23 листопада 2020 року місто Київ
справа № 753/13360/19
провадження №22-ц/824/10592/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
позивач - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 28 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Трусової Т.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-
У липні 2019 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, в розмірі 96945 грн., інфляційних збитків в розмірі 9112 грн. 83 коп., трьох процентів річних в розмірі 3976 грн.07 коп. - в рівних частках на користь кожного з позивачів та моральної шкоди в сумі 12031 грн.04 коп. на користь ОСОБА_1 і 5000 грн. на користь ОСОБА_2 .
Позов обґрунтовано тим, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . 19 грудня 2017 року квартиру позивачів було залито гарячою водою. Причиною залиття став розрив радіатора системи теплоспоживання у розташованій двома поверхами вище квартирі АДРЕСА_2 , у якій проживає ОСОБА_3 .
В процесі ліквідації наслідків залиття позивачі понесли витрати на ремонт кондиціонера в сумі 380 грн., на оренду двох осушувачів повітря в сумі 1800 грн., та на придбання електричного устаткування в сумі 592 грн.83 коп.. Відповідно до акту оцінювача вартість матеріального збитку, завданого позивачам через пошкодження майна внаслідок залиття, становить 85681 грн. Вартість оцінки склала 1500 грн.
Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку шкоду не відшкодувала, позивачі просили стягнути з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування шкоди 96945 грн., а також стягнути інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Крім майнової шкоди, позивачам завдано моральну шкоду, яка виявилась у довготривалому знаходженні у стані стресу, моральних стражданнях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушеннях стосунків з членами родини, необхідності докладання величезних зусиль протягом декількох місяців для збору води, бруду, вологи, витратах часу та коштів для організації проведення ремонту і необхідність взяття для цього ОСОБА_1 вимушеного відпустки за рахунок щорічної відпустки, під час якої він планував відпочивати.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 28 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 44768 грн.92 коп., компенсацію моральної шкоди в сумі 10000 грн. та судові витрати в сумі 6678 грн.50 коп., а усього 61447 грн.42 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 44768 грн.92 коп., компенсацію моральної шкоди в сумі 5000 грн. та судові витрати в сумі 6678 грн.50 коп., а всього 56447 грн.42 коп.
Не погоджуючись з зазначеним рішення, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду є незаконним, винесено судом всупереч матеріальним та процесуальним нормам права, а також з порушенням вимог закону про справедливий та неупереджений розгляд справи. Зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, вимоги закону про законність рішення не врахував, прийняв рішення без урахування позиції відповідача, яка не мала можливості надати суду докази своєї невинуватості, оскільки не була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції. Крім того, посилається на те, що наданий позивачем акт не містить інформації щодо площі фактично пошкоджених в результаті залиття стін, стелі та підлоги, а також матеріалів на їх відновлення і їх орієнтовну вартість, такі недоліки акту обстеження унеможливлюють встановлення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття належної позивачам квартири.
Крім того, апелянт посилається на те, що позивачі не довели свого позову, що є їх процесуальним обов'язком відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України. Докази ж, покладені в основу рішення суду, є недостатніми та недостовірними, а відтак судом при прийнятті рішення порушено вимоги ст.ст.79, 80 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині рішення суду першої інстанції не переглядається.
У запереченні на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У запереченнях зокрема посилається на те, що ОСОБА_3 було відомо про початок розгляду справи в суді у зв'язку з незадоволенням його претензії. Виходячи з того, що у позовній заяві адреса відповідача вказана вірно, відповідачка ОСОБА_3 проживає за вказаною адресою, суд надсилав повідомлення за вказаною адресою, то позначка «Адресат відсутній» повідомляє про те, що відповідач неодноразово і самовільно не скористався власним правом на заперечення провини і доведення власної невинуватості відповідно до ст.ст.49,191, 279 ЦПК України. Також посилається на те, що акт від 22 грудня 2017 року складений в повній відповідності до державного шаблону - додатку № 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76. Додані додаткові матеріали по справі дали змогу оцінити матеріальний збиток. Крім того, посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 не була позбавлена можливості скористатись процесуальним правом, передбаченим ст.106 ЦПК України, та подати до суду висновок експерта, складений на її замовлення, якщо вважає, що причиною залиття, що сталося 22 грудня 2017 року є не порив самовільно заміненого нею радіатора без узгоджень з ЖЕК, та без проведення технічних перевірок самого радіатора, а інші обставини.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 1 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом установлено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 5 листопада 2008 року.
