Справа № 522/23276/17
Провадження № 2/522/1749/20
10 листопада 2020 року м.Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
при секретарі судового засідання - Лисенко А.О.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича, державного підприємства «Сетам», ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, державного реєстратора комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Шевченка Максима Олександровича про скасування рішення державного реєстратора, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, про скасування записів про право власності, визнання права власності, визнання електронних торгів, витребування майна, та за позовом ОСОБА_5 , пред'явлений до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору: ДП «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, КП «Департамент державної реєстрації» в особі Державного реєстратора Шевченко Максима Олександровича, ОСОБА_6 , про визнання права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_1 11.12.2017р. до суду звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» в особі відокремленого підрозділу Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» , державного реєстратора Іскрова Олега Вікторовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконною реєстрацію права власності на нерухоме майно- двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , заг. пл.. 41,5 кв.м., житл.пл. 26,6 кв.м., за ОСОБА_2 , проведену 08.08.2017р. КП «Центр державної реєстрації», внесення запису про скасування такої державної реєстрації права власності, визнання нелійним внаслідок фіктивності договору купівлі-продажу квартири укладеного 14.11.2017р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_7 .
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 14.12.2017р. провадження по справі відкрито (суддя ОСОБА_12) з призначенням справи до судового розгляду на 01.03.2018р.
Також ухвалою суду від 12.01.2018р. забезпечено позов та накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , заг. пл.. 41,5 кв.м., житл.пл. 26,6 кв.м.
Ухвалою суду від 12.01.2018р. витребувано від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (вул. Черняховського, буд. № 6, м. Одеса, 65009) належним чином завірену копію реєстраційної справи щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м., сформовану комунальним підприємством «Центр державної реєстрації» в особі Одеської обласної філії.
Витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської А.М. належним чином завірену копію договору купівлі-продажу нерухомого майна двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м., укладений 14 листопада 2017 року ОСОБА_8 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем, реєстровий номер договору 9371, а також всі документи, що додані до вказаного договору.
19.12.2017р. до суду звернувся відповідач ОСОБА_2 з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, та18.01.2018р. з аналогічною заявою звернувся і державний реєстратор Іскров О.В.(а.с.41 т.1).
02.08.2018р. на виконання ухвали суду від 12.01.2018р. від приватного нотаріуса Таранської А.М. надійшли витребувані копії документів-копію договорі від 14.11.2017р. з додатками (а.с.44-72 т.1).
29.02.18р. на виконання ухвали суду від 12.01.2018р. від Управління державної реєстрації Юридичного департаменту ОМР надійшли витребувані копії документів-копія реєстраційної справи №1328091451101 (а.с.73-105 т.1).
16.02.2018р. державний реєстратор Іскров О.В. надіслав відзив на позов, яким просив відмовити у задоволені позовних вимог (а.с.107-120 т.1) та зазначив що ним було проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 оскільки заявником було подано договір купівлі-продажу від 14.11.2001р., який було вчинено і зареєстровано на Одеській товарній біржі та момент укладання даного правочину законодавством не було передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення таких договорів і він не наділений повноваженнями визнавати такий договір недійсним та не мав підстав для відмови в держреєстрації.
10.04.2018р. державний реєстратор Іскров О.В. подав заяву про розгляд справи у його відсутність.(а.с.130 т.1).
10.04.2018р. КП «Центр державної реєстрації» подали заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.131-132 т.1).
10.05.2018р. представник ОСОБА_2 адв. Василець В.В. подав до суду копію постанови апеляційного суду Одеської області від 03.04.2018р. (справа №522/19230/17), якою заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13.11.2017р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно-скасовано та у задоволені позовних вимог -відмовлено (а.с.150-151 т.1).
26.07.2018р. ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву (а.с.154-161 т.1) до КП «Центр державної реєстрації» в особі відокремленого підрозділу Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» , державного реєстратора Іскрова Олега Вікторовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконною реєстрацію права власності на нерухоме майно- двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , заг. пл.. 41,5 кв.м., житл.пл. 26,6 кв.м., за ОСОБА_2 , проведену 08.08.2017р. КП «Центр державної реєстрації», внесення запису про скасування такої державної реєстрації права власності, визнання недійним внаслідок фіктивності договору купівлі-продажу квартири укладеного 14.11.2017р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_7 , визнання недійним внаслідок фіктивності договору купівлі-продажу квартири укладеного 31.05.2018р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Чередниченко Г.А. за реєстр. , внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 31.07.2018р. задоволено заяву представника позивача та накладено арешт на спірну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.173-174 т.1).
20.08.2018р. до суду надійшов лист від Управління державної реєстрації Юридичного департаменту ОМР про надання засвідченої копії ухвали суду від 31.07.2018р.
23.08.2018р. на виконання ухвали суду від приватного нотаріуса Чередниченко Г.А. надійшли засвідчені копії договору купівлі-продажу від 31.05.2018р.(а.с.186-214 т.1).
29.08.2018р. від державного реєстратора Іскрова О.В. надійшов відзив (а.с.1-9 т.2).
29.08.2018р. від КП «Центр державної реєстрації» надійшло відзив на позов, яким просили відмовити у позовних вимогах. (а.с.16-29 т.2).
05.12.2018р. з матеріалами справи ознайомився представник відповідача ОСОБА_4-адв. Клименко О.В .
У зв'язку з тим, що на підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 27 грудня 2018 року №4049/0/15-18 про звільнення ОСОБА_12 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв'язку з поданням заяви про відставку, за допомогою системи автоматизованого документообігу суду визначено, що розгляд цієї справи здійснюватиме суддя Приморського районного суду м.Одеси Шкамерда К.С. (протокол повторного авторозподілу від 15.01.2019 року) та ухвалою суду від 17.01.2019р. цивільна сприйнята до провадження суддею Шкамерда К.С. та призначено підготовче засідання на 26.02.2019р.
При цьому в ухвалі суду зазначено, що 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII.
Згідно з п. 9 ч.1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 12 ст. 33 чинного ЦПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
31.01.2019р.до суду від ОСОБА_4 надійшов відзив на позов (а.с.84 -103 т.2) з додатками, за яким просить суд відмовити у позовних вимогах, та зазначив, що позов щодо права власності може бути поданий тільки власником майна, а позивачка ніколи не була власником спірної квартири та її право власності ніколи не було зареєстровано та не має право на пред'явлення такого позову. Крім того зазначив, що позивачка є дружиною ОСОБА_13 , що є депутатом Одеської обласної ради 7-го скликання, який в свою чергу зобов'язаний подавати декларації, та який в своїй деклараціях за 2014,2016,2017р.р. зазначив свою дружину (тобто позивачку по справі), але при цьому не було зазначено про спірну квартиру.
10.04.2019р. представник позивачки адв. Дабіжа О.А. подала уточнену позовну заяву до Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича, державного підприємства «Сетам», ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, про визнання незаконною реєстрацію права власності на нерухоме майно- двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , заг. пл.. 41,5 кв.м., житл.пл. 26,6 кв.м., за ОСОБА_2 , проведену 08.08.2017р. КП «Центр державної реєстрації», внесення запису про скасування рішення та такої державної реєстрації права власності,від 16.08.2017р., про скасування про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 проведеної 08.08.2017р, про визнання недійним договору купівлі-продажу квартири укладеного 14.11.2017р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру від 14.11.2017р. за ОСОБА_7 , про скасування запису щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру від 14.11.2017р. за ОСОБА_7 , про визнання недійним договору купівлі-продажу квартири укладеного 31.05.2018р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Чередниченко Г.А. за реєстр.858 , про скасування рішення про таку державну реєстрацію, про скасування запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , про визнання недійсним електронних торгів від 25.02.2019р. проведених ДП «СЕТАМ», визнання недійсним та скасування Акту приватного виконавця Долинського про проведені електронні торги квартири, визнання недійсним та скасування свідоцтва від 06.03.2019р. видане приватним нотаріусом ОМНО Фроловою Р.В.. щодо придбання квартири ОСОБА_5 (а.с. 124- 133 т.2).
