О., довіреність № 3448-К-О від 13.08.2018 року, адвокат.
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3: Шишкін В.М., ордер ДП № 000828 від 31.08.2020 року, адвокат.
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КРУС" (далі - відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) та до ОСОБА_2 (далі - відповідач-3), в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1/070720Г від 13.06.2007 року за період з 05.06.2017 року по 05.06.2020 року в розмірі 204 026,06 грн., з яких: інфляційні втрати - 148 397,60 грн. та 3% річних - 55 628,46 грн.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наявністю невиконаних відповідачами грошових зобов'язань за Кредитним договором №1/070720Г від 13.06.2007 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишено без руху та запропоновано Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" протягом 10 днів з дня вручення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 року усунути недоліки позовної заяви, а саме надати виписки по рахунках відповідача з моменту надання йому кредитних коштів, які містять інформацію про надання кредиту в читабельному вигляді (розмір шрифту не менше 12-14) та розрахунок суми позову в читабельному вигляді (розмір шрифту не менше 12-14).
16.07.2020 року від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № 20200709/4331 від 02.07.2020 року про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 29.07.2020 року о 12:20 год.
У підготовче судове засідання 29.07.2020 року представники відповідачів - 1, 2, 3 не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 08.09.2020 року о 11:00 год.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 року зобов'язано Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, 7,) у строк протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання цієї ухвали суду надіслати на адресу Господарського суду Дніпропетровської області (49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1) у паперовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (суду відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та фізичної особи ОСОБА_2 (суду відома адреса проживання: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
19.08.2020 року від Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області надійшла у паперовій формі інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб.
У підготовче судове засідання 08.09.2020 року представники відповідачів - 1, 2 не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 16.10.2020 року включно та підготовче судове засідання відкладено на 24.09.2020 року о 15:00 год.
16.09.2020 року від представника відповідача-3 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № б/н.
24.09.2020 року електронною поштою від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив вих. № б/н від 23.09.2020 року.
У підготовче судове засідання 24.09.2020 року представники відповідачів - 1, 2 не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 13.10.2020 року о 15:00 год.
У підготовче судове засідання 13.10.2020 року представники відповідачів - 1, 2 не з'явились.
13.10.2020 року у підготовчому судовому засіданні представниками позивача та відповідача-3 зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2020 року о 12:20 год.
У судове засідання 10.11.2020 року з розгляду справи по суті представники відповідачів - 1, 2 не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2020 року оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 13.11.2020 року о 12:00 год.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 у призначене судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Відповідачі (1 та2) правом на подання відзиву на позов не скористалися. Про розгляд справи відповідачі повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, які повернулися до господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".
Судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 13.11.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наявністю невиконаних відповідачем-1 грошових зобов'язань за Кредитним договором № 1/070720Г від 13.06.2007 року, а також відповідачами (2 та 3) своїх зобов'язань за договорами поруки № 3223/1-07 від 13.2007 року та № 6632/1-07 від 13.06.2007 року.
Позиція відповідача-1 та -2
Відповідач-1 та -2 не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.
Позиція відповідача-3.
Відповідач-3 позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 , посилаючись на те, що позивач втратив право вимоги на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за погашення кредитної заборгованості, оскільки порука, встановлена договором № 3223/1-07 від 13.06.2007 року, була припинена 10.06.2010 року, тому позивачем пропущено шестимісячний строк пред'явлення до поручителів встановлених ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Позиція позивача у відповіді на відзив відповідача-3
З визначеними твердженням відповідача-3 позивач не погоджується, оскільки відповідач-3 не врахував, що відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, що і було досягнуто сторонами при укладанні договору поруки, а саме відповідно до п. 5.1 договору поруки - Сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом 5 (п'яти) років.
Якщо рахувати строк позовної давності з моменту укладення договору поруки (з 13.06.2007 року) то він спливає 14.06.2012 року, а з позовом до Індустріального районного суду позивач звернувся в жовтні 2011 року, тобто в межах встановлених договором і узгодженим сторонами на підставі ст. 259 ЦК України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договорів; факт надання кредиту; кінцевий терміном погашення кредиту; наявність прострочення погашення кредиту.
13.06.2007 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА "КРУС" (далі - Відповідач-1/Позичальник) та ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (в подальшому назву змінено на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК", після чого на Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК", надалі - Позивач/Банк) укладено кредитний договір №1/070720Г (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Відповідачу-1 було надано кредит у розмірі 1 399 813,62 гри. в обмін на зобов'язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами Кредитного договору.
За змістом ч. 1 ст, 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Також, 13.06.2007 року Позивач уклав з ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-2) та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-3) договори поруки № 6632/1-07 та № 3223/1-07 відповідно, предметом яких є надання поруки Відповідачем-2 та Відповідачем-3 за виконання зобов'язань Відповідача-1, які випливають з Кредитного договору.
За змістом частин 1 та 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до приписів частин 1 та 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу-1 кредиту у розмірі 1 399 813,62 грн.
Відповідач-1, в свою чергу, не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, внаслідок чого виникла заборгованість.
