Справа № 455/1368/20
Провадження № 3/455/957/2020
Іменем України
20 листопада 2020 року м.Старий Самбір
Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Пошивак Ю.П.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Старосамбірського відділення поліції Самбірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , -
за ст.212-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 24.10.2020 року, в АДРЕСА_1 , о 15 годині 04 хвилини, будучи головою Великосільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, не забезпечив зняття агітаційних матеріалів з стовбура дерева, неподалік сільської ради на підтримку партії «Європейська солідарність» і її кандидатів та на підтримку кандидатів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив вимоги ст.52, п.14 ст.57 Виборчого Кодексу України та п.11 ст.54, ст.60 Закону України «Про місцеві вибори», та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст.212-10 КУпАП.
В суд ОСОБА_1 не з'явився, був належно повідомлений про час та місце розгляду справи. 20.11.2020 року подав в канцелярію суду клопотання, в якому просив справу розглядати у його відсутності, вину визнає повністю, щиро кається. Додатково зазначив, що агітаційні матеріали були зняті, але невідомими агітаторами 24.10.2020 року були знуву повішені в с.Великосіллі на дереві, біля дороги, без будь - яких дозволів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, приходжу до висновку про відсутність у діях останнього складу правопорушення, передбаченого ст.212-10 КУпАП, оскільки чинна редакція якої станом на час складання цього протоколу містить дві частини, жодна з яких належно не зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 року), "Карелін проти Росії" (рішення від 20.09.2016 року) Європейський суд з прав людини робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до положень ч.1,2 ст.6 Конвенції 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 року), "Карелін проти Росії" (рішення від 20.09.2016 року) Європейський суд з прав людини робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наведене кореспондується із положеннями ст.7 КУпАП, в силу якої ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням таких невідповідностей вимогам ч.1 ст.256 КУпАП щодо форми та змісту протоколу такий визнається недопустимим доказом, що становить підставу закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, та керуючись ст.62 Конституції України, ст.221, 247, 251, 252, 264, 265, 276, 280, 283, 284 КпАП України,
Закрити відносно ОСОБА_1 провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст.212-10 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Суддя Ю.П.Пошивак