Справа № 459/2077/19
23.11.2020 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3
захисників - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 42018140000000335 від 06.11.2018 про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Добрячин Сокальського району, жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,
17.04.2020 року вказаний обвинувальний акт із доданими документами надійшов до Сокальського районного суду Львівської області з Львівського апеляційного суду.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_4 подали клопотання про повернення обвинувального акту з причин, що такий не відповідає вимогам КПК України. Зазначають, що даний обвинувальний акт складено самостійно прокурором - заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , а слідчим обвинувальний акт не складався, а прокурором не приймалось рішення про непогодження з таким, підстав для складання обвинувального акта самостійно прокурором не існувало та не існує.
В даному обвинувальному акті відсутні відомості щодо дати та місця його затвердження. Також, не зазначено дані уповноваженої на затвердження обвинувального акта посадової особи та відсутній її підпис.
Також, в обвинувальному акті, безпідставно зазначено: національність обвинуваченого; місце його роботи; інформацію щодо судимості.
В обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення належним чином не викладено та не зазначено формулювання обвинувачення, що свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, та фактичному не пред'явленні йому, як підозрюваному, обвинувачення та не набуття ним статусу обвинуваченого.
Зазначає, що в даному обвинувальному акті викладені лише зміст підозри, а також ті фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких він підозрюється. Зокрема, зміст обвинувального акту та повідомлення про підозру від 23.01.2019 є ідентичними, що є недопустимим, а тому він має статус не обвинуваченого, а підозрюваного.
Крім цього, обвинувальний акт не містить ні формулювання обвинувачення, ні викладу фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення. Обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, викладені сумбурно, непослідовно, не конкретно, та незрозуміло, з розривом дій в часі, і що є важким для сприйняття, що має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та впливають на кваліфікацію дій особи.
Вважає, що дана неповнота і неконкретність обвинувачення та протиріччя в ньому порушують право обвинуваченого на захист та позбавляє суд першої інстанції можливості проводити судовий розгляд на підставі конкретного обвинувачення і повинна бути усунута саме органом досудового розслідування.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, оскільки на його думку, відсутні правові підстави для повернення обвинувального акту.
Обвинувачений та його захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали клопотання та просили повернути обвинувальний акт.
Заслухавши думку учасників справи та дослідивши подане клопотання суд дійшов наступного висновку.
Як убачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Вказаний принцип закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. А згідно з підпунктами «a» та «b» п.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що межі гарантій, передбачених підпунктом «a» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. Суд також зазначає, що підпункти «a» і «b» пункту 3 статті 6 Конвенції взаємопов'язані та що право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту (пункт 37 рішення у справі «Жупнік проти України»).
Отже, визначення та встановлення меж судового розгляду кримінального провадження в суді на основі обвинувального акту є однією із гарантій забезпечення права обвинуваченого на захист, а також права на справедливий судовий розгляд змагального характеру.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 цього Кодексу.
Відповідно до ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
Як вбачається з матеріалів справи, до місцевого суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018140000000335 від 06.11.2018 року про обвинувачення ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
Твердження обвинуваченого про те, що обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, викладені сумбурно, непослідовно, не конкретно, та незрозуміло, з розривом дій в часі, що має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та впливають на кваліфікацію дій особи, на переконання суду, є формальними та не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
В цій частині обвинувальний акт на думку суду, відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки прокурором зазначено час, місце, спосіб та наслідки вчинення кримінального правопорушення, а оцінка доказів не є предметом дослідження на стадії підготовчого судового провадження та не може бути підставою для повернення обвинувального акта.
Висування обвинувачення є виключною компетенцією прокурора, а тому суд не може у підготовчому судовому засіданні надати оцінку правильності викладу обвинувачення щодо його суті.
Разом з цим, обвинувальний акт складений заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 у приміщенні прокуратури Львівської області.
До обвинувального акта додано реєстр матеріалів досудового розслідування, а також розписка обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_4 про отримання ними копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Єдиною підставою для прийняття такого рішення є невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України. Зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному; у документі наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; він не підписаний слідчим (крім випадків, коли прокурор склав його самостійно) чи не затверджений прокурором; до нього не долучено передбачені законом додатки. Крім того, якщо під час підготовчого судового засідання буде з'ясовано, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не були вручені обвинуваченому, суд повертає їх прокурору.
