ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 листопада 2020 року Справа № 903/292/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П.
секретар судового засідання Полюхович І.Г.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача 1: не з'явився
відповідача 2: не з'явився
відповідача 3: не з'явився
прокурора: Шептіліс О.І., службове посвідчення №057469 від 15.10.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Волинської обласної прокуратури на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 02.09.20р. суддею Кравчук А. М. об 15:45 год. у м.Луцьку, повний текст складено 04.09.20р. у справі №903/292/20
за позовом Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Шевченка", м.Луцьк
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтекссервіс", м.Луцьк
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб", м.Луцьк
про стягнення 503 329 грн. 58 коп.
27.04.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Шевченка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтекссервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб" про стягнення 503 329 грн. 58 коп. безпідставно збережених коштів, з яких: 296 425 грн. 91 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Шевченка", 195 671 грн. 06 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтекссервіс", 11 232 грн. 61 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб" та судових витрат по справі пропорційно задоволених позовних вимог.
Позовна заява обґрунтована користуванням відповідачами земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:21:029:0029 площею 1,0449 га без належних на те правових підстав.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.09.2020 у задоволенні позову Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Шевченка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтекссервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб" про стягнення 503 329 грн. 58 коп. відмовлено.
В обґрунтування рішення суд, з посиланням на ст. ст. 22, 1166 (глави 82), 1212 (глави 83) ЦК України, ст. ст. 93, 96, 120, 125, 141, 152, 156 Земельного кодексу України, докази наявні в матеріалах справи, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також постанови Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16), постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 15.01.2019 у справі №920/1161/17, від 15.01.2019 у справі №916/2860/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №3922/3780/17, від 01.02.2019 у справі №916/678/18, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 06.02.2019 у справі №922/587/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 19.02.2019 у справі №908/220/18, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 04.06.2019 у справі №;914/1925/18, від 07.06.2019 у справі №924/638/18, від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 09.07.2019 у справі №922/535/18, від 08.07.2019 у справі №922/530/18, від 16.07.2019 у справі №922/1046/18, від 16.07.2019 у справі №914/484/18, від 30.07.2019 у справі №908/484/18, 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 12.08.2019 у справі 3922/2927/18, від 07.08.2019 у справі №922/818/18, від 27.08.2019 у справі №922/2762/18, від 29.08.2019 у справі №922/3443/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14 вказав, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою відповідачами, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Луцькою міською радою та державної реєстрації такого права, у зв'язку з чим відповідачі користуються цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави. Разом з тим, суд прийшов висновку, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власниками об'єктів нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс", ТОВ "Волиньторгхліб", як фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов'язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Крім того, з посиланням на ст. 79-1 ЗК України, ст. 3 Закону України «Про оренду землі», постанови Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18 зазначив, що позивач має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів). Позивачем на підтвердження меж виділених земельних ділянок площами 0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га подано лише рішення Луцької міської ради №57/13 від 29.05.2019 "Про поділ земельної ділянки комунальної власності на вул. Шевченка, 13", прийняте на підставі клопотань ТОВ "ЖК Шевченка" ТОВ "Промтекссервіс", ТОВ "Волиньторгхліб". Докази внесення відомостей щодо такого поділу з зазначенням визначених меж, кадастрового номера кожної окремої земельної ділянки до Державного земельного кадастру на період, за який позивачем нараховується до стягнення сума безпідставного збагачення у вигляді несплаченої орендної плати, відсутні. Визначення меж земельних ділянок безпосередньо впливає на розмір кожної окремої земельної ділянки та відповідно на розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачами коштів у вигляді орендної плати. Без таких доказів суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування розміру безпідставно збережених коштів.
За наведеного, суд дійшов висновку, що виділені земельні ділянки за адресою м. Луцьк, вул. Шевченка, 13, площами 0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га за період, за який позивачем нараховується до стягнення сума безпідставного збагачення у вигляді несплаченої орендної плати (з 04.08.2017 по 30.03.2020), не були сформовані як об'єкт права оренди, оскільки не мали ані визначених меж, ані кадастрового номера, інформація про них не занесена до Державного земельного кадастру, витяг з нормативно-грошової оцінки позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Не погодившись із ухваленим рішенням, Волинська обласна прокуратура звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2020 за позовом заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ТОВ “ЖК Шевченка”, ТОВ “Промтекссервіс”, TOB “Волиньторгхліб” про стягнення 503 329,58 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та прийняти нове рішення, яким зазначений позов задовольнити.
