пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
18 листопада 2020 року Справа № 903/504/20
за позовом Фізичної особи-підприємця Приступи Сергія Володимировича
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шервуд ЛП"
про стягнення 11 989 грн. 36 коп.
Cуддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Легерко В.Б.
За участю представників сторін:
від позивача: Мисковець С.В., адвокат ордер серія ВЛ №000,060348
від відповідача: н/з
встановив: ФОП Приступа С.В. звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Шервуд ЛП" про стягнення 11 989 грн. 36 коп., в т.ч. 2 295 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі, 1 533 грн. 68 коп. з оплати комунальних послуг, 8 160 грн. 68 коп. витрат на відновлювальний ремонт, судовий збір у сумі 2 102 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди №13-17 від 01.09.2017 щодо сплати орендної плати та комунальних послуг, а також передачі позивачу орендованого відповідачем приміщення.
Ухвалою суду від 17.07.2020 позовну заяву ФОП Приступи С.В. залишено без руху та зобов'язано позивача протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки.
03.08.2020 від позивача надійшло клопотання (вх.№01-57/4776/20) про усунення недоліків позовної заяви з доказами на виконання ухвали суду від 17.07.2020. Також до клопотання позивач додав видатковий касовий ордер про сплату витрат на юридичну допомогу адвоката на суму 1 500 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 07.08.2020 постановлено відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.09.2020. Встановлено сторонам строк для подання заяв по справі. Явку учасників справи у підготовче судове засідання визнано не обов'язковою.
Ухвалою суду від 03.09.2020 відкладено підготовче засідання на 30.09.2020.
Позивач надіслав на адресу суду заяву (вх.№01-68/63/20 від 02.10.20), в якій просить зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 6 644 грн. 86 коп., в т.ч. 1 343 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі, 966 грн. 56 коп. з оплати комунальних послуг, 4 335 грн. 30 коп. відшкодування вартості проведеного позивачем ремонту орендованого відповідачем приміщення, 1 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 30.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2020. Явку сторін у судове засідання визнано не обов'язковою.
Ухвалою суду від 05.10.2020 відкладено розгляд справи по суті на 21.10.2020. Відповідач відзиву на позов не надав, у судове засідання 21.10.2020 не прибув.
Ухвалою суду від 21.10.2020 призначено розгляд справи по суті на 04.11.2020 на 12:00 год. Відповідно до відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу “Діловодство спеціалізованого суду”, суддя Слободян О.Г. з 02.11.2020 перебуває на лікарняному.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Слободян О.Г. та враховуючи закінчення строку розгляду справи виникла необхідність провести повторний автоматизований розподіл судової справи, яка перебувала у провадженні судді.
На підставі розпорядження в.о керівника апарату Господарського суду Волинської області №01-4/86 від 03.11.2020 призначено автоматизований перерозподіл даної справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Слободян О.Г. справу розподілено судді Кравчук А.М.
Ухвалою суду від 04.11.2020 справу за позовом Фізичної особи-підприємця Приступи Сергія Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шервуд ЛП" прийнято до розгляду. Розгляд справи по суті призначено на 18 листопада 2020 р. на 15:30 год. Повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а) в залі судових засідань №208.
Позивач у судовому засіданні 18.11.2020 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання 18.11.2020 не з'явився, ухвала суду від 04.11.2020 повернута органами поштового зв'язку із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 10. ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичною адресою відповідача є м. Луцьк, пр. Відродження, буд. 22а, кв. 61, куди і направлялась ухвала суду.
Відповідно до п. 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.
Отже у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).
Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
Будучи обізнаним про наявність спору, відповідач мав можливість ознайомитися з процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що сторони були належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи.
Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
встановив:
01.09.2017 між Фізичною особою-підприємцем Приступою Сергієм Володимировичем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шервуд ЛП" (орендар) укладено договір оренди №13-17 (а.с. 7-8), згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, склад та характеристики якого встановлені розділом 3 договору, яке є власністю орендодавця та розташоване за адресою: Волинська область, м, Луцьк, вул. Глушець, 49 на 5 поверсі (п. 1.1 договору).
Відповідно до умов договору приміщення, що орендується, надається орендарю для розміщення ділового офісу (п. 2.1). Об'єктом оренди є приміщення 5-го поверху будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Глушець, 49, а саме:
- офісне приміщення 15,8 м.кв. номер кімнати 12, яка складає приміщення, яке орендується;
- супутні площі та приміщення: туалет, коридор, хол, основний та запасний пожежні виходи;
- супутнє обладнання та товарно-матеріальні цінності (згідно додатку) (п. 3.1. договору).
