24.11.2020 року м.Дніпро Справа № 912/1093/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2020 (прийняте суддею Поліщук Г.Б., повне судове рішення складено 17.08.2020) у справі № 912/1093/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"
до Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича
про стягнення 187 790, 28 грн
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича про стягнення 106 824,00 грн заборгованості, 48 380, 99 грн - пені, 4 383, 75 грн - 3% річних, 21 364, 80 грн - штрафу, 6 836, 74 грн - інфляційних втрат на підставі договору купівлі-продажу № 63/18/171 від 10.09.2018 року, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 817,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач належним чином, своєчасно та в повному обсязі не виконав взяті на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків у строки, визначені договором.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2020 у справі № 912/1093/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд зазначив, що позивач не довів факту передачі відповідачу спірного товару.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вважає, що суд в рішенні безпідставно вдався до застосування надмірної процесуально формальності, не здійснивши при цьому дотримання статті 238 ГПК України.
За доводами апелянта, податкові накладні не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", однак, у сукупності із наявними у матеріалах справи доказами - видатковими накладними, додатково підтверджують факт здійснення поставки товару відповідачу у кількості та за ціною, що вказана у спірних видаткових накладних. Дата, номенклатура, кількість, ціна та вартість товару в видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та податкових накладних повністю співпадають (є ідентичними).
У свою чергу, відповідач скористався податковим кредитом, не писав жодних листів ні позивачу ні органам фіскальної служби щодо необхідності коригування податкових накладних. Поряд із цим, враховуючи надані докази прийняття відповідачем відповідного товару, відповідачем не спростовано факту невикористання даного товару у власній господарській діяльності.
Таким чином, із врахуванням викладеного вище, серед правовідносин, котрі склались між позивачем та відповідачем, має місце наявність доказів, котрі підтверджують факт здійснення господарських операцій. За весь час перебування справи на розгляді в місцевому господарському суді, відповідач вимог суду не виконав, жодним чином та в належний процесуальний спосіб не спростував факт отримання товару від позивача згідно спірного договору. Оскільки відповідач наполягає на факті неотримання товару, то обов'язок доведення цього факту покладається саме на відповідача. В той же час, відповідачем такий обов'язок не виконано.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
10.09.2018 Дочірнім підприємством "Тетіївська агропромислова компанія" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро") (Продавець) та Фермерським господарством Зобенка Леоніда Васильовича (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №63/18/171 (а.с. 17-21), відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов'язується в строки, визначені цим Договором, передати у власність Покупця (поставити) Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість.
Згідно пункту 1.2. Договору найменування Товару визначене в Додатках до цього Договору, які складають його невід'ємну частину.
Розгорнутий асортимент та кількість Товару, що постачається, визначаються у Додатках-специфікаціях до цього Договору (пункт 2.1. Договору).
Термін поставки Товару визначається у Додатках до цього Договору (пункт 4.1. Договору).
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що ціна за одиницю Товару кожного найменування в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті наводяться у Додатках до цього Договору.
Загальна вартість Товару (в тому числі ПДВ) в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті визначаються шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у Додатках до цього Договору (пункт 5.2. Договору).
Відповідно до пункту 6.1. Договору загальна вартість Товару повинна бути сплачена Покупцем у строк, встановлений в Додатках-специфікаціях до цього Договору.
Оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця (пункт 6.2. Договору).
Згідно пункту 7.1. Договору, якщо у відповідних Додатках не визначено інше, поставка Товару здійснюється за Правилами Інкотермс 2010. Вид поставки визначається за домовленістю сторін та відображається у Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Передача-приймання Товару здійснюється в пункті поставки, вказаному в Додатках до цього Договору (пункт 10.1 Договору).
Пунктом 10.3. Договору передбачено, що Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем:
- по кількості та асортименту відповідно до видаткової накладної;
- по якості - відповідно сертифікату якості.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками Сторін. Строк дії цього Договору становить 12 календарних місяців. Договір вважається автоматично пролонгованим на наступні 12 календарних місяців, якщо за тридцять календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про припинення його дії. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (пункт 11.1. Договору).
Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.
10.09.2018 між Сторонами підписано Додаток №63/18/171-1 мкд до Договору №63/18/171 від 10.09.2018 (а.с. 22), яким передбачено поставку товару, а саме: мікродобриво з комплексом біостимуляторів "Адаптамін-зернові-супереліта (обробка насіння)" в каністрах 20л, кількістю 40,000 л, загальною вартістю 4 804, 80 грн (з ПДВ).
