Справа № 944/4370/19
Провадження №2-п/944/14/20
17.11.2020 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кондратьєвої Н.А.
з участю секретаря судового засідання Вербенець Т.Р.
заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
представника позивача Школьної А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 березня 2020 року у справі №944/4370/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Бекерська Н.В. звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 березня 2020 року у справі № 944/4370/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, в якій просить переглянути та скасувати заочне рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16.03.2020 року, призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. В обгрунтування заяви зазначає, що заочним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 16.03.2020 року вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 7000 доларів США боргу, 30 000 грн витрат на правову допомогу та 1761 грн сплаченого судового збору. Вказане рішення було отримано безпосередньо відповідачем 30.06.2020 року, після його повернення до місця реєстрації у с. Молошковичі Яворівського району з м. Києва. Таким чином строк на подання заяви про перегляд заочного рішення визначений у ст. 284 ЦПК України не пропущений. Приймаючи ухвалу про проведення заочного розгляду справи за відсутності відповідача, суд виходив з того, що він був належно повідомлений про день, час та місце розгляду справи через судові повістки, але на судові засідання не з'явився без поважних причин. Заявник не з'явився на судове засідання, на якому було ухвалено спірне судове рішення та не повідомив про причини своєї неявки відносно цього засідання виходячи з того, що він не знав про існування судового процесу та не був належним чином повідомлений про календарну дату проведення вказаного судового засідання. З лютого місяця 2020 року відповідач проживав на орендованій квартирі та працював у м. Києві. Від початку карантину транспортне сполучення між м. Києвом та м. Львовом було перервано і ОСОБА_1 вимушено залишився у м. Києві, оскільки до місця реєстрації добратися не зміг. Про наявність заочного судового рішення Яворівського районного суду відповідач дізнався лише коли відбулося послаблення карантину і він зміг приїхати до м. Львова. Рідна сестра, що проживає окремо від відповідача віддала йому всі листи, що їй приносила поштарка з поштового відділення с. Молошковичі на ім'я її брата і залишала для ОСОБА_1 . Сестра за отриману кореспонденцію не розписувалася, поштові відправлення не відкривала і не дивилася, тобто, безпосередньо ОСОБА_1 жодного повідомлення з суду не отримав, за отримання рекомендованих листів не розписувався. З наведеного можна зробити висновок, що суд не повідомив відповідача ні про існування відкритого судового провадження, ні про час та дату судового засідання, ні про закінчення слухання справи та ухвалення рішення, в матеріалах справи відсутні будь-які зворотні повідомлення з підписом саме ОСОБА_1 . Окрім цього на усій території України карантин установлено з 12 березня 2020 року, заочне рішення Яворівського районного суду Львівські області ухвалено 16.03.2020 р., тобто під час дії карантину, через що право відповідача на оскарження заочного рішення продовжено до закінчення карантину. Стосовно другої, встановленої ст. 232 ЦПК України умови щодо скасування заочного рішення, а саме того, що відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, оскільки позивач у своєму позові зазначає, що відповідач отримав грошові кошти за договором позики, однак необхідно зазначити, що ця обставина не відповідає дійсності і спростовується матеріалами судової справи, позивач не подав до суду документів, що підтверджували б те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики і відповідач отримав від позивача грошові кошти. На обґрунтування своїх вимог позивач додав до позовної заяви лише розписку, яку надав йому відповідач, проте, як вбачається зі змісту самої розписки немає жодного підтвердження того, що гроші у вказаному у розписці розмірі, надавалися та були отримані за договором позики. Дійсно 01.04.2018 року відповідачем було написано розписку, проте реальних коштів від позивача він не отримував. З розписки наданої позивачем не вбачається, що грошові кошти надавалися відповідачеві під час написання розписки, та не надано жодних доказів про реальність договору позики укладеного між сторонами. Окрім того, відповідач мав намір у судових засіданнях клопотати перед судом про витребування з Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області матеріалів кримінальної справи щодо його заяви про вчинений відносно нього злочин, а саме факт вимагання з нього грошей позивачем та його спільниками, за примус його написати розписку про нібито отримання суми 7 тисяч доларів, за факт пограбування його квартири спільниками позивача, що відбувалися в липні та серпні 2019 року. Судом при задоволенні позовної заяви не було встановлено справжність правової природи укладеного між сторонами договору, що в подальшому і привело до винесення оспорюваного рішення. З врахуванням наведеного, просить заяву задовольнити.
Ухвалою від 26.08.2020 року заяву прийнято до розгляду та призначено судовий розгляд.
05.11.2020 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Школьна А.В. скерувала на адресу суду заперечення, в якому зазначила наступне. Згідно заяви про перегляд заочного рішення, відповідач ОСОБА_1 дізнався про оскаржуване рішення суду 30.06.2020 року, після його повернення до місця реєстрації у с. Молошковичі Яворівського району з м. Києва та відповідно не був присутній на судових засіданнях, та не повідомлявся про час та місце розгляду його справи. Дане твердження вважає безпідставним та не підтвердженим належними та допустимими доказами, оскільки дані про перебування (проживання) відповідача в іншому місті, його працевлаштування, доїзд до місця роботи, повернення додому, тощо не підтверджується жодними доказами, зокрема відсутні квитки про доїзд до місця працевлаштування, так як відсутній договір оренди та трудовий договір, що в свою чергу не підтверджує його позицію. Щодо аргументів представника відповідача про неналежне повідомлення про час та місце розгляду справи, то слід врахувати, що у поданій заяві зазначається, що всі листи, які надсилались в межах цивільної справи вручались сестрі відповідача працівником пошти особисто, а тому вважає, що відповідач ОСОБА_1 за місцем реєстрації був належним чином повідомлений як про слухання справи в цілому, так і про результати її розгляду. Разом з тим просить врахувати і той факт, що на відповідача в силу ст. 131 ЦПК України, покладено обов'язок повідомити суд про зміну свого місця проживання (перебування) та про причини неявки в судове засідання. Враховуючи вказане вважає, що відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, та зловживаючи своїми процесуальними правами двічі не з'явився в судові засідання, у зв'язку з чим судом було ухвалено проводити заочний розгляд справи, та винесено законне і справедливе рішення. Щодо покликання відповідача на встановлений постановою Кабінетом міністрів України дію карантину, вважає такі безпідставними, оскільки відповідач міг повідомити суд про відкладення розгляду справи надіславши відповідну письмову заяву. Представником відповідача не дотримано вимог процесуального законодавства та у заяві про перегляд заочного рішення, жодних обставин, що свідчили б про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду не зазначено, як і не зазначено та не надано доказів про це. Більше того поведінка відповідача ОСОБА_1 свідчила про небажання сприяти суду в повному, всебічному та об'єктивному розгляді справи, а зводилась виключно до затягування судового розгляду справи. Окрім цього просить врахувати, що відповідачем та його представником не надано суду доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення. Питання, які порушує представник відповідача у заяві про перегляд заочного рішення були досліджені та з'ясовані судом при розгляді справи. Також повідомила суд про те, що вищезазначене рішення суду виконане, в межах виконавчого провадження об'єкт нерухомого майна, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, була продана на відкритих торгах 15.09.2020 року. З врахуванням наведеного, просить у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовити.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заяву підтримали в повному обсязі з підстав наведених у заяві та просили таку задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні заяву заперечила з підстав наведених у запереченні та просила у задоволенні такої відмовити.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали заяви та цивільної справи №944/4370/19, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відтак, розглянувши заяву про перегляд заочного рішення суду в частині поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід поновити пропущений строк, оскільки такий ним пропущений з поважних причин.
У відповідності з ч.1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем вказаних вимог при обґрунтуванні підстав для скасування заочного рішення у сукупності визначених у ч.1 ст. 288 ЦПК України обставин неналежного повідомлення відповідача наведено не було, оскільки про час судового розгляду у справі відповідача було повідомлено шляхом направлення повісток про виклик його до суду за адресою місця реєстрації та ним же отримано повістку про виклик, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток на судові засідання 21.01.2020 року (а.с. 66) та 16.03.2020 року (а.с. 70).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що зазначену цивільну справу було розглянуто у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів, при цьому судом вживалися заходи щодо належного його повідомлення про день, час і місце судових засідань. Покликання сторони відповідача на те, що ОСОБА_1 перебував на роботі у м. Києві, а відтак не міг знати про наявність справи не заслуговує на увагу, оскільки таке твердження не підтверджується жодними доказами.
Водночас інших письмових доказів щодо заявленого позову стороною відповідача суду надано не було.
Оскільки згідно ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, лише якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, а судом в судовому засіданні встановлено, що рішення винесено на підставі досліджених доказів, сукупності двох обставин, необхідних для скасування заочного рішення, стороною відповідача не наведено.
Крім того, у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року, Європейський суд з прав людини, одним з основоположних аспектів верховенства права проголошує принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
На підставі вищенаведеного суд дійшов до висновку, що відповідач не обґрунтував усі в сукупності підстави для скасування даного заочного рішення, а тому заява відповідача про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.
Згідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Керуючись ст.ст. 287, 288 ЦПК України, суд-
Поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 березня 2020 року у справі №944/4370/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишити без задоволення.
Роз'яснити відповідачеві, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Львівського апеляційного суду через суд, що його ухвалив, шляхом подання апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А.Кондратьєва