Стан приміщення, що орендується, на момент передачі в оренду придатний для використання за п. 2.1 цього договору (п. 3.2 договору). Передача приміщення та майна, що орендуються, здійснюються за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про передачу такого в оренду (п. 4.2 договору). Орендна плата за користування об'єктом оренди встановлюється в розмірі 65.00 грн. за 1 (один) квадратний метр площі офісних приміщень (п. 5.1 договору). Орендну плату орендар проводить попередньо на наступний місяць дії Договору до 25 числа місяця, що передує оренді (п. 5.3 договору). За спожиті у поточному місяці комунальні послуги (газ, електроенергія, вода), здійснюється щомісячно до 5 числа місяця згідно виставленого рахунку. Орендна плата сплачується орендарем згідно виставленого рахунку, який орендар повинен отримати самостійно в бухгалтерії орендодавця (п. 5.4 договору). Інші платежі сплачуються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця в гривнях на протязі 3 (трьох) днів після отримання виставленого рахунку (п.5.6 договору). Нарахування орендної плати та інших платежів за використання приміщення припиняється коли орендар здав ключі від приміщення та передав орендоване майно орендодавцю згідно акту, складеного і підписаного сторонами (п. 5.7 договору). Орендодавець має право один раз в два місяці здійснювати перевірку порядку використання орендарем об'єкта, що орендується, у відповідності до умов даного договору (п.6.1 договору). Орендар зобов'язаний передати орендодавцю приміщення, що орендується, за 2 дні до закінчення терміну оренди за актом прийому-здачі (п. 8.1 договору). Приміщення та майно, що орендується, повинні бути передані орендодавцю у тому ж стані, в якому вони передані в оренду з урахуванням нормального зносу (п. 8.4 договору). Даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі та діє до 31 грудня 2017 року та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п. 10.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток господарюючих суб'єктів.
Договір предметом судових розглядів не був, в судовому порядку недійсним не визнаний, доказів зміни умов договору суду не подано.
01.09.2017 між сторонами підписано акт приймання-передачі (а.с. 9), відповідно до якого орендодавець здав, а орендар прийняв: приміщення кімнати №12 5-го поверху, загальною площею 15,8 кв.м., а також: кондиціонер з пультом в кількості 1 шт; світильники лампочки в кількості 1 шт; розетки в кількості 4 шт; вимикачі в кількості 1 шт; меблі та інше.
Стан приміщення, що орендується, на момент передачі в оренду: стеля у задовільному стані; стіни - побілені; підлога - паркет; інше - жалюзі на вікні.
При розгляді даного спору суд виходить з того, що правовідносини, які виникли між сторонами, ґрунтуються на укладеному договорі, який за правовою природою є господарським договором оренди.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріалами справи підтверджується, що 01.09.2017 між сторонами у справі укладено договір №13-17 оренди приміщення, за умовами якого позивачем передано в оренду відповідачу нежитлове приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 49, на 5 поверсі.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач просить стягнути з відповідача 1 343 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі за грудень 2019 року, 966 грн. 56 коп. заборгованості по комунальних платежах, 4 335 грн. 30 коп. відшкодування вартості відновлювального ремонту.
Відповідно до умов договору оплата за спожиті у поточному місяці комунальні послуги (газ, електроенергія, вода), здійснюється щомісячно до 5 числа місяця згідно виставленого рахунку. Орендна плата сплачується орендарем згідно виставленого рахунку, який орендар повинен отримати самостійно в бухгалтерії орендодавця (п. 5.4 договору). Інші платежі сплачуються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця в гривнях на протязі 3 (трьох) днів після отримання виставленого рахунку (п.5.6 договору).
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статті 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Аналогічне регулювання орендних правовідносин встановлено частиною 4 статті 285 Господарського кодексу України, яка передбачає, що орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна лише у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.
У разі, якщо майно можна привести у придатний для використання стан, то воно підлягає відновленню за рахунок орендаря, і збитками орендодавця буде лише вартість такого відновлення за умови відмови орендаря від усунення власними силами погіршення речі.
В даному спорі обов'язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв'язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.
На підтвердження позовних вимог щодо стягнення 1 343 грн. 00 коп. орендної плати позивач подав рахунок на оплату №926 від 30.11.2018, де в графі «Товари (роботи, послуги)», зазначено, зокрема попередня оплата за грудень 2018 року (а.с. 77), рахунок №845 від 29.11.2018 на оплату комунальних послуг - електроенергія за листопад 2018 року (а.с. 11), рахунок №846 від 29.11.2018 - опалення за листопад 2018 року (а.с. 12).