19 грудня 2017 року мав місце факт залиття квартири позивачів водою, внаслідок чого було пошкоджено опоряджувальні покриття стелі, стін та підлоги коридору, двох житлових кімнат, кухні, ванної кімнати, вбиральні, лоджії та в усіх приміщеннях порушено електропостачання, що підтверджується актом від 20 грудня 2017 року, підписаним позивачем ОСОБА_1 та мешканцями будинку ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (холодного водопостачання) від 22 грудня 2017 року, складеним комісією житлово-експлуатаційної дільниці № 202 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва»; дефектним актом від 14 січня 2018 року та фото таблицею до нього, складеними оцінювачем ОСОБА_9 .
Згідно з даними акту ЖЕД-202 залиття сталося внаслідок пошкодження (пориву) радіатора палення в кухонному приміщенні квартири АДРЕСА_2 , яка розташована на 18 поверсі. В акті зазначено, що радіатор, який передбачено проектним рішенням, було самостійно замінено власниками квартири АДРЕСА_2 .
Квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 .
На підтвердження розміру майнової шкоди позивачами надано висновок експерта № 05.11.18 судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2018 року, відповідно до якого розмір матеріального збитку, завданого в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 , становить 85265 грн. Висновок експерта складений з врахуванням даних, отриманих під час огляду квартири позивачів оцінювачем ОСОБА_9 , що зафіксовано у відповідному дефектному акті. Про дату та час огляду квартири позивачів оцінювач повідомляв відповідача, що підтверджується письмовим повідомленням, яке відповідач отримала. Проте своїм право на участь в огляді пошкодженого з її вини майна не скористалась.
У висновку експерта ОСОБА_10 , який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічної експертизи, стаж експертної роботи з 2012 року, керуючись Методикою по визначенню причин залиття урахуванням нових технологій та визначенню матеріальної шкоди за його наслідками, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, СОУ ЖКГ 75.11-35077234, 0015:2009 «Правила визначення фізичного зносу житлових будинків», ДСТУ Б Д.11-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», ДСТУ Б Д.1.1-2:2013 «Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва» та низкою інших діючих ДСТУ, провів ідентифікацію об'єкта дослідження, встановив характер та обсяг ушкоджень, коефіцієнт фізичного зносу будівельних матеріалів, обсяг і номенклатуру робіт з відновлювального ремонту квартири, перелік необхідних складових та матеріалів та визначив розмір матеріального збитку, який відповідає вартості відновлювального ремонту (91013 грн.) за вирахуванням фізичного зносу (5748 грн.)
Судом також установлено, що внаслідок винних протиправних дій відповідача позивачі понесли витрати на оплату послуг оцінювача в сумі 1500 грн., за ремонт кондиціонер в сумі 380 грн., за оренду двох осушувачів повітря в сумі 1800 грн. та на придбання електричного устаткування в сумі 592 грн.83 коп.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що затоплення квартири, що належить позивачам, мало місце з вини відповідачки ОСОБА_3 , яка своєї бездіяльністю, що полягає у самовільному переплануванні належної їй квартири та нездійсненні контролю за станом інженерних мереж, допустила аварію в системі теплопостачання, чим завдала позивачам майнової шкоди в загальному розмірі 89537 грн.83коп. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що винні, неправомірні дії відповідача спричинили позивачам душевні страждання, викликані пошкодженням належного їм майна, та зумовили зміни у звичному способі їх життя, оскільки вони змушені були витрачати зусилля, час та власні кошти на усунення наслідків затоплення та збирання необхідних документів, звернення до оцінювача, експерта, адвоката та до суду, щоб довести порушення своїх прав. Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь кожного із позивачів, суд першої інстанції виходив із більшої глибини моральних страждань ОСОБА_1 , що було пов'язане з істотним порушенням його життєвих планів щодо використання відпустки, у порівнянні зі стражданнями позивачки ОСОБА_2 .
