Провадження №2-а/522/494/20
Справа № 522/18470/20
18 листопада 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участі секретаря судового засідання - Бойко А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-271, 286 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, за участі третьої особи ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач 21.10.2020 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, Рябініна С.М. та просить визнати неправомірними дії інспектора з паркування Рябініна С.М. про винесення постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 та скасувати постанову серії МОНО346526 від 03.10.2020 року, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.10.2020 року позивач правил дорожнього руху не порушував, оскаржувана постанова була направлена поштою, а не залишено на лобовому склі. Інспектором не проводилася заміри відстані від автомобіля до перехрестя.
Ухвалою суду від 23.10.2020 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 10-денний термін для усунення недоліків позову.
Після усунення недоліків позову, ухвалою суду від 04.11.2020 року провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 12.11.2020 року.
До суду 10.11.2020 року надійшов відзив Одеської міської ради на позовну заяву, мотивований тим, що Одеська міська рада є неналежним відповідачем по справі.
До суду 11.11.2020 року надійшла заява Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та скасування постанови, адже Департаментом встановлено невірну кваліфікацію порушення позивачем Правил дорожнього руху.
Ухвалою суду від 12.11.2020 року здійснено заміну відповідача Одеської міської ради на належного відповідача Департамент транспорту зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, залучено Рябініна С.М. до участі у справі в якості третьої особи.
У судове засідання 18.11.2020 року учасники справи не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.
Згідно ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази сторін приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 03.10.2020 року інспектором з паркування Рябініним Святославом Миколайовичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії МОНО 346526, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.15.9ґ ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП. Відповідно до вищевказаної постанови 03.10.2020 року о 14 год. 44 хв. в м. Одеса, вул. Рішельєвька, 6, водій транспортного засобу Ravon, номерний знак НОМЕР_1 здійснив зупинку, стоянку на перехресті, що суттєво перешкоджає дорожньому руху та створює загрозу безпеці руху.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпункту "ґ" пункту 15.9. Правил дорожнього руху - зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Відповідно до частини 3 статті 122 КУпАП відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Отже, виходячи із наведеного належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від перехрестя.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2018 року у справі 760/3696/16-а та від 18 липня 2019 року у справі №216/5226/16-а.
Постанова та фотознімки не містять замірів від припаркового автомобіля позивача до пішохідного переходу.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Факт скоєння адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами.
Частиною 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1.ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною 3 статті 265-2 КУпАП у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.
Частиною 4 статті 265-2 КУпАП передбачено, що транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.
Частина 5 статті 265-2 КУпАП визначає, що після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 6 статті 265-2 КУпАП за подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.
Тобто, виключною підставою для доставлення затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик дозволяється лише у випадку, якщо транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідач по суті визнав вимоги ОСОБА_1 , адже вказав, що інспектором з паркування були неправильно кваліфіковані дії позивача.
Таким чином, не вбачається порушення транспортним засобом позивача правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд вбачає наявність підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення та закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 247, 287-293 КпАП України, ст.ст. 243-246,250, 251, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Департаменту транспорту зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, за участі третьої особи ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії МОНО346526 від 03.10.2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого, ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 23.11.2020 року.
Суддя: В.Я. Бондар