На переконання прокурора спірна земельна ділянка площею 1,0449 га за адресою м. Луцьк, вул. Шевченка, 13, на якій знаходиться нерухоме майно трьох суб'єктів господарювання ТОВ «ЖК Шевченка», ТОВ «Промтекссервіс», ТОВ «Волиньторгхліб» є сформованою, з моменту присвоєння їй кадастрового номеру 0710100000:21:029:0029 та набула статусу об'єкта цивільних прав в розумінні ст. 79-1 ЗК України 27.07.2011 і такий статус у неї залишався на момент пред'явлення позову.
Вважає помилковим посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду у справі №922/393/18 від 11.09.2019, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17, від 29.05.2019 у справі №922/955/18 у подібних правовідносинах, оскільки у зазначених справах земельні ділянки не були сформовані на відміну від даної справи, тобто встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах із справою, що розглядається, та свідчить про відсутність підстав для врахування відповідних правових висновків під час вирішення цього спору.
На думку скаржника, через неправильну оцінку обставин, суд дійшов хибного висновку про те, що позивач стягує кошти за виділені земельні ділянки площами 0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га згідно рішення Луцької міської ради від 29.05.2019 № 57/13 «Про поділ земельної ділянки комунальної власності на вул. Шевченка, 13», яке прийнято на підставі клопотань ТОВ «ЖК Шевченка», ТОВ «Промтекссервіс», ТОВ «Волиньторгхліб».
Звертає увагу, що вказаним рішенням міської ради та клопотаннями суб'єктів господарювання обґрунтовано лише розподіл загальної суми безпідставно збережених коштів трьома суб'єктами господарювання за використання земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:21:029:0029. Відтак не заслуговують на увагу доводи суду про відсутність доказів внесення відомостей щодо поділу земельної ділянки із зазначенням визначених меж, кадастрового номера кожної окремої земельної ділянки до Державного земельного кадастру на період, за який позивачем нараховується до стягнення сума безпідставного збагачення у вигляді несплаченої орендної плати.
Прокурор вважає, що наявність вимог до відповідачів, які випливають з рішення Луцької міської ради від 29.05.2019 № 57/13 «Про поділ земельної ділянки комунальної власності на вул. Шевченка, 13» та обґрунтовують лише частку кожного з них у загальній сумі безпідставно збережених коштів, не звільняє суд від обов'язку дослідити інші докази у справі, які можуть підтверджувати підставність заявлених вимог.
Звертає увагу, що для обслуговування трьох об'єктів нерухомого майна ТОВ «ЖК Шевченка», ТОВ «Промтекссервіс», ТОВ «Волиньторгхліб» самостійно, на підставі власних клопотань, поданих до міської ради, визначили площі, які вони використовують (0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га) у межах земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:21:029:0029 (1,0449га) та жодною нормою чинного законодавства не заборонено власникам нерухомого майна самостійно визначати таку площу, відтак розрахунок безпідставно збережених коштів здійснено із урахуванням клопотань відповідачів.
Вказує про наявність витягу із Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 26.05.2017 №34-3-0.27-173/162-17 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:21:029:0029 площею 10449,00 м.кв., а тому вважає безпідставним твердження суду про відсутність витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку трьох окремих земельних ділянок з площами 0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га.
Враховуючи використання ТОВ «ЖК Шевченка», ТОВ «Промтекссервіс», ТОВ «Волиньторгхліб» земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:21:029:0029, яка була сформована на момент пред'явлення позову до суду, мала межі, інформація про неї була внесена до Державного земельного кадастру, витяг з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки позивачем та прокурором до суду надано.
У зв'язку із цим, хибними є висновки суду можливість стягнення коштів лише у разі формування в розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України земельних ділянок площами 0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га та надання до суду згаданих документів на кожну земельну ділянку окремо, оскільки у даному випадку користувачами однієї земельної ділянки є кілька власників об'єктів нерухомого майна.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі ТОВ «ЖК Шевченка», ТОВ «Промтекссервіс», ТОВ «Волиньторгхліб» наводять свої міркування спростування доводів скаржника та вказують на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просять апеляційну скаргу Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2020 р. в справі № 903/292/20 - залишити без змін.
Позивач та відповідачі не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені заздалегідь та належним чином, про, що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 44, 46-48, т.2).
Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників позивача та відповідачів, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, явка обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.