22.05.2018р. до суду представник позивачки адв. Дабіжа О.А. подала уточнену позовну заяву до Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича, державного підприємства «Сетам», ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Шевченко М.О. про визнання незаконною реєстрацію права власності на нерухоме майно- двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , заг. пл.. 41,5 кв.м., житл. пл. 26,6 кв.м., за ОСОБА_2 , проведену 08.08.2017р. КП «Центр державної реєстрації», внесення запису про скасування рішення та такої державної реєстрації права власності,від 16.08.2017р., про скасування про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 проведеної 08.08.2017р, про визнання недійним договору купівлі-продажу квартири укладеного 14.11.2017р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру від 14.11.2017р. за ОСОБА_7 , про скасування запису щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру від 14.11.2017р. за ОСОБА_7 , про визнання недійним договору купівлі-продажу квартири укладеного 31.05.2018р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Чередниченко Г.А. за реєстр.858 , про скасування рішення про таку державну реєстрацію, про скасування запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , про визнання недійсним електронних торгів від 25.02.2019р. проведених ДП «СЕТАМ», визнання недійсним та скасування Акту приватного виконавця Долинського про проведені електронні торги квартири, визнання недійсним та скасування свідоцтва від 06.03.2019р. видане приватним нотаріусом ОМНО Фроловою Р.В.. щодо придбання квартири ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Шевченко О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер: 45856585 від 07.03.2019р., та про скасування запису за номером 30601017 щодо реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_5 (а.с. 172- 183 т.2).
Ухвалою суду від 29.05.2018р. (а.с.212-215 т.2) задоволено клопотання представника позивача та накладено арешт на квартиру , яка належить на праві власності ОСОБА_5 . Заборонено будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб'єктам державної реєстрації до вирішення справи №522/23276/17 по суті проводити будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна.
Ухвалою суду від 16.07.2019р. витребувано від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП 57973433 та, зокрема, акту приватного виконавця про проведенні електронні торги від 04.03.2019 року щодо з реалізації двокімнатної квартири .
Витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р.В. належним чином засвідчену копію свідоцтва від 06 березня 2019 року щодо придбання ОСОБА_5 з електронних торгів двокімнатної квартири , та всіх документів, які стали підставою для видачі такого свідоцтва;
Витребувано від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірену копію реєстраційної справи щодо реєстрації за ОСОБА_5 права власності на нерухоме майно двокімнатну квартири, загальною площею 41,5 кв.м., житт пл. 26, 6 кв.м., сформовану державним реєстратором КП «Департамент державної реєстрації Шевченко Максимом Олександровичем».
На підставі наказу від 16вересня 2019року № 50-ос/с Голови суду про відрахування зі штату Приморського районного суду м. Одеси судді Шкамерди К.С. у зв'язку із закінченням терміну відрядження, з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів сторін по справі, а також дотримання розумних строків розгляду справи,та на підставі службової службової записки помічника та секретаря судового засідання судді Іванової О. І. та Довгань Ж. А. здійснено перерозподіл справи.
Ухвалою суду від 24.10.2019р. зазначена справа прийнято до провадження с. Домусчі Л.В. та призначено до розгляду в підготовчому засіданні 25.11.2019р..
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою від 20.01.2020 року (дата останніх уточнень предмета позову а.с. 64-79 т.4) до КП «Центр державної реєстрації», Державного реєстратора Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича, ДП «СЕТАМ», Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, Державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Шевченко Максима Олександровича та ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно, визнання протиправним та скасування рішень державних реєстраторів, скасування записів у державному реєстрі, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна; скасування рішень приватних нотаріусів, скасування записів про право власності, визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту приватного виконавця про проведені електронні торги, визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання майна з публічних торгів та витребування майна на її користь від ОСОБА_5 ..
Доводи та посилання позивача.
29 жовтня 2002 року позивач ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; Позивач) уклала з ОСОБА_10 договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м., яка складається з наступних приміщень: 1 - житлова кімната площею 10,1 кв.м.; 2 - житлова кімната площею 16,5 кв.м.; 3 - кухня площею 6,5 кв.м.; 4 - санвузол площею 2,4 кв.м.; 5 - коридор площею 3,3 кв.м.; 6 - комора площею 2,0кв.м.; балкон площею 0,7 кв.м. Договір був укладений на Одеській товарній біржі та зареєстрований за № 28225.
В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що 29.10.2002 року на Одеській товарній біржі було укладено і зареєстровано Договір купівлі продажу нерухомого майна N 28225 від 29.10.2002 року, а саме квартири двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м., яка складається з наступних приміщень: 1 - житлова кімната площею 10,1 кв.м.; 2 - житлова кімната площею 16,5 кв.м.; 3 - кухня площею 6,5 кв.м.; 4 - санвузол площею 2,4 кв.м.; 5 - коридор площею 3,3 кв.м.; 6 - комора площею 2,0 кв.м.; балкон площею 0,7 кв.м. (надалі спірна квартира), який укладено між ОСОБА_10 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець надалі позивач). Окремо зазначає, що нотаріальне посвідчення даного договору є неможливим, оскільки місце проживання ОСОБА_10 є невідомим.
В обґрунтування права власності на спірну квартиру позивач посилається на фактичне виконання умов даного договору і вказує, що передала продавцю ОСОБА_10 гроші, натомість отримала ключі від квартири, документи (розрахункові книжки на житлово-комунальні послуги, ордер на вселення від 05 серпня 1969 року № 1062) та стверджує, що фактично прийняла квартиру у власність - в'їхала у квартиру, почала нею користуватися, зробила необхідний поточний ремонт, несла необхідні витрати по утриманню нерухомого майна у стані, придатному до експлуатації за призначенням, а продавець ОСОБА_10 виїхала з квартири у невідомому напрямку.
У якості нормативного обґрунтування посилається на положення ст. 224 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 р.) за, якими за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язаний прийняти майно і сплатити за нього визначену суму грошей. А також посилається на положення ст. 128 ЦК УРСР 1963 р. (в ред. від 30.10.1999 р.) у відповідності до якої, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
З огляду на наведене, позивач вважає, що став власником спірної квартири, як наслідок просить визнати за ним право власності на неї.
При цьому, позивач також зазначає, що він вже звертався до суду з позовом про визнання дійсним зазначеного вище договору купівлі продажу спірної квартири N 28225 від 29.10.2002 року укладеного на Одеській товарній біржі та визнання за ним права власності на спірну квартиру. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2017 року по справі № 522/19230/17 позовні вимоги було задоволено повністю. Однак, коли позивач звернулася до суду за копією цього судового рішення як такого, що набрало законної сили, його сповістили, що на зазначене рішення було подано апеляційну скаргу ОСОБА_2 (відповідач).
Щодо проведення протиправної державної реєстрації Іскровим О.В. (відповідач), позивач зазначає, що після ознайомлення із даною апеляційною скаргою, йому стало відомо, що раніше невідома йому особа ОСОБА_2 є власником спірної квартири, за договором купівлі-продажу від 14 листопада 2001 року, зареєстрованим на Одеській універсальній товарній біржі за № 11/1612. Державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 була проведена 08 серпня 2017 року державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації»(відповідач) - Іскровим Олегом Вікторовичем .
На думку позивача державний реєстратор Іскров О.В., порушив норми чинного законодавства під час проведення державної реєстрації. Позивач стверджує, що державний реєстратор не мав права проводити спірну державну реєстрацію, оскільки документи, подані для проведення такої реєстрації суперечили вимогам законодавства та були такими, що не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. На думку позивача договір купівлі-продажу від 14 листопада 2001 року, укладений між ОСОБА_10 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець -відповідач), факт укладення якого не виключається позивачем, зареєстрований на Одеській універсальній товарній біржі за № 11/1612 - є нікчемним, оскільки на думку позивача, у відповідності до положень ст. 47 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. (ст. 220 Цивільного кодексу України)- без визнання дійсності договору у судовому порядку, укладений на біржі договір купівлі-продажу спірної квартири є недійсним за законом, та ОСОБА_2 не звертався до неї з позовом щодо вселення. Позивач також вважає даний договір таким, що не мав правових наслідків.
Як наслідок, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 .
Вимоги щодо визнання недійсними подальших договорів купівлі-продажу, укладених із ОСОБА_3 (відповідач) та ОСОБА_4 (відповідач), скасування відповідних рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію відповідних прав та скасування відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на спірну квартиру, позивач обґрунтовує наступним. ОСОБА_2 (продавець) 14 листопада 2017 року уклав договір купівлі-продажу спірної квартири із ОСОБА_3 (покупець), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською Аліною Миколаївною за реєстровим № 9371. ОСОБА_3 (продавць) 31 травня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_4 ( покупець), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Ганною Анатоліївною за реєстровим № 858.
На думку позивача зміст вказаних правочинів суперечить нормам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 20.03.1952 р., ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 321 ЦК України, якими гарантуються непорушність права власності та неприпустимість протиправного позбавлення права власності. Вимоги щодо визнання недійсними зазначених договорів, на думку позивача, є похідними від вимоги про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 .. В обґрунтування даної частини предмету позову, позивач стверджує, що враховуючи протиправність державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 , продавці за зазначеним оскаржуваними договорами купівлі-продажу спірної квартири від 14 листопада 2017 року та 31 травня 2018 року також не мали прав на відчуження такого нерухомого майна, а отже такі договори є недійсними в силу положень частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.
В обґрунтування вимог щодо визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту приватного виконавця про проведені електронні торги, визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання майна з публічних торгів та витребування майна, що адресовані до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича, ДП «Сетам», ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, державного реєстратора комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Шевченка Максима Олександровича - відповідно, позивач посилається на наступне.
Позивач стверджує, що арешт накладений на спірну квартиру, в рамках розгляду даної справи №522/23276/17 Приморським районним судом міста Одеси ухвалою від 31 липня 2018 року, та зареєстрований 22.02.2019 р. державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 45812950, обмежував (обмежує) можливість будь-якого відчуження арештованого майна на період його дії. Однак відповідачі, нехтуючи таким обмеженням здійснили відчуження спірної квартири, що значно ускладнило поновлення порушених прав позивача. Так, 25.02.2019 року спірну квартиру, було реалізовано організатором електронних торгів - Державним підприємством «СЕТАМ» (відповідач), дані електронні торги відбулись під час дії арешту спірного нерухомого майна, а тому їх проведення та подальше відчуження майна, на думку позивача було незаконним. Зазначене майно придбано на електронних торгах громадянкою ОСОБА_5 . 06.03.2019 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. видано свідоцтво про придбання даної квартири з електронних торгів. 06.03.2019р. державним реєстратором комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Шевченко Максимом Олександровичем проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 .
Позивач вважає, що такі електронні торги повинні бути визнані недійсними, акт приватного виконавця та свідоцтво про придбання даної квартири з прилюдних торгів скасовано, а рішення державного реєстратора визнано протиправним та скасовано.
У якості підстав визнання електронних торгів від 25.02.2019 року -недійсними, позивач посилається на не відповідність, як вимогам Цивільного кодексу України, так і вимогам Порядку реалізації арештованого майна, який затверджений Наказом Мін'юсту 29.09.2016 №2831/5 та зареєстрований в Мін'юсті України 30.09.2016 за №1301/29431, та вимогам Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема вказує, що на його думку невідповідність полягає у тому, що торги проведені під час дії зазначеного вище арешту від 22.02.2019 р. (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 45812950), а також у тому, що спірна квартира на момент проведення прилюдних торгів не належала боржнику - ОСОБА_4 .
Щодо визнання недійсним та скасування акта приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича (відповідач) та свідоцтва про придбання спірної квартири з торгів, позивач зазначає, що окрім основної підстави для його скасування, пов'язаної із тим, що такі вимоги є похідними від інших вимог, додатковою підставою є дія зазначеного вище арешту від 22.02.2019 р. (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 45812950), який на думку позивача унеможливлював видачу відповідного акта та відповідного свідоцтва 06 березня 2019 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною (відповідач).
Майже аналогічні обґрунтування наведені позивачем щодо необхідності визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Шевченко Олега Олександровича (відповідач) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер: 45856585 від 07.03.2019 10:28:25, та скасування відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності за номером: 30601017 щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5 (відповідач), проведеної 06.03.2019 р. Позивач також посилається на похідний характер вимог, дію зазначеного арешту та додатково вказує, що зазначене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 45856585 від 07.03.2019, є таким, що суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Позивач також вказує, що ОСОБА_5 заволоділа спірною квартирою незаконно, вона не є добросовісним набувачем, а спірна квартира підлягає витребуванню на користь позивача.
Доводи та посилання інших учасників справи.
Приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Долинський Микола Миколайович, належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи, що приймав участь у судових засіданнях, проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту приватного виконавця про проведені електронні торги, зазначив, що торги проведені у відповідності до норм діючого законодавства, а позивачем не наведено і не обґрунтовано належними доказами наявності таких підстав.
Представник відповідача ОСОБА_4 (належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи) - адвокатКлименко О. В., що приймав участь у судових засіданнях, проти задоволення позову заперечував у повному обсязі,у загальному посилаючись на те, що позивач не є власником спірної квартири і не має щодо неї жодних майнових прав та як наслідок не може вимагати їх захисту.
Представники відповідача - ДП «СЕТАМ», до судового засідання не з'явились, належним чином повідомлялися про дату і час розгляду справи, надали до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , виходячи зі змісту якого дану позовну заяву вважають безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. При цьому посилаються на те, що дії виконавця, щодо реалізації спірної квартири є законними. Звертають увагу на те, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували скасування рішення на підставі якого було відкрито виконавче провадження, а також доказів які б підтверджували порушення порядку в ході проведення електронних торгів, що ці порушення вплинули на результат торгів, та що під час торгів були порушені права позивача. Окремо посилаються на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 24.10.2012 року у справі № 6-116цс12, та від 14.02.2018 року у справі № 490/5475/15, зі змісту яких на їх думку, в теорії, порушення Закону України «Про виконавче провадження» маже мати місце тільки на стадії підготовки і передачі майна на реалізацію, обов'язки з виконання яких покладено на органи виконавчої служби, дії яких мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Як наслідок ДП «СЕТАМ» просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 , належним чином повідомлялася про дату і час розгляду справи, відзиву не подавала, натомість її представником - адвокатом Гофманом О. Р. до суду 12.07.2019 року подана зустрічна позовна заява, а 09.11.2020 року, безпосередньо у судовому засіданні, подані письмові пояснення по суті первісного і зустрічного позову. Виходячи зі змісту яких, ОСОБА_5 заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Таку позицію обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, не має підстав заявляти і стверджувати про будь-які свої майнові права на спірну квартиру та їх порушення, зокрема, за договором купівлі-продажу спірної квартири від 29.10.2002 року укладеного на Одеській товарній біржі - оскільки факт відсутності права власності на спірну квартиру і факт відсутності підстав для його набуття за цим договором - встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, яке залишено чинним судом касаційної інстанції.
При цьому, звертає увагу суду на те, що позивач вже звертався до суду з позовом про визнання дійсним зазначеного вище договору купівлі продажу спірної квартири N 28225 від 29.10.2002 року укладеного на Одеській товарній біржі (посилаючись на ч. 2 ст. 47 Цивільного кодексу України (1963 р.).та визнання за ним права власності на спірну квартиру. Зазначає, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2017 року по справі № 522/19230/17 позовні вимоги було задоволено повністю. За наслідками перегляду даного рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (власника квартири на дату прийняття рішення), постановою Апеляційного суду Одеської області від 03.04.2018 року, вказане заочне рішення було скасовано, а у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено повністю. Повний текст постанови складено 16 квітня 2018 року. Постанова набрала законної сили (Том. 1 Арк. 150-151). Та звертає увагу, на те, що станом на 01.04.2020 року Верховний Суд України, в результаті розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на вказану вище постанову апеляційної інстанції, залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення апеляційної без змін.
Окремо ОСОБА_5 вказує, що посилання ОСОБА_1 на те, що вона фактично прийняла спірну квартиру і набула право власності на неї, у відповідності до положень ст. 224, 128 ЦК України УРСР (в редакції 30.10.99 року), положень ч.2 ст.12 Закону України «Про власність» та положень ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» - є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не надані належні і допустимі докази фактичної передачі (отримання) спірної квартири. Зокрема звертається увага на те, що до суду не надані підтвердження предачі ОСОБА_10 від ОСОБА_1 грошей за спірну квартиру, а також недоведеними належними і допустимими доказами, залишаються факти в'їзду, проживання та здійснення ремонтних робіт ОСОБА_1 , у спірній квартирі, факти передачі ключів від спірної квартири та документів, зокрема правовстановлюючих документів на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_10 . Як наслідок стверджує, що підстави для визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 - відсутні.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Іскрова О. В., скасування відповідних записів у державному реєстрі, визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірної квартири, скасування рішень приватних нотаріусів Таранської А. М. та Чередніченко Г. А., скасування записів про право власності - викладених у п. 2-9 прохальної частини заяви ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 20.01.2020року, відповідач ОСОБА_5 зазначає, що ОСОБА_1 не є власником спірної квартири і ніколи не була її власником - виходячи з даних реєстру та доказів долучених до матеріалів справи та рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій, про які йшлося вище.
Про жодні підстави набуття нею права власності в минулому і можливість набуття такого права в майбутньому, крім тих, що проаналізовані і яким дана оцінка судом у постанові Апеляційного суду Одеської області від 03.04.2018 року (справа № 522/19230/17), що набрала законної сили - ОСОБА_1 суд не повідомляла, такі фактичні дані і відповідні докази відсутні і у матеріалах справи.
Тому ОСОБА_5 стверджує, що ОСОБА_1 не має жодного відношення і жодних майнових прав та законних інтересів щодо спірної квартири, які могли б бути порушеними відповідачами і в рамках рішень, дій і укладених угод зазначених ОСОБА_1 у п. 2-9 прохальної частини заяви про зміну предмету позову від 18.01.2020року. Як наслідок, вважає, що дані позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені особою, у якої відсутні будь-які майнові права та інтереси, щодо спірної квартири, які б могли бути порушені. Тому у їх задоволенні просить відмовити, оскільки позивачем не доведено наявність порушеного права або інтересу, а в обґрунтування доводів позовної заяви, щодо даних позовних вимог не долучено належних доказів.
При цьому, в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірної квартири, окремо звертає увагу суду, на правову позицію викладену у абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року, згідно з якою: «… Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину» та стверджує, що ОСОБА_1 - не відноситься до жодної з цих категорій.
Також ОСОБА_5 окремо зазначає, що у випадку якщо у ОСОБА_1 навіть були б майнові права та інтереси щодо спірної квартири, в частині її позовних вимог, варто було б врахувати, що належними способами захисту були б позовні вимоги щодо визнання недійсним лише першого правочину та щодо витребування майна із чужого незаконного володіння. Така позиція викладена у п. 10 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року. Зокрема абз. 2 п. 10 даної Постанови передбачає, що: «Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину».
ОСОБА_5 також звертає увагу на те, що виходячи з п.7 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року: « Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.» Проте наявність таких підстав, виходячи з матеріалів справи ОСОБА_1 - не доведено.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів що відбулися 25.02.2019 року ДП «Сетам» з реалізації спірної квартири та щодо визнання недійсним та скасування акту приватного виконавця про проведені електронні торги, ОСОБА_5 також не визнає, вважає такі вимоги необґрунтованими та безпідставними. В обґрунтування такої позиції посилається на матеріали виконавчого провадження № 57973433 (Том. 3, а. с. 73-180.), в яких містяться підтвердження реєстрації права власності на спірну квартиру за боржником - ОСОБА_4 (Том 3, а. с. 128), відповідний договір купівлі-продажу спірної квартири (Том 3, а. с. 126-127), інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за боржником - ОСОБА_4 станом на 05.03.2019 року (Том 3, а. с. 171), та які на думку ОСОБА_5 свідчать про дотримання встановленого порядку при проведенні даних торгів.
Посилання ОСОБА_1 на те, що електронні торги були проведені під час дії арешту спірної квартири, який на її думку почав діяти з 22.02.2019 року і унеможливлював проведення торгів, ОСОБА_5 вважає безпідставними, оскільки така позиція ОСОБА_1 не містить конкретних посилань на нормативно-правові акти з цього приводу, а аналіз законодавства доводить на її думку - відсутність таких обмежень.
ОСОБА_5 стверджує, що електронні торги з продажу їй спірної квартири, що відбулись 25.02.2019 року у відповідності до ч.1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5, яким визначено правила проведення електронних торгів - підстави для визнання недійсними даних електронних торгів, а також акту виданого за їх результатами - відсутні.
При цьому окрему увагу суду звертає на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 02.05.2018 року у справі № 910/10136/17, зміст якої детально викладено у письмових поясненнях ОСОБА_5 .
Дотримання порядку реалізації арештованого майна, а саме спірної квартири на думку ОСОБА_5 також підтверджується матеріалами справи, зокрема, протоколом проведення електронних торгів № 389619 від 25.02.2019 року (Том 3, а. с. 198 ), актом приватного виконавця Долинського М. М. від 04.03.2019 року про проведені електронні торги щодо спірної квартири, який підтверджує, що електронні торги є такими, що відбулися і підтверджує виникнення у ОСОБА_5 права власності на спірну квартиру як добросовісного набувача (Том 3, а. с. 235).
ОСОБА_5 також вказує на те, що ОСОБА_1 у своїй позовній заяві (з урахуванням всіх уточнень) не наводить жодних обґрунтувань у чому саме на її думку полягало порушення порядку реалізації арештованого майна, а саме спірної квартири і якими доказами, що містяться у матеріалах справи це підтверджується, яким чином це вплинуло на результати торгів і порушило її права та законні інтереси.
Щодо цього, ОСОБА_5 звертає увагу на позицію Верховного суду України викладену у постанові від 13.04.2016 року у справі № 6-2988цс15: «Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результати торгів, тобто не тільки недотримання норм закону прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними». А також вказує, що практично аналогічні позиції викладені у постановах Верховного суду України від 24.10.2012 справа №6-116цс12 та від 18.11.2015року у справі №6-1884цс15.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання майна з публічних торгів ОСОБА_5 та вимоги про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності за ОСОБА_5 , остання вважає що, оскільки електронні торги з продажу їй спірної квартири 25.02.2019року, що відбулись на її думку у відповідності до правил проведення електронних торгів - відсутні і будь-які підстави для визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на спірну квартиру, яке видано приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В. на підтвердження факту набуття права власності ОСОБА_5 на спірну квартиру. Даним свідоцтвом від 06.03.2019 року (Том. 3 а.с. 234) засвідчено, що спірна квартира належить ОСОБА_5 на праві приватної власності.
Посилання ОСОБА_1 , що зазначений вище арешт спірної квартири унеможливлював посвідчення нотаріусом Фролова Р. В. відповідного свідоцтва про придбання спірної квартири з публічних торгів, вважає безпідставними і такими, що суперечать положенням п.3 ч.4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за якими: « Наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, не є перешкодою (підставою для відмови) при державній реєстрації права власності на нерухоме майно, що набуто у результаті його примусової реалізації, згідно з Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, через систему електронних торгів арештованим майном «СЕТАМ».
