Справа № 199/1726/20
(2/199/1215/20)
Іменем України
04 листопада 2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Богун О.О.,
при секретареві Рудові І.О.,
за неявки учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, про визнання недійсним договору іпотеки, -
Позивач звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, про визнання недійсним договору іпотеки.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 20200 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, в підготовче судове засідання, призначене на 20 жовтня 2020 року не з'явилася, причин неявки судові не повідомила, у зв'язку з чим справу було відкладено до 04 листопада 2020 року.
В підготовче судове засідання 04 листопада 2020 року позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, повторно не з'явилася, причин неявки судові не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
За змістом рішення Констуційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 у справі №1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі; Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, ч. 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Позивач ОСОБА_1 у судові засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Судові повістки про призначення справи до розгляду на кожну дату судового засідання було направлено на адресу позивача, наявні в матеріалах справи.
Крім того, інформація про рух справи, у порядку ч.3 ст.8 ЦПК України, була розміщена на офіційному веб-сайті Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.
ЄСПЛ у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» (№ 12307/16) визначив, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання, то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи на справедливий суд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод порушено не було.
Відповідно до п.11 ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За умовами ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У відповідності до п.6 ч. 2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
За змістом ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та вимог ч.4 ст.10 ЦПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
Також, у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд залишає позовну заяву без розгляду, у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 461/3580/15-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 20 червня 2019 року по справі № 522/7428/15, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц.
Враховуючі вищезазначене, та приймаючі до уваги, що належним чином повідомлений про день та час розгляду справи позивач повторно не з'явився до суду в судові засідання, заяви про розгляд справи за відсутності позивача не надавав, суд вважає необхідним, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, про визнання недійсним договору іпотеки, залишити без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.257, ст.ст. 260, 261 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, про визнання недійсним договору іпотеки - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дняїї проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя О.О.Богун
04.11.2020