Згідно п. 5.7 договору нарахування орендної плати та інших платежів за використання приміщення припиняється коли орендар здав ключі від приміщення та передав орендоване майно орендодавцю згідно акту, складеного і підписаного сторонами; орендар повністю розрахувався за надані йому послуги.
Акт про повернення орендованого приміщення в матеріалах справи відсутній. Проте, вже 05.11.2018 позивачем складений дефектний акт, 10.11.2018 - договір підряду на виконання ремонтних робіт, а 20.11.2018 акти виконаних робіт, що свідчать про неможливість використання відповідачем приміщення в листопаді-грудні 2018 року.
Дату звільнення відповідачем приміщення позивач не зазначає і не доводить.
Дефектний акт не може бути належним доказом у справі, оскільки не підписаний, як зазначено в ньому, присутнім при огляді приміщення та складання акту Бондар Р.А.
Згідно п. 5.1 договору орендна плата за користування об'єктом оренди встановлюється в розмірі 65.00 грн. за 1 (один) квадратний метр площі офісних приміщень, тобто 1 027 грн. 00 коп. в міс. (65 грн. х 15,8 м2). Позивач нарахував 1 343 грн. 00 коп. Докази зміни умов договору, збільшення розміру орендної плати в матеріалах справи відсутні. Про укладення додаткової угоди до договору позивач не зазначає.
Умовами договору передбачена оплата комунальних послуг згідно рахунків. У рахунках №845, №846 від 29.11.2018 зазначена лише загальна сума до оплати. Матеріали справи не містять розрахунків наданих послуг, кількості, вартості послуг, доказів на підтвердження наданих послуг (кількість спожитої електроенергії, покази лічильника, розрахунковим методом щодо займаної площі, рахунки постачальників послуг електроенергії та тепла тощо).
Згідно п. 5.6 договору платежі, крім орендної плати, сплачуються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця в гривнях на протязі 3 (трьох) днів після отримання виставленого рахунку. Докази надіслання, вручення рахунку відповідачу позивач не надав. Пунктом 5.4 договору орендар самостійно отримує рахунки в бухгалтерії орендодавця лише на сплату орендної плати.
Згідно акту приймання-передачі від 01.09.2017 стіни в орендованому приміщенні побілені, підлога - паркет, стеля в задовільному стані. Витрати позивач нараховує за фарбування стін. Приміщення відповідач орендував з 01.09.2017. При передачі приміщення не зазначено, в якому стані був паркет. Позивач не обґрунтовує необхідності як його циклювання та лакування, так і саме у зв'язку з його пошкодженням з вини орендаря. Згідно п. 8.4 договору приміщення повертається у стані, в якому було передано в оренду з урахуванням нормального зносу. Зміну стану паркету, стін з врахування нормального зносу позивач не довів, як і їх зміну саме за період оренди і з вини орендаря.
Підставою рахунків на оплату орендної плати та комунальних послуг зазначений договір суборенди. До матеріалів справи долучений договір оренди №13-17 від 01.09.2017. Докази права власності чи користування майном позивачем в матеріалах справи відсутні. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що приміщення належить позивачу, проте доказів не подав. У випадку суборенди строк дії договору не може перевищувати строку оренди.
Згідно п. 6.1 договору орендодавець має право один раз в два місяці перевіряти стан орендованого приміщення. За час користування приміщенням понад рік позивач претензій щодо стану приміщення до відповідача не пред'являв. В позовній заяві та долучених доказах не описує пошкоджень. Зазначає, що стан приміщення до та після оренди підтверджується світлинами, проте світлини в матеріалах справи відсутні. Не зазначені і в додатках до позовної заяви. Позиції 12, 27, 28 в додатках до позовної заяви, зокрема калькуляція на ремонтні роботи та копія товарного чеку від 15.11.2018 викреслені. Зазначені докази до позовної заяви не долучені, проте позивач зараховує до витрат на ремонт приміщення 503 грн. 00 коп. згідно зазначеного товарного чека.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду №920/330/18 від 18.06.2019.
Відповідно до частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може зокрема визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв'язку всієї сукупності доказів.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Оскільки, позивачем не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б у своїй сукупності надали суду можливість встановити обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у позові витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено
24.11.2020
Суддя А. М. Кравчук