Термін поставки - 11.09.2018.
Поставка здійснюється на умовах доставки Товару на склад Покупця.
Оплата здійснюється у національній валюті гривні і сплачується Покупцем наступним чином:
27% (1 297,30 грн) загальної вартості в строк до 25.09.2018.
73% (3 507,50 грн) загальної вартості в строк до 01.10.2018.
Крім того, 10.09.2018 між Сторонами підписано Додаток №63/18/171-1 ззр до Договору №63/18/171 від 10.09.2018 (а.с. 23), яким передбачено поставку товару, а саме: Кінто Дуо, КС, кількістю 100,000 л, загальною вартістю 42 936, 00 грн (з ПДВ), що еквівалентно 1 267,00 дол. США (без ПДВ).
Термін поставки - 11.09.2018.
Поставка здійснюється на умовах доставки Товару на склад Покупця.
Оплата здійснюється у національній валюті гривні і сплачується Покупцем наступним чином:
27% (410,51 дол. США) загальної вартості в строк до 25.09.2018.
73% (1 109,89 дол. США) загальної вартості в строк до 01.10.2018.
18.09.2018 між Сторонами підписано Додаток №63/18/171-2 ззр до Договору №63/18/171 від 10.09.2018 (а.с. 24), яким передбачена поставка Товару - Кінто Дуо, КС, кількістю 120,000 л, загальною вартістю 51 523,20 грн з ПДВ, що еквівалентно 1 520,40 дол. США (без ПДВ).
Термін поставки - 18.09.2018.
Поставка здійснюється на умовах доставки Товару на склад Покупця.
Оплата здійснюється у національній валюті гривні і сплачується Покупцем наступним чином:
27% (492,61 дол. США) загальної вартості в строк до 18.09.2018р.
73% (1 331,87 дол. США) загальної вартості в строк до 20.10.2018.
Також, 18.09.2018 між Сторонами підписано Додаток №63/18/171-2 мкд до Договору №63/18/171 від 10.09.2018 (а.с. 25), яким передбачена поставка Товару мікродобриво з комплексом біостимуляторів "Адаптамін-зернові-супереліта (обробка насіння)" кількістю 60,000 л, загальною вартістю 7 560,00 грн (З ПДВ).
Термін поставки - 21.09.2018.
Поставка здійснюється на умовах доставки Товару на склад Покупця.
Оплата здійснюється у національній валюті гривні і сплачується Покупцем наступним чином:
27% (2 041,20 грн) загальної вартості в строк до 18.09.2018.
73% (5 518,80 грн) загальної вартості в строк до 20.10.2018.
Додатки до Договору підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.
За твердженням позивача, відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 106 824, 00 грн, що підтверджується наступними документами:
- видатковою накладною №2330 від 11.09.2018 на суму 4 804, 80 грн та експрес-накладною №59998068059033 від 10.09.2018 (а.с. 26, 27);
- видатковою накладною №2265 від 11.09.2018 на суму 42 936, 00 грн та експрес-накладною №10029413769 від 11.09.2018 (а.с. 28, 29);
- видатковою накладною №2382 від 18.09.2018 на суму 51 523, 20 грн та експрес-накладною №10029413817 від 18.09.2018 (а.с. 30, 31);
- видатковою накладною №2388 від 18.09.2018 на суму 7 560, 00 грн та експрес-накладною №59998068455499 від 18.09.2018 (а.с. 32, 33).
Крім того, як зазначає позивач у позовній заяві, отримання Товару також підтверджується податковими накладними (а.с. 34-41), а саме:
- податковою накладною №114 від 11.09.2018 на суму 42 936,00 грн (у відповідності до квитанції №1 від 26.09.2018 податкову накладну №114 від 11.09.2018 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9207801823);
- податковою накладною №123 від 11.09.2018 на суму 4 804, 80 грн (у відповідності до квитанції №1 від 21.09.2018 податкову накладну №123 від 11.09.2018 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9203775393);
- податковою накладною №231 від 18.09.2018 на суму 7 560, 00 грн (у відповідності до квитанції №1 від 01.10.2018 податкову накладну №231 від 18.09.2018 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9211620141);
- податковою накладною №240 від 18.09.2018 на суму 51 523, 20 грн (у відповідності до квитанції №1 від 01.10.2018 податкову накладну №240 від 18.09.2018 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9211626846).
Проте, за доводами позивача, Фермерське господарство Зобенка Леоніда Васильовича своєчасно та у повному обсязі не виконало взяті на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків у строки, визначені договором. У зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений Товар згідно договору купівлі-продажу №63/18/171 від 10.09.2018 складає 106 824, 00 грн.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11, статті 629 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, які є обов'язковими для виконання сторонами.
За ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526, 629 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною першою статті 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за статтею 610 ЦК України.
Відповідно до пункту 10.3. Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем: по кількості та асортименту відповідно до видаткової накладної; по якості - відповідно сертифікату якості.
В якості доказів поставки Товару Фермерському господарству Зобенка Леоніда Васильовича позивачем надано до суду видаткові накладні №2330 від 11.09.2018 на суму 4 804,20 грн з ПДВ, №2265 від 11.09.2018 на суму 42 936,00 грн з ПДВ, №2382 від 18.09.2018 на суму 51 523,20 грн з ПДВ та №2388 від 18.09.2018 на суму 7 560,00 грн (а.с. 26, 28, 30, 32).
Обсяги, асортимент та вартість товару за видатковими накладними співпадає з додатками до договору (специфікаціями).
Проте, вищевказані видаткові накладні підписані лише зі сторони позивача, підпис повноважного представника відповідача на накладних відсутній.
Письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема, підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.
За викладеного, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що належним доказом отримання Товару відповідачем від позивача є видаткова накладна, оформлена належним чином, проте такий доказ позивачем не надано.
Окрім того, в якості доказу поставки товару за вищевказаними видатковими накладними на суму 106 824, 00 грн позивачем надано копії експрес-накладних компанії перевізника ТОВ "Нова Пошта", а саме: №59998068059033 від 10.09.2018, №10029413769 від 11.09.2018, №10029413817 від 18.09.2018, №59998068455499 від 18.09.2018 (а.с. 27, 29, 31, 33).
Проте, вказані експрес-накладні також не є належними, допустимими і достатніми доказами на підтвердження здійснення поставки позивачем товару та отримання його відповідачем з огляду на те, що на них також відсутній підпис одержувача. Також, зі змісту експрес-накладних не вбачається будь-якої інформації, стосовно документів які за умовами договору повинні супроводжувати товар, зокрема, видаткових накладних, сертифікатів якості тощо. В частині експрес-накладних, а саме №59998068059033 від 12.09.2018 та №10029413817 від 18.09.2018 Одержувачем зазначено не відповідача, а Дочірнє підприємство "Тетіївська агропромислова компанія".
Стосовно поданих позивачем податкових накладних, квитанцій про реєстрацію в ЄДРПН, суд першої інстанції зазначив, що вони не є належними доказами вчинення поставки за договором, оскільки податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом у розумінні податкового обліку підприємства та відображає у ньому господарську операцію, проте, не засвідчує факт передання товару, оскільки складається в односторонньому порядку та не передбачає наявності підпису отримувача, отже, не може підтверджувати факт здійснення сторонами господарської операції з відчуження майна.
З вказаним висновком погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду.
Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі суд повинен враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Тобто, для підтвердження обставин здійснення господарської операції має бути встановлений факт відображення господарських операцій зі спірних поставок товару в податковому обліку продавця - позивача та покупця - відповідача.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, чи отримувались покупцем податкові накладні при здійсненні операцій зі спірних поставок товару на підставі наявних в матеріалах справи оспорюваних видаткових накладних; чи відображались у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця такі податкові накладні; чи формувався відповідачем, як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, чи подавалися покупцем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за оспорюваними накладними (правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 04.11.2019 у справі № 905/49/15). В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач врахував зазначені податкові накладні у своєму податковому обліку.
Вищевказані документи не подавалися позивачем, відповідні клопотання до суду про витребування цієї інформації у належних осіб також не заявлялися позивачем.
За положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19), проте таких переконливих доказів позивачем не надано. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини, а тому перекладення такого тягаря доказування з позивача на відповідача в частині поставки/не поставки товару є безпідставним. Позивач є тією особою, яка відповідає за недоліки свого документообігу та ведення бухгалтерії.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18).
Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18).
Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.
Вищенаведеним відхиляються доводи апеляційної скарги позивача. Колегія суддів не вбачає формальності при розгляді судом першої інстанції даної справи, кожному доказу наданому позивачем була надана оцінка, проте навіть сукупність таких доказів не доводить обставин, на які посилається позивач.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Кіровоградської області ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, тоді як доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Кіровоградської області у даній справі відсутні.
10. Судові витрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ Агро" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2020 у справі № 912/1093/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2020 у справі № 912/1093/20 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ Агро".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 24.11.2020
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко