Справа № 521/13451/19
Провадження № 2-о/521/233/20
29 жовтня 2020 року місто Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Леонова О.С.,
при секретарі судового засідання - Шабалдак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, -
1. Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт, що договір дарування 3/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом П'ятої одеської державної нотаріальної контори Сєвєровою Н.В. 17 серпня 1991 року за номером в реєстрі № З-С-1735, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник вказує, що є власником 3/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом П'ятої одеської державної нотаріальної контори Сєвєровою Н.В. 17 серпня 1991 року за номером в реєстрі №3-С-1735, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 23.08.1991 року під №4378, стр. 172, книга 3доп.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Степанокерт Азербайджанської ССР (наразі - невизнана Нагорно-Карабахська республіка) і в 1979 році отримав паспорт громадянина СРСР, в якому прізвище, ім'я та по батькові були записані двома мовами: російською та азербайджанською. Після міжетнічного конфлікту, щорозпочався в 1988 році на території Нагірного Карабаху , я та члени моєї родини (мама, батько, сестра) переїхали на постійне місце проживання в м.Одесу.
В 1992 році, після проголошення в 1991 році Україною незалежності, в паспорті заявника був проставлений штам «Україна», як громадянину України. Ксерокопії цього паспорту у нього збереглися до цього часу, а його оригінал був вилучений в липні 2002 року, коли заявнику було видано паспорт громадянина України нового зразка.
ОСОБА_1 має паспорт громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 липня 2002 року, в якому прізвище, ім'я та по батькові записані українською мовою - ОСОБА_1 .
При укладенні Договору дарування 17 серпня 1991 року особу заявника було встановлено за паспортом, який отримав в 1979 році, в якому прізвище було написано російською - « ОСОБА_1 ». В той же час текст договору дарування був викладений українською мовою і державний нотаріус, посвідчуючи договір, записала прізвище українською - « ОСОБА_1 ».
В зв'язку з тим, що в правовстановлюючому документі на 3/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 вказано прізвище заявника як « ОСОБА_1 », а наразі в паспорті та в інших документах, прізвище звучить, як « ОСОБА_1 », то виникають відповідні проблеми, зокрема: при зверненні до Департаментунадання адміністративних послуг Одеської міської ради з метою отримання довідки про місце реєстрації в належному мені домоволодінні; з метою внесення державним реєстратором об'єкта нерухомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що діє з 2013 року; до нотаріуса - з метою укладення договору відчуження об'єкту нерухомості, тощо.
При зверненні у відповідні органи заявник отримує усні відмови з причин того, що в його паспорті прізвище - « ОСОБА_1 », в той час як в договорі дарування його прізвище - « ОСОБА_1 ».
Посилаючись на викладені обставини, заявник просить задовольнити заявлені вимоги.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.08.2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
Представник заявника, 29.10.2020 року звернувся до суду з письмовою заявою (вхід.№46602), в якій вказала, що заяву підтримує у повному обсязі, просять розглядати справу без участі заявника, заінтересованої особи та їх представника.
Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, проте через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вхід№45292 від 22.10.2002 року), в яких зазначив, що розбіжність прізвища заявника у паспорті громадянина України та договорі дарування частини житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 перешкоджатиме ОСОБА_1 надати згоду, як співвласника зазначеного житлового приміщення, на реєстрацію місця проживання фізичних осіб у зазначеному житлі у випадках, коли така згода є обов'язковою, оскільки ідентифікувати ОСОБА_1 як співвласника відповідного житлового приміщення неможливо. Враховуючи зазначене, після встановлення факту належності ОСОБА_1 договору дарування 3/25 частин житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом П'ятої одеської державної нотаріальної контори Сєвєровою Н. В. 17.08.1991 та зареєстрованого в реєстрі за № 3-С-1735, Департаментом можуть бути надані адміністративні послуги, що пов'язані з правомочностями ОСОБА_1 як співвласника житлового приміщення за вказаною адресою.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у відсутність сторін по справі за наданими до справи документами.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником 3/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом П'ятої одеської державної нотаріальної контори Сєвєровою Н.В. 17 серпня 1991 року за номером в реєстрі №3-С-1735, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 23.08.1991 року під №4378, стр. 172, книга 3доп (а.с.12-13).
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Степанокерт Азербайджанської ССР (наразі - невизнана Нагорно-Карабахська республіка) і в 1979 році отримав паспорт громадянина СРСР, в якому прізвище, ім'я та по батькові були записані двома мовами: російською та азербайджанською. Ксерокопії цього паспорту у нього збереглися до цього часу, а його оригінал був вилучений в липні 2002 року, коли заявнику було видано паспорт громадянина України нового зразка. (а.с.10-11).
ОСОБА_1 має паспорт громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 липня 2002 року, в якому прізвище, ім'я та по батькові записані українською мовою - ОСОБА_1 (а.с.6-7).
При укладенні Договору дарування 17 серпня 1991 року особу заявника було встановлено за паспортом, який отримав в 1979 році, в якому прізвище було написано російською - « ОСОБА_1 ». В той же час текст договору дарування був викладений українською мовою і державний нотаріус, посвідчуючи договір, записала прізвище українською - « ОСОБА_1 ».
Також судом встановлено, що прізвище батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також були записані у їх паспортах громадян України - « ОСОБА_1 » (а.с.16,17).
Факт реєстрації та проживання в належній заявнику на праві власності частині володіння підтверджується:
- довідкою дільниці №766 від 18.06.2007 року (а.с.23);
- витягом домової книги (а.с.18-21);
- рішенням Іллічівського районного суду м.Одеси від 13.03.1997 року, яким з мого
моління були виписані відповідні фізичні особи (а.с. 22);
- крім того, факт проживання заявника підтверджується виписками з медичних карток амбулаторного стаціонарного хворого за 2019-2020 роки, , в яких вказана адреса: АДРЕСА_1 (а.с.25-28).
Причиною звернення до суду є те, що оскільки прізвище заявника « ОСОБА_1 », а текст договору дарування був викладений українською мовою і державний нотаріус, посвідчуючи договір, записала прізвище українською - « ОСОБА_1 » тому є розходження у букві написання «і» та «и», які виникли у результаті помилки. Встановлення юридичного факту необхідне для звернення до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з метою отримання довідки про місце реєстрації в належному мені домоволодінні; з метою внесення державним реєстратором об'єкта нерухомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що діє з 2013 року; до нотаріуса - з метою укладення договору відчуження об'єкту нерухомості, тощо.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно з п. 7 Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Встановлення юридичного факту необхідно для звернення ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради для отримання адміністративних послуг, що пов'язані з правомочностями заявника як співвласника житлового приміщення за вказаною адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи подані письмові докази, відсутність даних про наявність спору про право, суд прийшов до висновку про встановлення факту, що договір дарування 3/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,81,293,294,315-316,319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) за участю заінтересованої особи Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, ЄДРПОУ - 38226516) про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити повністю.
Встановити юридичний факт того, договір дарування 3/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом П'ятої одеської державної нотаріальної контори Сєвєровою Н.В. 17 серпня 1991 року за номером реєстрі №З-С-1735, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09.11.2020 року.
Суддя: О. С. Леонов
09.11.20