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам і ґрунтуються на вимогах матеріального закону.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч.1, п.1 ч.2 , ч.3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила бо мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.1, п.3 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості х реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставо для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановивши, що затоплення належної позивачам квартири АДРЕСА_1 , сталося з вини власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , через затоплення були пошкоджені опоряджувальні покриття стелі, стін та підлоги коридору, двох житлових кімнат, кухні, ванної кімнати, вбиральні, лоджії та в усіх приміщеннях порушено електропостачання і для відновлення попереднього стану необхідно проведення ремонтних робіт, вартість яких становить 85265 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди є доведеними та підлягають задоволенню.
Відповідачкою ОСОБА_3 не доведено належними та допустимими доказами відсутність її вини як власника квартири, яка зобов'язана утримувати своє майно, у затопленні квартири, що належить позивачам.
Відповідно до ч.2 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб.
Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник зобов'язаний утримувати своє майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.322 ЦК України).
Отже, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов'язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власниками збитків.
Посилання відповідачки ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що порив радіатора опалення стався через гідравлічний удар, внаслідок чого сталося затоплення квартир, що розташовані нижче поверхами, як на відсутність її вини у заподіянні шкоди позивачам, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки такі обставини належними та допустимими доказами не підтверджені. Показами свідків, на що посилається відповідачка ОСОБА_3 в окремій, адресованій апеляційному суду заяві, такі обставини не можуть бути доведені. Доказів на підтвердження того, що 19 грудня 2017 року мав місце гідравлічний удар, що спровокував порив трубопроводів, в місцях їх з'єднання з опалювальним приладом, відповідачем до апеляційної скарги не надано. При цьому, судом враховано, що ОСОБА_3 фактично не заперечує, що 19 грудня 2017 року мало місце затоплення квартири позивачів, затоплення сталося через порив радіатора опалення у кухонному приміщенні її квартири, а також відповідачем не заперечується, що нею був самостійно замінений радіатор, встановлення якого передбачено проектним рішенням.
За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які посилається відповідач, підстави для призначення судово-технічної експертизи відсутні.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не доведений розмір шкоди, через те, що у акті про залиття не зазначено площа пошкоджень, що сталися внаслідок затоплення квартири позивачів, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки саме по собі посилання на ці обставини не спростовує розмір матеріального збитку.
Розмір матеріального збитку, завданий позивачам через пошкодження їх майна, підтверджується висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи. Експертиза виконана на замовлення позивача, що відповідає вимогам ст.106 ЦПК України. У висновку зазначено про те, що експерт обізнаний про юридичну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Дослідження експертом проводилося за наданими документами, серед яких також був звіт з визначення вартості матеріального збитку. Порушень при проведенні експертизи судом не встановлено.
Звіт з визначення розміру матеріального збитку складений оцінювачем, яка самостійно проводила огляд квартири позивачів, на огляд була запрошена ОСОБА_3 , що підтверджується повідомленням, яке остання 2 січня 2018 року отримала, але на огляд 14 січня 2018 року не з'явилася (а.с.34, 35, 38-39). У локальному кошторисі на ремонт квартири позивачів зазначена площа приміщень, які потребують ремонту. Оцінювачем вартість матеріального збитку визначена на рівні 85681 грн.
Зазначені обставини дають підстави вважати, що позивачами розмір матеріальної коди є доведеним належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований,доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є безпідставними, а тому підлягають відхиленню. Підстави призначати експертизу для визначення реального розміру шкоди на стадії апеляційного перегляду відсутні.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що справа розглянута у відсутність відповідача, яка не була повідомлена про час та місце розгляду справи є безпідставними і не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3,4,8 ст.128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчинені процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклик здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками - повідомленнями. Днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зареєстрованим місцем проживання відповідачки ОСОБА_3 є: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями електронного реєстру територіальної громади м.Києва «ГІОЦ/КМДА» (а.с.161). Саме за цією адресою судом першої інстанції направлялися на ім'я ОСОБА_3 судова повістка про виклик.
Зважаючи на те, що судові повістки про виклик, направлені на адресу ОСОБА_3 , поверталися до суду без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній» наявні підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_3 була повідомлена про розгляд справи. Ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву давало суду підстави вирішити справу за наявними матеріалами відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене на повно з'ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують..
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 28 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус