20.11.2020
Справа №522/14902/20
Провадження по справі № 1-кп/522/2355/20
20 листопада 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020162500000718 від 22.04.2020 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, українця, громадянина України, який має середню освіту, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 28.12.2008 року Малиновським районним судом м. Одеси за ст. 70, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;
- 06.10.2010 року Малиновським районним судом м. Одеси за ст. 69, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ч. 2 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на 2 роки;
- 23.01.2013 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186 КК України, до позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;
- 28.10.2014 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 186 КК України, призначено штраф в розмірі 1 700 гривень;
- 30.03.2017 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186 КК України, до позбавлення волі строком на 4 роки, звільнений умовно-достроково 24.07.2019 року, невідбута частина покарання 1 рік 17 днів;
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , -
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт № 12020162500000718 від 22.04.2020 року відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , проти задоволення якого сторона захисту заперечувала та просила обрати відносно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, а також доводи клопотання, суд доходить наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Приймаючи до уваги положення ст. 199 КПК України суд має право за клопотанням прокурора продовжити строк дії раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу.
Крім того, відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Третьої судової палати ККС ВС від 11.03.2020 року по справі № 459/3502/19 (провадження № 51-701 км 20), зазначено, що вказаним розділом ІІ КПК України передбачено, в тому числі і порядок подачі, розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів. Виходячи зі змісту диспозицій статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням. Крім того, обрання - є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження -вторинна стадія, яка наступає, за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується.
Ухвалою Приморського районного суду м Одеси від 22.09.2020 року було задоволено клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні та продовженні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно; та за ч. 2 ст. 186 КК України за ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.
Вирішуючи питання про продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких є тяжким, за яке передбачено покарання до шести років позбавлення волі, тому існує ризик того, що обвинувачений розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, який є громадянином України, зареєстрований та проживає в м. Одесі, не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, раніше судимий, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків, що також підтверджує наявність ризику можливого переховування від суду.
Наявність у обвинуваченого судимостей за вчинення аналогічних злочинів проти власності, свідчить про доведеність існування заявленого прокурором ризику можливого вчинення ним інших кримінальних правопорушень, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 177 КПК України, який не має постійного джерела доходу, або будь яких інших підтверджених засобів до існування, що характеризує його особу як таку, що має стійку схильність до вчинення правопорушень, з метою особистого збагачення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, а дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працевлаштований, не одружений, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що дійсно продовжують існують зазначені в клопотанні прокурора ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки вказані в клопотанні прокурора ризики продовжують існувати.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у таких межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, який неодноразово наголошувала на тому, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для особи, враховуючи майновий стан обвинуваченого вважає за можливе визначити, як альтернативний запобіжний захід, у вигляді застави у розмірі 20 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, особи обвинуваченого, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, наявність судимостей, суд доходить висновку про можливість продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначення розміру застави, який здатен запобігти наявним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 182, 183, 199, 314-316, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за підозрюваного; провадження по справі 1-кп/522/2355/20.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 20.11.2020 року та припиняє свою дію 18.01.2021 року.
Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з моменту вручення її копії.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси ОСОБА_1