У судовому засіданні прокурор підтримала апеляційну скаргу із підстав викладених у ній та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу задоволити. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2020 за позовом заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ТОВ “ЖК Шевченка”, ТОВ “Промтекссервіс”, TOB “Волиньторгхліб” про стягнення 503 329,58 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та прийняти нове рішення, яким зазначений позов задовольнити.
Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Рішенням Луцької міської ради №42/20 від 24.06.2009 встановлено річний розмір орендної плати на земельні ділянки в м.Луцьку, зокрема для будівництва об'єктів нерухомого майна (на період нормативного терміну будівництва) 3% від грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 67-68, т.1).
Рішенням Луцької міської ради №20/66 від 21.03.2017 "Про надання ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс" на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Шевченка, 13" затверджено ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Шевченка, 13, площею 1,0449 га, кадастровим номером 0710100000:21:029:0029 для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями. Надано ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс" земельну ділянку на вул. Шевченка, 13, на умовах оренди строком на 10 років, площею 1,0449 га, кадастровим номером 0710100000:21:029:0029 для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями (частка ТОВ "ЖК Шевченка" 1/2, що становить 0,5225 га, частка ТОВ "Промтекссервіс" 1/2, що становить 0,5224 га). Вирішено укласти відповідні договори оренди та оформити інші документи, необхідні для вчинення цієї угоди (а.с. 41-43, т.1).
Актом від 11.04.2017 визначено межі земельної ділянки площею 1,0449 га в натурі (на місцевості) (а.с. 47, т.1).
Згідно витягу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 26.05.2017 №31-3-0.27-173/162-17 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 10449,00 м.куб., за адресою: вул. Шевченка, 13, м.Луцьк складає 10 650 665 грн. 70 коп. (а.с. 30, т.1).
12.06.2017 між Луцькою міською радою та ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс" укладено договір оренди землі (а.с. 44-46, 49, т.1), згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку "землі житлової та громадської забудови" з кадастровим номером 0710100000:21:029:0029, яка розташована в м.Луцьк, на вул. Шевченка, 13, загальною площею 1,0449 га, з них: частка ТОВ "ЖК Шевченка" 1/2, що становить 0,5225 га, частка ТОВ "Промтекссервіс" 1/2, що становить 0,5224 га (п.п.1, 2 договору). На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення (п. 3). Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 10 650 665 грн. 70 коп., з них: 1/2 частки ТОВ "ЖК Шевченка" - 5 325 842 грн. 50 коп., 1/2 частки ТОВ "Промтекссервіс" - 5 324 823 грн. 20 коп. (п. 4). Оренда плата складає 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 319 519 грн. 97 коп., з них: 1/2 частки ТОВ "ЖК Шевченка" - 159 775 грн. 27 коп., 1/2 частки ТОВ "Промтекссервіс" - 159 744 грн. 70 коп. (п. 8).
Передання земельної ділянки в оренду підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 48, т.1).
Додатковою угодою від 01.08.2018 сторони припинили договір оренди землі від 12.06.2017. Визначено, що орендар зобов'язаний повернути орендовану земельну ділянку по акту приймання-передачі (а.с. 50, т.1).
Повернення земельної ділянки орендодавцю підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 51, т.1).
На спірній земельній ділянці на час розірвання договору землі від 12.06.2017 і по даний час згідно Державного реєстру речових прав знаходяться:
- незавершене будівництво виробничий корпус Є-3 готовністю 4%, придбане ТОВ "Промтекссервіс" згідно договорів купівлі-продажу №3336 від 06.10.2016, №5118 від 21.12.2017 (а.с. 81-87, 115-116, т.1);
- приміщення трансформаторної підстанції, зареєстроване за ТОВ "Волиньторгхліб" на підставі договору №14/1 інвестування будівництва від 14.05.2007, договору №1 відступлення права вимоги нерухомого майна від 02.11.2015, акту приймання-передачі права вимоги нерухомого майна від 02.11.2015, акту приймання передачі від 02.11.2015 (а.с. 75-80, т.1);
- незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення з 6% готовності, зареєстроване за ТОВ "ЖК Шевченка" на підставі декларації про початок будівництва багатоквартирного житлового будинку №083163071805 від 03.11.2016 (а.с. 54-56, т. 1).
Розглянувши клопотання ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс", ТОВ "Волиньторгхліб" (а.с. 31 на звороті, 32, 34 на звороті, 35-36, т.1) щодо поділу земельної ділянки комунальної власності на вул. Шевченка, 13, яка перебуває у користуванні для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, рішенням Луцької міської ради №57/13 від 29.05.2019 "Про поділ земельної ділянки комунальної власності на вул. Шевченка, 13" погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності на вул. Шевченка, 13, кадастровим номером 0710100000:21:029:0029, площею 1,0449 га, для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями; поділено земельну ділянку комунальної власності на вул. Шевченка, 13, загальною площею 1,0449 га, а саме: земельна ділянка №1 - площею 0,6149 га, земельна ділянка №2 - площею 0,4068 га, земельна ділянка №3 - площею 0,0232 га, для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями. Вирішено внести зміни до Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; зобов'язати ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс", ТОВ "Волиньторгхліб" оформити речові права на земельну ділянку (а.с. 28-29, т.1).
Згідно листа ГУ ДПС у Волинській області від 11.03.2020 станом на 11.03.2020 ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс" за земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Шевченка, 13, м.Луцьк, площами 0,5225 га, 0,5224 га, згідно уточнюючих податкових декларацій з плати за землю на 2018 рік за №9172608604 від 15.08.2018, №9174629192 від 17.08.2018 з 01.01.2018 по 03.08.2018 задекларовано суму зобов'язань ТОВ "ЖК Шевченка" з орендної плати 94 490 грн. 78 коп., в т.ч. за серпень 2018 - 1 288 грн. 51 коп., ТОВ "Промтекссервіс" - 94 472 грн. 68 коп., в т.ч. за серпень 2018 року - 1 288 грн. 26 коп. З 04.08.2018 по даний час податкові зобов'язання з плати за землю не декларуються, плата не здійснюється. Станом на 11.03.2020 між Луцькою міською радою та ТОВ "Волиньторгхліб" право оренди на земельну ділянку за адресою: м. Луцьк, вул. Шевченка, 13 не зареєстровано, податкові декларації з плати за землю на 2018-2020 роки товариство не подавало, плату не здійснювало (а.с. 59-66, т.1).
За наведеного, у зв'язку із користуванням відповідачами земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:21:029:0029 площею 1,0449 га без належних на те правових підстав прокурор в інтересах Луцької міської ради звернувся із позовом про стягнення із власників об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Як зазначалося вище, предметом позову у даній справі є стягнення з власників об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачі є власниками майна, що розміщені на спірній земельній ділянці згідно Державного реєстру речових прав:
- незавершене будівництво виробничий корпус Є-3 готовністю 4%, придбане ТОВ "Промтекссервіс" згідно договорів купівлі-продажу №3336 від 06.10.2016, №5118 від 21.12.2017 (а.с. 81-87, 115-116 ,т.1);
- приміщення трансформаторної підстанції, зареєстроване за ТОВ "Волиньторгхліб" на підставі договору №14/1 інвестування будівництва від 14.05.2007, договору №1 відступлення права вимоги нерухомого майна від 02.11.2015, акту приймання-передачі права вимоги нерухомого майна від 02.11.2015, акту приймання передачі від 02.11.2015 (а.с. 75-80, т.1);
- незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення з 6% готовності, зареєстроване за ТОВ "ЖК Шевченка" на підставі декларації про початок будівництва багатоквартирного житлового будинку №083163071805 від 03.11.2016 (а.с. 54-56, т.1).
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).
За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).
Згідно із ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Таким чином, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою відповідачами, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Луцькою міською радою та державної реєстрації такого права, у зв'язку з чим погоджується із висновком місцевого господарського суду, про те, що відповідачі користуються цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власниками об'єктів нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс", ТОВ "Волиньторгхліб", як фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов'язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 15.01.2019 у справі №920/1161/17, від 15.01.2019 у справі №916/2860/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №3922/3780/17, від 01.02.2019 у справі №916/678/18, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 06.02.2019 у справі №922/587/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 19.02.2019 у справі №908/220/18, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 04.06.2019 у справі №;914/1925/18, від 07.06.2019 у справі №924/638/18, від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 09.07.2019 у справі №922/535/18, від 08.07.2019 у справі №922/530/18, від 16.07.2019 у справі №922/1046/18, від 16.07.2019 у справі №914/484/18, від 30.07.2019 у справі №908/484/18, 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 12.08.2019 у справі 3922/2927/18, від 07.08.2019 у справі №922/818/18, від 27.08.2019 у справі №922/2762/18, від 29.08.2019 у справі №922/3443/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що приписами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.
Отже, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18.
Доводи апеляційної скарги про те, що правовідносини у наведених вище справах не є подібними із даною справою спростовуються матеріалами справи та встановленими у ній фактичними обставинами.
Крім того, висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові, міститься у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18.
При цьому, як убачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження меж виділених земельних ділянок площами 0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га подано лише рішення Луцької міської ради №57/13 від 29.05.2019 "Про поділ земельної ділянки комунальної власності на вул. Шевченка, 13", прийняте на підставі клопотань ТОВ "ЖК Шевченка" ТОВ "Промтекссервіс", ТОВ "Волиньторгхліб".
Докази внесення відомостей щодо такого поділу з зазначенням визначених меж, кадастрового номера кожної окремої земельної ділянки до Державного земельного кадастру на період, за який позивачем нараховується до стягнення сума безпідставного збагачення у вигляді несплаченої орендної плати, відсутні.
Про не внесення таких відомостей до Державного земельного кадастру зазначає Луцька місцева прокуратура у позовній заяві (т.1 а.с. 2 на звороті).
Разом з тим, щодо твердження в апеляційній скарзі про те, що наявність вимог до відповідачів, які випливають з рішення Луцької міської ради від 29.05.2019 № 57/13 «Про поділ земельної ділянки комунальної власності на вул. Шевченка, 13» обґрунтовують лише частку кожного з них у загальній сумі безпідставно збережених коштів, а спірна земельна ділянка на якій знаходиться нерухоме майно відповідачів - ТОВ «ЖК Шевченка», ТОВ «Промтекссервіс», ТОВ «Волиньторгхліб», з кадастровим номером 0710100000:21:029:0029 площею 1,0449 га зареєстрована у Державному земельному кадастрі та відповідно до витягу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 26.05.2017 №34-3-0.27-173/162-17 із технічної документації відома її нормативно грошова оцінка, а тому вважає хибними висновки суду про можливість стягнення коштів лише у разі формування в розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України земельних ділянок площами 0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га та надання до суду згаданих документів на кожну земельну ділянку окремо, оскільки у даному випадку користувачами однієї земельної ділянки є кілька власників об'єктів нерухомого майна, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Так, визначення меж земельних ділянок безпосередньо впливає на розмір кожної окремої земельної ділянки та відповідно на розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачами коштів у вигляді орендної плати.
Без таких доказів суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування розміру безпідставно збережених коштів.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що платою за землю є обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Враховуючи те, що відповідачі не є ні власниками, ні постійними землекористувачами земельної ділянки, вони відповідно до п. 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України не є суб'єктами плати за землю у формі земельного податку, а тому єдиною можливою для них формою плати за землю як землекористувачів може бути лише орендна плата (стаття 288 Податкового кодексу України), яка є регульованою ціною.
З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).
Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Отже, у розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Позивачем в основу визначення розміру суми безпідставного збагачення у вигляді несплаченої орендної плати з використання виділених земельних ділянок площами 0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га використано витяг ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 26.05.2017 №34-3-0.27-173/162-17 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:21:029:0029, площею 10449,00 м.кв. (а.с. 30, т.1).
Витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку трьох окремих земельних ділянок площами 0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га на період, за який позивачем нараховується до стягнення сума безпідставного збагачення у вигляді несплаченої орендної плати, в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим не виключається помилковість здійсненого позивачем розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачами коштів у вигляді орендної плати.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що виділені земельні ділянки за адресою м. Луцьк, вул. Шевченка, 13, площами 0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га за період, за який позивачем нараховується до стягнення сума безпідставного збагачення у вигляді несплаченої орендної плати (з 04.08.2017 по 30.03.2020), не були сформовані як об'єкт права оренди, оскільки не мали ані визначених меж, ані кадастрового номера, інформація про них не занесена до Державного земельного кадастру, витяги з нормативно-грошової оцінки позивачем до суду не надано, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/393/18 від 11.09.2019.
Крім того слід зазначити, що позивачем не підтверджено реальної можливості передачі поділених земельних ділянок в оренду відповідно до ЗУ "Про оренду землі" у період з 04.08.2017 по 30.03.2020, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачами за рахунок позивача майна (коштів).
За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в позові.
Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 02.09.2020 у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Крім того, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України залишаються за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Волинської обласної прокуратури на рішення господарського суду Волинської області від 02.09.20 у справі №903/292/20 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 02.09.20 у справі №903/292/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч. 3 ст.287 ГПК України.
4. Справу №903/292/20 повернути до господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "24" листопада 2020 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Дужич С.П.