У зв'язку з порушенням Відповідачем-1 свого зобов'язання за Кредитним договором. Позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Відповідача-1, Відповідача-2, Відповідача-3 та ПАТ "Акцент-Банк" (яке також поручилось за виконання Відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором) про солідарне стягнення заборгованості. 22.11.2011 року судом прийнято рішення у справі № 0417/2-3720/2011. Даним рішенням суд встановив факт укладення Кредитного договору, факт укладення договорів поруки з Відповідачем-2 та Відповідачем-3, факт надання кредиту, факт порушення Відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором, факт наявності заборгованості Відповідача-1 за Кредитним договором у розмірі 1 823 016,65 грн. (у тому числі - 1 224 846,00 грн. заборгованості за тілом кредиту). За результатом розгляду справи суд задовольнив позовні вимоги про солідарне стягнення з Відповідача-1, Відповідача-2 та Відповідача-3 на користь Позивача заборгованості за Кредитним договором. Це рішення суду набрало законної сили 02.12.2012 року.
Після набрання законної сили рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська мали місце наступні часткові погашення заборгованості за тілом кредиту:
- 25.04.2013 року у розмірі 600 000,00 грн.:
- 29.05,2013 року 7 637,50 грн.
У зв'язку з частковими погашеннями заборгованості розмір заборгованості за тілом кредиту було зменшено відповідно до 617 208,50 грн. (1 224 846,00 - 600 000,00 - 7 637,50 = 617 208,50) і станом на дату подачі даного позову ця сума відповідачами не сплачена., що і стало причиною спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, пов'язані із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, щодо своєчасного та у повному розмірі повернення кредиту, сплати відсотків, регулювання яких здійснюється на підставі ГК України, ЦК України.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем-1 умов кредитного договору № 1/070720Г від 13.06.2007 року в частині своєчасного погашення заборгованості за тілом кредиту.
Згідно зі ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного Кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з вимогами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зі змісту ч.4 ст. 75 ГПК України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як роз'яснено в абзацах 1 та 3 п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Так, Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за позовом Позивача до Відповідача-1, Відповідача-2, Відповідача-3 та ПАТ "Акцент-Банк" (яке також поручилось за виконання Відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором) про солідарне стягнення заборгованості. 22.11.2011 року судом прийнято рішення у справі № 0417/2-3720/2011, яким встановлено факт укладення Кредитного договору, факт укладення договорів поруки з Відповідачем-2 та Відповідачем-3, факт надання кредиту, факт порушення Відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором, факт наявності заборгованості Відповідача-1 за Кредитним договором у розмірі 1 823 016,65 грн. (у тому числі - 1 224 846,00 грн. заборгованості за тілом кредиту). За результатом розгляду справи суд задовольнив позовні вимоги про солідарне стягнення з Відповідача-1, Відповідача-2 та Відповідача-3 на користь Позивача заборгованості за Кредитним договором. Це рішення суду набрало законної сили 02.12.2012 року.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, у тому числі статті 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наданого позивачем розрахунку, сума інфляційних втрат за загальний період прострочення з червня 2017 року по квітень 2020 року склала 148 397,60 грн. та 3% річних від простроченої суми боргу за траншем кредиту у розмірі 55 628,46 гри. за період з 05.06.2017 року по 05.06.2020 року, що разом складає 204 026,06 гри.
Зазначені вище суми розраховані відповідно чинного законодавства, а отже, підлягають до примусового стягнення.
Щодо звернення позивачем до господарського суду із позовною заявою де одним з відповідачів є фізична особа, суд зазначає наступне.
З аналізу змісту та підстав поданого позову вбачається, що позивач, як кредитор, подав до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці
Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб'єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителів - фізичних осіб, які зазначені сторонами правочину в забезпечення виконання зобов'язання відповідача - 1.
За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України, позивач дійшов обґрунтованого висновку, що даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018р. у справі №415/2542/15-ц.
Щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 (відповідач-2) та до ОСОБА_2 (відповідач-3) суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Солідарний обов'язок боржників (відповідачі) встановлено ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
У постанові від 27.03.2019 року у справі №200/15135/14-ц (провадження №14-23цс19) Верховний Суд дійшов висновку, що умови договору про дію поруки до повного виконання зобов'язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов'язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов'язання.
Тому і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.
Тобто, якщо до вимог, заявлених до боржника, застосовується збільшений строк давності, передбачений статтею 259 ЦК України, то до вимог, заявлених до поручителя, вказаний строк обмежується строком дії поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення кредиту, визначених умовами кредитного договору.
У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних зобов'язань щодо здійснення кожного з платежів поза межами цього строку.
Враховуючи, що з моменту виникнення права позивача на вимогу до поручителів (строк повернення кредита - 10.06.2010) минуло більш ніж десять років та з моменту винесення заочного рішення Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 22.11.2011 минуло дев'ять років порука є припиненою.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-1 у розмірі 3 060,39 грн.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Квєткіна Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) інфляційні втрати у розмірі 148 397,60 грн., 3% річних у розмірі 55 628,46 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 060,39 грн..
В частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 (відповідач-2) та до ОСОБА_2 (відповідач-3) - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2020
Суддя В.Г. Бєлік