Справа №463/1703/20
Провадження №2/463/830/20
13 листопада 2020 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Шеремети Г.І.
з участю секретаря судових засідань: Козак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, просить стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.12.2012 року в розмірі 21437,83 грн., а також 2102,00 грн. судового збору.
Позов мотивує тим, що 25 грудня 2012 року відповідач став клієнтом АТ КБ «Приватбанк», підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у КБ «Приватбанк», згідно якої отримала кредит у розмірі 9000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення умов договору, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 21437,83 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання з розгляду даної справи не з'явився повторно, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв'язку із неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, то зі згоди представника позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Сторони у судове засідання не з'явились, тому фіксування судового процесу 13.11.2020 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Ухвалою судді від 12.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, а провадження по справі відкрито.
Оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, постановляючи рішення відповідно до ст.ст.265,280-282 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задоволити частково виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 грудня 2012 року відповідач став клієнтом АТ КБ «Приватбанк», підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у КБ «Приватбанк», згідно якої отримала кредит у розмірі 9000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Як вбачається із позову, позивач мотивує позов тим, що укладений між сторонами договір складається з Анкети-Заяви підписаної позичальником (а.с.14), витягу з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.16-30) та «Тарифів Банку» (а.с.15).
Згідно з представленого розрахунку позивача (а.с.7-13), станом на 28.01.2020 року заборгованість позичальника перед банком становить 21437,83 грн., з яких 14376,39 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 14376,39 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 1949,51 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 3614,89 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 997,04 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві від 25.12.2012 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25.12.2012 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та правил надання банківських послу та «Тарифів», що розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов отримав відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, у відповідності до ч.4 ст.60 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Аналогічна, наведеним вище висновкам суду, правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 03.07.2019 р., справа № 342/180/17.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника лише суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 14376,39 грн.
В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом, пені, комісій та штрафів слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.
При цьому, у відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат, так як позов задоволено частково на 67,06% (14 376,39 грн*100%/21437,83 грн.), то з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення, понесені останнім судові витрати в розмірі 1 409,60 грн. судового збору (67,06% від 2102,00 грн.).
Керуючись ст.ст.10,12,13,76-80,259,263,264,273,280-282,354,355ЦПК України, ст..ст. 526,527,530,610,617,1050,1054 ЦК України, суд, -
вирішив:
Позов акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат № НОМЕР_2 , МФО 305299, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50) 14 376,39грн. (чотирнадцять тисяч триста сімдесят шість гривень тридцять дев'ять копійок) заборгованості за кредитним договором №б/н від 25.12.2012 року.
В решті вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 1 409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок) судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову.
На рішення суду відповідачем може бути подано до Личаківського районного суду м.Львова письмову заяву про перегляд заочного рішення в порядок і строки, передбачені ст.284 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку в порядок та строки, передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 18 листопада 2020 року.
Суддя: Шеремета Г. І.