ОСОБА_5 окремо констатує, що з урахуванням даних положень, арешт на який посилається ОСОБА_1 , також не був перепоною і у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №:45856585 від 07.03.2019 року про реєстрацію спірної квартири за ОСОБА_5 , державним реєстратором Шевченком Максимом Олександровичем.
Тому на думку ОСОБА_5 також відсутні і будь-які підстави скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності за ОСОБА_5 .
Щодо посилань ОСОБА_1 , як на підставу скасування реєстрації спірної квартири, порушення державним реєстраторомКП «Департамент державної реєстрації» Шевченко М. О. положень абз. 5 ч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ОСОБА_5 зазначає, що дані посилання є безпідставними оскільки вказані положення не містить заборони державному реєстратору проводити таку реєстрацію.
Тому на думку ОСОБА_5 , посилання ОСОБА_1 на положення даної норми, не позбавляє її права власності на спірну квартиру, яку вона придбала за свої особисті кошти, з прилюдних (публічних) торгів, які відбулися відповідно до правил проведення електронних торгів.
У якості підтвердження ОСОБА_5 посилається на: протокол проведення електронних торгів № 389619 від 25.02.2019 року (Том 3, а.с. 198 ); акт приватного виконавця Долинського М. М. від 04.03.2019 року про проведені електронні торги щодо спірної квартири (Том 3, а. с. 235); свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 06.03.2019 року(Том. 3 а.с. 234).
Позовну вимогу ОСОБА_1 про витребування спірної квартири уОСОБА_5 на її користь, ОСОБА_5 також не визнає, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
В обґрунтування своєї позиції стверджує, що є добросовісним набувачем, тому ч. 1 ст. 388 ЦК України, на яку посилається ОСОБА_1 в позові, як на підставу для задоволення цієї позовної вимоги не підлягає застосуванню, оскільки квартира була продана в порядку встановленому для виконання судових рішень, а тому для правильного вирішення спору необхідно застосувати норми ч. 2 ст.388 ЦК України.
З цього приводу ОСОБА_5 наводить позицію Верховного Суду України, постанова від 3 жовтня 2011 року у справі № 3-98гс11 (Том 3 а. с. 17), в якій міститься висновок, що: « частина друга статті 388 ЦК України містить заборону витребування майна у добросовісного набувача, якщо це майно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, …». А також звертає увагу, що у цій же Постанові Верховного Суду України від 3 жовтня 2011 року справа № 3-98гс11, міститься висновок (правова позиція), згідно з якою, ВСУ вважає, що навіть у випадку коли: «продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, не змінює статусу особи, яка придбала майно з прилюдних торгів як добросовісного набувача, у якого майно не може бути витребуване власником за будь-яких умов».
Щодо посилань ОСОБА_1 відносно недобросовісності ОСОБА_5 при придбанні спірної квартири, остання зазначає, що дані посилання є безпідставними, необґрунтованими такими, що не підтверджуються належними доказами, спростовуються матеріалами справи, змістом зустрічного позову і поясненнями до нього.
Доводи та посилання позивача за зустрічним позовом.
ОСОБА_5 12.07.2019 року подана зустрічну позовну заяву, в якій вона просить визнати за нею права власності на спірну квартиру. Вказує, що така позовна вимога заявлена з урахуванням того, що таке право оспорюється і ставиться під сумнів ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом).
В обґрунтування даної вимоги стверджує, що право власності на зазначену квартиру нею набуто правомірно і у порядку визначеному законом, та наводить відповідні обґрунтування. ОСОБА_5 вважає себе добросовісним набувачем зазначеної квартири, що не може бути витребувана у неї, оскільки вона була придбана у порядку, встановленому для виконання судових рішень без жодних порушень та посилається з цього приводу на положення ч.2 ст. ст. 388 Цивільного кодексу України, згідно з якою, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Доводи та посилання відповідача за зустрічним позовом.
Згідно відзиву ОСОБА_1 від 9.12.2019 року та виходячи з усних і письмових пояснень її представника - адвоката Дабіжа О. А., ОСОБА_1 просить у задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення порядку набуття права власності на спірну квартиру, неправильне обрання способу захисту порушеного права передбаченого ст. 392 ЦК України, дію арешту спірної квартири та стверджує, що ОСОБА_5 не є добросовісним набувачем.
Ухвалою суду від 25.11.2019р. прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 , пред'явлений до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору: ДП «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, КП «Департамент державної реєстрації» в особі Державного реєстратора Шевченко Максима Олександровича, ОСОБА_6 , про визнання права власності на нерухоме, разом із первісним позовом.
24.02.2020р. представник позивачки подала зміну предмета позову, зазначивши що ними добавлено ще одну вимогу, підстави позову не змінились, при цьому наголосила що це останні зміни позовних вимог. Суд прийняв зімни позовних вимог та задовольнив клопотання представника Гофмана про відкладання засідання з метою надання часу на подачу відзиву на позов на 13.04.2020р.
13.04.2020р. в підготовче засідання з'явився представник відповідача адв. Гофман О.Р. , не з'явилась представник позивачка, подавши клопотання про відкладання засідання, у зв'язку з чим засідання відкладено на 18.05.2020р.
18.05.2020р. в судове засідання не з'явились позивачка, її представники, та враховуючи другу їх неявку та тривалий час розгляду справи, Ухвалою суду від 18.05.2020р. закрито підготовче засідання.
19.06.2020р. в судове засідання з'явились представник позивачки адв. Дабіжа О.А. , представник відповідачки адв. Гофман О.Р., представник відповідача адв. Клименко, не з'явились інші учасники справи, проте вони сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомили.
Представник адв. Дабіжа О.А. знову заявила клопотання про прийняття зміни предмету позову, на що адв. Гофман О.Р. заявив що це є зловживанням процесуальними правами ст..44 ЦПК України,оскільки були уточнені в січні та травні 2020р., і на стадії розгляду справи по суті таке не вже не передбачено, просив відмовити. Суд , не виходячи до нарадчої кімнати, на місці ухвалив залишити без розгляду клопотання представника адв. Дабіжи О.А. про прийняття зміни предмету позову згідно ч. 2 ст.222 ЦПК України, та враховуючи що підготовче засідання закрито 18.05.20202р. та справу призначено до розгляду по суті.
Адв. Дабіжа О.А. також заявила клопотання про призначення по справі комплексної почеркознавчої експертизи та експертизи давності щодо справжності підпису ОСОБА_10 на договорі, з ОСОБА_2 , при цьому пояснила, що їй невідомо де взагалі знаходиться ОСОБА_10, бо вже пройшло майже 19 років.
Представник адв. Гофман заперечував, зазначивши що ці питання не відносяться до предмету та підстав спору.
По справі оголошено перерву до 24.07.2020р..
У судове засідання з'явились представник позивачки адв. Дабіжа О.А. та представник відповідача адв. Гофман О.Р. , адв. Клименко та приватний виконавець Долинський .
Суд, протокольною ухвалою залишив без розгляду клопотання представника адв. Дабіжи О.А. від 19.06.2020р. про призначення комплексної технічної та почеркознавчої експерти згідно ч.2 ст.222 ,ст.126 ЦПК України.
Представник адв. Дабіжа О.А. надала пояснення по справі, підтримавши зазначені підстави та обґрунтування вказані в позовних вимогах. При цьому зазначила що квартиру відчужили шахрайським способом на її думку. Під час електронних торгів було накладено арешт.
Приватний виконавець Долинський надав суду свої пояснення та зазначив що в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису він подав пакет документів до ДП «СЕТАМ» на реалізацію квартири боржника, та після проведення електронних торгів 25.02.2019р. визначився покупець, ОСОБА_5 та було складено відповідний Акт, який є підставою для державної реєстрації права власності. Арешт не впливає на торги і не перешкоджає реалізації майна і для видачі свідоцтва.
По справі оголошено перерву до 06.10.2020р,
06.10.2020р. в судове засідання з'явились адв. Клименко і адв.Гофман О.Р. , є заява від Фролової про розгляд справи у її відсутність, не з'явилась адв. Дабіжа О.А. , яка надала суду клопотання про відкладання судового засідання, у зв'язку з чим по справі оголошено перерву на 09.11.2020р.
09.11.2020р. в судове засідання з'явились представник позивачки адв. Дабіжа О.А. та представник відповідача адв. Гофман О.Р.
Адв. Гофман О.Р. надав суду свої пояснення, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити зустрічний позов, оскільки право власності набуто відповідно до діючого законодавства проте не визнається Дабіжею М.В. також наголосив що позивачкою не доведено факт набуття нею права власності на спірну квартиру, та їй суд відмовив у визнанні за нею права власності. Інші вимоги є безпідставними.
Представник адв. Дабіжа О.А. просила первісний позов задовольнити, а у зустрічному позові-відмовити.
Інші учасники справи належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи, до судового засідання не з'явились, про причини неявки не повідомляли, відзивів на позов не подавали. При цьому суд враховує, що від державного реєстратора Іскрова , ДП «СЕТАМ», приватного нотаріуса Фролової наявні в справі заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, приходить до слідуючих висновків.
Висновки суду щодо первісного позову ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі, виходячи з наступного.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про наявність у позивача права власності згідно договору, який в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу від 29 жовтня 2002 року укладений між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_10 (продавець), квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м., яка складається з наступних приміщень: 1 - житлова кімната площею 10,1 кв.м.; 2 - житлова кімната площею 16,5 кв.м.; 3 - кухня площею 6,5 кв.м.; 4 - санвузол площею 2,4 кв.м.; 5 - коридор площею 3,3 кв.м.; 6 - комора площею 2,0кв.м.; балкон площею 0,7 кв.м. Договір був укладений на Одеській товарній біржі та зареєстрований за № 28225.(а.с.16017 т.1). При цьому також посилається на видану ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_14 14.10.2002р. нотаріально посвідчену довіреність на одержання необхідних документів, вносити комунальні платежі (а.с.15).
Докази реєстрації даного договору в органах БТІ та подальшого нотаріального посвідчення в матеріалах справи відсутні.
Судом встановлено, що в липні 2017р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_10 про визнання дійсним зазначеного вище договору купівлі продажу спірної квартири та визнання права власності. Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23.06.2017р. відкрито провадження по справі. Ухвалою суду від 18.01.2018р. позов залишено без розгляду.
Також встановлено, що у жовтні 2017р. ОСОБА_1 повторно звертається до суду з позовом до ОСОБА_10 про визнання дійсним зазначеного вище договору купівлі продажу спірної квартири та визнання права власності. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 29.10.2002р. за 16 450 грн. на Одеській товарній біржі придбала у ОСОБА_10 вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 13.10.2017р. (суддя Кравчук Т.А.) відкрито провадження по справі.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2017 року по справі № 522/19230/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_10 , щодо визнання дійсним зазначеного вище договору купівлі продажу спірної квартири N 28225 від 29.10.2002 року укладеного на Одеській товарній біржі та визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру - задоволено у повністю.
За наслідками перегляду даного рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (власника квартири на дату прийняття рішення), постановою Апеляційного суду Одеської області від 03.04.2018 року, вказане заочне рішення було скасовано, а у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено повністю. Повний текст постанови складено 16 квітня 2018 року. Постанова набрала законної сили (Том. 1 Арк. 150-151). Тобто ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх прав майже через 15 років. При цьому апеляційним судом було встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.08.2017р. вбачається, що ОСОБА_2 є власником цієї квартири на підставі договору купівлі-продажу, укладеному 14.11.2001р. на Одеській універсальній біржі
У результаті розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на вказану вище постанову апеляційної інстанції, 01.04.2020 року Верховний Суд України, залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а Постанову Апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року залишити без змін.
Проаналізувавши зміст даних рішень суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом про визнання дійсним зазначеного договору купівлі-продажу спірної квартири, посилаючись на відсутність реєстрації в МБТІ та РОН, не дотримання нотаріальної форми при укладенні договору та повне виконання сторонами умов договору, та посилалась на положення ч.2 ст.47 ЦК України та положення ст.224 ЦК України.
У даному позові в обґрунтування вимоги про визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 , на підставі цього ж договору купівлі-продажу спірної квартири від 29 жовтня 2002 року, ОСОБА_1 також вказує на відсутність реєстрації в МБТІ та РОН, не дотримання нотаріальної форми при укладенні договору та повне виконання сторонами умов даного договору, та посилалась на положення ст. 224, 128 ЦК України УРСР (в редакції 30.10.99 року), положень ч.2 ст.12 Закону України «Про власність» та положень ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», проте вимоги вже пред'явлено до інших відповідачів.
Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що почав діяти з 1 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи, що договір купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_10 (продавець), зареєстрований на Одеській товарній біржі за № 28225 датований 29 жовтня 2002 року, на думку суду до даних правовідносин мають застосовуватись положення Цивільного кодексу Української РСР у відповідній редакції (1963р.), що діяла на вказану дату. Такі ж правовідносини діяли і момент укладання договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 .
У відповідності до положень ч.1 ст. 47 ЦК Української РСР (редакція від30.10.1999 року), нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Згідно ч.2 47 ЦК Української РСР (редакція від30.10.1999 року), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР (редакція від30.10.1999 року), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Положення ст. 227 ЦК Української РСР (редакція від30.10.1999 року), визначають, що договір купівлі-продажу жилого будинку (квартири) повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47цього Кодексу). Крім цього, згідно з ч. 2 цієї ж норми такий, договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Натомість, згідно ч.2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (редакція від 22.03.2002 року) визначено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Має місце колізія правових норм, з приводу способу вирішення якої вже зроблено висновки Верховним судом України у постанові від 26.11.2018 р. по справі № 205/8493/16-ц. Верховний суд України зазначив:
«Отже, положення статті 227 ЦК УРСР 1963 року спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як стаття 15 Закону України «Про товарну біржу» закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення статті 15 Закону України «Про товарну біржу» по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний.»
За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (частина перша статті 128 ЦК УРСР 1963 року), а відповідно до статті 153 ЦК УРСР 1963 року договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.
Комплексний аналіз доводить, що положення ст. 227 ЦК Української РСР (редакція від 30.10.1999 року) є спеціальними по відношенню до положень ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (редакція від 22.03.2002 року). У зв'язку із цим недотримання сторонами нотаріальної форми договору купівлі-продажу квартири на біржі, лише за умови якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною (ч.2 47 ЦК Української РСР (редакція від 30.10.1999 року). І лише за умови визнання такої угоди дійсною - наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається(ч.2 47 ЦК Української РСР (редакція від30.10.1999 року).
Тлумачення даних норм, на думку суду також доводить, що ст. 47 ЦК Української РСР (редакція від30.10.1999 року) встановлює спосіб захисту права сторін такого договору, виключний перелік підстав та умов для його застосування. В результаті тлумачення даних норм суд також приходить до висновку, що у випадку відмови у визнанні такого договору дійсним судом, такий договір є недійсним (нікчемним) виходячи із змісту положень ст. 227 та ст. 47 ЦК Української РСР (редакція від 30.10.1999 року).
Таке тлумачення повністю кореспондується з висновками зробленими Верховним судом України у постанові від 26.11.2018 р. по справі № 205/8493/16-ц.
Аналіз положень ст. 128 ЦК Української РСР (редакція від30.10.1999 року) у відповідності до якої, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Виходячи зі змісту яких ОСОБА_1 вважає, що стала власником спірної квартири, як наслідок просить визнати за нею право власності на неї. Доводить, що дана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки є загальною у порівнянні з положеннями ст. 227 ЦК Української РСР (редакція від 30.10.1999 року), яка для виникнення (набуття) права власності на нерухоме майно вимагає не лише передачі речі, а й дотримання нотаріальної форми відповідного договору купівлі продажу. На загальному характері даної норми наголошує і Верховний суд України у постанові від 26.11.2018 р. по справі № 205/8493/16-ц: «За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (частина перша статті 128 ЦК УРСР 1963 року), а відповідно до статті 153 ЦК УРСР 1963 року договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору».
Крім того, на думку суду не доведеними та не підтвердженими належними доказами з боку позивача ОСОБА_1 обставини, щодо фактичного виконання умов договору купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , що зареєстрований на Одеській товарній біржі за № 28225, та датований 29 жовтня 2002 року.
У матеріалах справи відсутні належні докази передачі ОСОБА_10 грошей за спірну квартиру, а наявність довіреності на сплату комунальних послуг на ім'я дочки ОСОБА_1 , розрахункових книжок, квитанцій про сплату комунальних послуг - не є належним доказом передачі саме ОСОБА_1 спірної квартири на підставі і на виконання зазначеного біржового договору 29 жовтня 2002 року.
Статтею 128 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладання договору купівлі-продажу від 12 р. N 1, встановлено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Статтею 12 Закону України "Про власність"( якиц набув чинності з 15.04.1991р. та діяв до 20.06.2007р.) , який був чинним на час спірних правовідносин, громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Згідно з частинами 1, 4 ст. 182 ЦК України (в ред.. 2004р.) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Закон від 1 липня 2004 р. N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (із змінами і доповненнями) (надалі - Закон N 1952) визначає державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст. 2 Закону N 1952). Згідно з п. 5 розд. V "Прикінцеві положення" Закону N 1952 до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводилася комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.
Позивачка не спростовує того факту, що нею не було зареєстровано право власності в КП «ОМБТІтаРОН».
Враховуючи положення Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" з 01.01.2014р. функціонує Державний реєстр речових прав на нерухоме майно .
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Таким чином, на дату вирішення даної справи, питання про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_10 (продавець), зареєстрований на Одеській товарній біржі за № 28225 датований 29 жовтня 2002 року - вже вирішено судом, беручи до уваги, що ОСОБА_1 відмовлено в визнанні дійсним даного договору, суд вважає, що ОСОБА_1 не є власником спірної квартири і не має майнових прав щодо неї, оскільки у встановлений законом спосіб не змогла довести їх наявність.
Таким чином судом встановлено відсутність у ОСОБА_1 права власника квартири відносно спірної квартири.
Із матеріалів справи встановлено, що 08.08.2017р. право власності на спірну квартиру зареєстровано державним реєстратором Іскровим О.В. за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.08.2017р. (а.с.20,50 т.1) на підставі договору купівлі-продажу №11/612 виданого 14.11.2001р. Одеською універсальною біржею. (а.с.47-48 т.1).
Належних та допустимих доказів недійсності зазначеного договору купівлі-продажі від 14.11.2001р. позивачем не надано.
В подальшому судом встановлено, що ОСОБА_2 продав спірну квартиру ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_1 ) згідно нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Таранською А.М. 14.11.2017р. договору купівлі-продажу (а.с.45-46) за ціною 149 678,88 грн.
31.05.2018р. ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_2 ) спірну квартиру згідно нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Чередниченко Г.А.. договору купівлі-продажу за реєстр. №858 (а.с.187) за ціною 49 931 грн.
Судом встановлено, що за виконавчим написом №325 виданого 17.12.2018р. приватним нотаріусом ОМНО Тиквенко А.В. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 заборгованості в сумі 698950 грн. відкрито виконавче провадження приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Долинським М.М. та спірна арештована квартира була передана до ДП «СЕТАМ» 01.02.2019р. для реалізації на електронних торгах.
25.02.2019р. спірна квартира було реалізовано організатором електронних торгів ДП «СЕТАМ» через мережу Інтернет та за результатом яких було придбано ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_3 ) за ціною 694774 грн., про що було складено відповідний АКТ на підставі протоколу про проведення електронних торгів №389619 від 25.02.2019р. Даний Акт про проведення електронних торгів є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. (а.с.135-136 т.2).
06.03.2019р. приватний нотаріус Фролова Р.В. видала ОСОБА_5 відповідне свідоцтво про право власності на спірну квартиру за реєстр. №377 згідно ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.138 т.2) та 06.03.2019р. таке право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав. (а.с.137 т.2).
З урахуванням викладеного, підстава позову щодо порушеного права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 не знайшла свого доведення , не ґрунтуються на законі , як наслідок і не вбачається порушених прав та інтересів як власника квартири відносно спірної квартири.
Враховуючи правову позицію висловлену Верховним Судом України в рамках справи № 640/9729/1917 постанова від січня 2020 року згідно з якою: « … право на судовий захист, зазвичай, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем».
З урахуванням відсутності підстав підтвердження права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 , суд не вбачає підстав для задоволення інших позовних вимог викладених у п. 2-15 прохальної частини заяви ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 18.01.2020року, враховуючи їх похідний характер від вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1 , про що і сам позивач зазначає у вказаній заяві.
Проте слід також зауважити відносно позовних вимог про визнання недійсними послідуючих договорів купівлі-продажу спірної квартири, суд окремо звертає увагу на правову позицію викладену у абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року, згідно з якою: «… Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину». З урахуванням викладеного вище ОСОБА_1 не можна віднести до зазначених категорій осіб.
Окрему увагу суд звертає на виклад предмету позову, а саме позовних вимог п.2-9 прохальної частини заяви ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 18.01.2020року. Згідно п. 10 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року. Зокрема абз. 2 п. 10 даної Постанови передбачає, що: «Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину».
Виходячи з п.7 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року: «Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом». Виходячи з матеріалів справи, наявність таких підстав ОСОБА_1 - не доведено.
Щодо вимоги про витребування майна від ОСОБА_5 .
Судом встановлено, що ОСОБА_5 придбала спірну квартиру на електронних торгах 25.02.2019р. проведених ДП «СЕТАМ» у зв'язку з примусовою реалізацією квартири в рамках виконавчого провадження, право власності яке зареєстровано 06.03.2019р.
Майно може бути витребувано від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Таке витребування застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпну сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно поза їх волею.
Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.
При цьому судом встановлено, що позивачка не є і не була власником спірної квартири, тому за таких умов не має право на витребування спірної квартири.
Крім того у відповідності до положень ч.2 ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
З цього приводу висловив свою позицію і Верховний Суд України у постанові від 3 жовтня 2011 року у справі № 3-98гс11 (Том 3 а. с. 17), суд прийшов до цілком однозначного висновку, що: « частина друга статті 388 ЦК України містить заборону витребування майна у добросовісного набувача, якщо це майно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, …».
Більше того, у цій же Постанові Верховного Суду України від 3 жовтня 2011 року справа № 3-98гс11, міститься висновок (правова позиція), згідно з якою, навіть: «продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, не змінює статусу особи, яка придбала майно з прилюдних торгів як добросовісного набувача, у якого майно не може бути витребуване власником за будь-яких умов».
Судом не встановлено порушення діючого на той час законодавства під час проведення електронних торгів, тобто реалізації майна в примусовому порядку.
Крім того одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів («Brumarescu v. Romania», №28342/95, §61, ЄСПЛ, від 28.10.99).
Стаття 1 Першого протоколу до конвенції містить 3 окремі норми: перша, що виражається в 1-му реченні абз.1 та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в 2-му реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в абз.2, визнає право договірних держав серед іншого контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків утручання в право мирного володіння майном, повинні тлумачитись у світлі загального принципу, закладеного 1-ю нормою.
Перша та найбільш важлива вимога ст.1 Першого протоколу до конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності в розумінні конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання держоргану в право на мирне володіння майном повинне забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст.1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти («East West Alliance Limited v. Ukraine», №19336/04, §166-168, ЄСПЛ, від 23.01.2014).
Отже, задоволення позовних вимог за первісним позовом про витребування спірної квартири в ОСОБА_5 , яка є добросовісним набувачем, також призведе до порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції, оскільки в такому випадку на ОСОБА_5 буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Враховуючи викладене в задоволенні цих позовних вимог також належить відмовити.
Крім того щодо позовних вимог до держаного реєстратора та приватного нотаріусу суд зазначає слідуюче.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».
Таким чином державний реєстратори Іскров О.В. та Шевченко М.О. , приватний нотаріус ОМНО Фролова Р.В. є неналежними відповідачами.
Висновки суду щодо зустрічного позову ОСОБА_5 .
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 в повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у період з 05.02.2019 року по 25.02.2019 року через систему електронних торгів арештованим майном «СЕТАМ» в мережі інтернет за адресою - setam.net.ua відбувалась реєстрація учасників торгів № 389619, що проводились 25.02.2019 року, щодо реалізації спірної квартири.
ОСОБА_5 , 22.02.2019 року через особистий кабінет у відповідному сервісі ІНФОРМАЦІЯ_1 , було подано заявку на участь у вказаних електронних торгах та її було прийнято і визначено мене «учасником під № 5».
Із метою участі у вказаних торгах 22.02.2019 року о 16:50, в порядку визначеному ДП «СЕТАМ», ОСОБА_5 сплатила гарантійний внесок у сумі 34 738 гривень 70 копійок. Факт сплати даної суми на ДП «Сетам», підтверджується актом приватного виконавця від 04.03.2019 року про проведені електронні торги (зокрема, у Томі 3, а. с.12 та а.с. 235);
25.02.2019 року на момент початку електронних торгів, крім ОСОБА_5 було зареєстровано та затверджено ще два учасники (учасники під № 6 та №7), що сплатили необхідну суму гарантійних внесків. Даний факт підтверджується списком учасників у розділі «заявки на участь у торгах» з електронного ресурсу за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( Том 3, а. с. 14 ).
25.02.2019 року ОСОБА_5 зробила ставку і запропонувала стартову ціну лоту. По закінченню торгів об 18:00 25.02.2019 року, за відсутності інших цінових пропозицій з боку двох учасників-конкурентів, торги закінчились і системою переможцем було визначено ОСОБА_5 . Даний факт підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 389619 від 25.02.2019 року (Том 3, а. с.10 та а. с. 198 ).
На підставі даного протоколу, ОСОБА_5 було сплачено залишок вартості лоту без урахування суми гарантійного внеску, а саме 660 035 гривень 30 копійок. Факт сплати ОСОБА_5 та отримання приватним виконавцем Долинським Миколою Миколайовичем даної суми, підтверджується актом приватного виконавця від 04.03.2019 року про проведені електронні торги (Том 3, а.с.12 та а.с. 235).
Згідно акту приватного виконавця від 04.03.2019 року про проведені електронні торги, визначено, що електронні торги є такими, що відбулися, а даний акт є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, а саме, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 41.5 м. кв., за адресою АДРЕСА_1 (спірну квартиру).
При цьому суд зауважує, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.
У даному акті також визначено, що спірна квартира до її реалізації на аукціоні належала на праві власності ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 (відповідач за первісним позовом) і був виставлений на торги в рамках виконавчого провадження № 57973433 (Приватний виконавець Долинський Микола Миколайович).
Належність на праві власності спірної квартири боржнику - ОСОБА_4 на дату проведення торгів, підтверджує аналіз матеріалів справи, зокрема, матеріалів виконавчого провадження № 57973433 (Том. 3, а. с. 73-180). Зокрема, даний факт також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Том 3, а. с. 128), договором купівлі-продажу спірної квартири (Том 3, а. с. 126-127), інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за боржником - ОСОБА_4 станом на 05.03.2019 року(Том 3, а. с. 171).
У відповідності до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі вказаного акту про проведення електронних торгів, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В. засвідчено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 41.5 м. кв., за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. Даний факт підтверджується свідоцтво від 06.03.2019 року про право власності на зазначену вище квартиру (Том 3, а. с.15).
Рішенням державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Шевченко Олега Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер: 45856585 від 06.03.2019, право власності, на зазначену квартиру було зареєстровано за ОСОБА_5 . Даний факт підтверджується витягом про право власності (Том 3, а.с.15).
Проведений судом аналіз матеріалів справи та положень Закон України «Про виконавче провадження», положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, положення Наказу Міністерства юстиції України від 02.10.2015 №1885/5 «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» (діяв на момент проведення торгів) та положення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5, доводить, що електронні торги, проведені 25 лютого 2019 року державним підприємством «СЕТАМ» з реалізації спірної квартири, набуття спірної квартири ОСОБА_5 ,видача акту від 04.03.2019 року приватним виконавцем Долинським Миколою Миколайовичем від 04.03.2019 року, видача свідоцтва від 06.03.2019 року про право власності на спірну квартиру та відповідна реєстрація права власності на неї - відбулась з дотриманням норм діючого законодавства.
Окремо в результаті аналізу встановлено, що вказані акти не містять положень, які б виключали або обмежували можливість проведення електронних торгів на підставі такого виду обтяження як арешт нерухомого майна.
Варто звернути увагу на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 02.05.2018 року у справі № 910/10136/17, де суд дійшов висновку: «Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в його продажу, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Наведене узгоджується з нормами ст. 650, ст. 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів.
Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а від так така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав не додержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч.1 ст. 215 ЦК України).
Разом із тим, слід зазначити, що оскільки за змістом ч.1 ст. 215 ЦК України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів. …».
ОСОБА_1 в процесі розгляду справи не доведено наявності встановлених законодавством правил проведення торгів.
Враховуючи той факт, що електронні торги з продажу ОСОБА_5 спірної квартири, що відбулись 25.02.2019 року у відповідності до ч.1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5, яким визначено правила проведення електронних торгів - підстави вважати недійсними дані електронних торги, а також акту виданого за їх результатами - відсутні.
Проаналізувавши положення Закону України «Про нотаріат» та Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», суд приходить до висновку, що наявність обтяження (арешту спірної квартири), на яке посилається ОСОБА_1 , не було і не є підставою для відмови у видачі свідоцтва від 06.03.2019 року про право власності на спірну квартиру ОСОБА_5 права власності.
Проаналізувавши положення п.3 ч.4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (редакція від 04.02.2019 року), суд приходить до висновку, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті (наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно), не застосовується у разі, державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону. Враховуючи, що спірна квартира була придбана ОСОБА_5 в результаті її примусової реалізації через електронні торги, то наявність обтяження, на яке посилається ОСОБА_1 , не було підставою для відмови в реєстрації за ОСОБА_5 права власності.
З урахуванням викладеного вище, враховуючи, що ОСОБА_5 , залучено до участі у справі у якості відповідача, у зв'язку з поданням ОСОБА_1 17 травня 2019 року до суду уточненої позовної заяви, а також той факт, що ОСОБА_5 дізналась про існування даної судової справи № 522/23276/17, її учасників, та про те, що її право власності на спірну квартиру не визнається і оспорюється ОСОБА_1 лише з тексту вказаної уточненої позовної заяви, суд вважає ОСОБА_5 добросовісним набувачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 41.5 м. кв., за адресою АДРЕСА_1 , що набула її у порядок і у спосіб визначений законом.
Відповідно ч. 3 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів,зокрема, є визнання права.
З урахуванням положень частини першої статті 15 та ч.1статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
На підставі викладеного суд вважає що зустрічний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.11, 15, 16, 190, 203-207, 215-216, 316-319, 321, 328, 331, 388, 392, 626, 638,655,656 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 4, 10-13, 43-44, 49, 76 - 81, 82, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 158, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича, державного підприємства «Сетам», ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, державного реєстратора комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Шевченка Максима Олександровича про скасування рішення державного реєстратора, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, про скасування записів про право власності,визнання права власності, визнання електронних торгів, витребування майна - відмовити.
Позов ОСОБА_5 , пред'явлений до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору: ДП «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, КП «Департамент державної реєстрації» в особі Державного реєстратора Шевченко Максима Олександровича, ОСОБА_6 , про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_5 (ід.код НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_3 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 заг.пл.41,5 кв.м..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 23.11.2020 року.
Суддя Л.В. Домусчі