Обов'язок перевірки обвинувального акта на відповідність вимогам КПК України покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні.
Згідно із частиною четвертою статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим (частина перша статті 291 КПК України).
Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (частина третя статті 291 КПК України).
Повноваження прокурора, як сторони обвинувачення у кримінальному провадженні визначено, зокрема, положеннями статті 36 КПК України.
Згідно із пунктом 13 частини другої статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання.
Згідно із положеннями частини третьої статті 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується (частина сьому статті 110 КПК України).
Тлумачення вказаних положень дозволяє прийти до висновку, що у разі реалізації повноважень, передбачених у пункті 13 частини другої статті 36 КПК України у прокурора відсутня необхідність виносити постанову з цих питань.
А системне телеологічно-цільове тлумачення положень частини першої та третьої статті 291 КПК України, у сукупності з положеннями пункту 13 частини другої статті 36 КПК України дозволяє зробити висновок, що прокурор вправі підписати та затвердити обвинувальний акт самостійно не лише у випадку, коли він не погоджується з обвинувальним актом, що був складений слідчим, а у будь-якому іншому випадку (вичерпний перелік яких не встановлено Кодексом), який випливає з обставин конкретного кримінального провадження, і таке рішення буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, визначеним статтею 7 КПК України та завданням кримінального провадження, передбаченим статтею 2 цього Кодексу.
Матеріалами справи встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 складено особисто прокурором, оскільки на цей момент досудове розслідування у даному кримінальному провадженні було закінчено, та був задоволений відвід слідчого у цьому провадженні. Наведене у своїй сукупності, на думку суду, давало прокурору достатні підстави для складення та затвердження обвинувального акта, зокрема, з метою дотримання гарантій обвинуваченого у частині якнайшвидшого розгляду його питання компетентним судом.
Також, судом встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 не затверджено прокурором і не містить даних про дату та місце його затвердження.
З буквального розуміння вищезазначених положень, обвинувальний акт повинен містити два підписи прокурора: на титульному аркуші (затвердження) та на останньому після підпису слідчого (підписання). Зазначене положення не лише констатує необхідність саме двох підписів, а (в сукупності з приписом частини першої статті 291 КПК України) ще й встановлює послідовність підписання обвинувального акта суб'єктами, задіяними в його складанні: а) підпис слідчого, який склав обвинувальний акт; б) підпис прокурора, яким він затверджує даний документ; в) підписання прокурором затвердженого ним обвинувального акта. Потреба саме у подвійному підписанні обвинувального акта одним й тим же процесуальним суб'єктом пояснюється концепцією, закладеною у чинному КПК, про незмінність прокурора у кримінальному провадженні. Так, відповідно до кримінального процесуального законодавства функція процесуального керівництва на стадії досудового розслідування та функція підтримання публічного обвинувачення в суді покладається на одного й того ж працівника прокуратури (саме такий правовий висновок щодо застосування цієї процесуальної норми викладено в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 128/1802/18 (провадження № 51-2531км19).
Вказане порушення та невідповідність вимогам процесуального законодавства в переданому до суду обвинувальному акті під час підготовчого засідання виправити не вбачається можливим, так само, як і не можливим є те, щоб продовжувати судовий розгляд за таким актом.
Такі обставини позбавляють суд можливості в підготовчому судовому засіданні визначитися з вирішенням питань, передбачених ч.3ст. 314 КПК України, щодо прийняття передбачених судових рішень, визначити межі судового розгляду стосовного обвинуваченого та прийняти об'єктивне рішення по справі з огляду на ч.1ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
За правилами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу. Оскільки у даному випадку обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, його слід повернути.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, приймаючи до уваги, що ст.314 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, який може прийняти суд, що не підлягає розширеному тлумаченню, суд дійшов висновку про неможливість призначення обвинувального акту та додатків до нього у цьому кримінальному провадженні до судового розгляду, у зв'язку із їх невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а також про необхідність у зв'язку із наведеними фактами істотних порушень вимог КПК України повернення обвинувального акту по матеріалам кримінального провадження, прокурору для усунення недоліків у зв'язку з невідповідністю вимогам діючого законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.109, 176-178, 314, 372 КПК України, суд -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 06.11.2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018140000000335 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України - повернути прокурору для усунення порушень вимог КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сокальський районний суд Львівської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий: ОСОБА_1