Справа № 461/9574/20
Провадження № 1-кс/461/7549/20
про накладення арешту на майно
20.11.2020 року місто Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна,
встановив:
слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020140040001349 від 18.11.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Слідчий СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням прокурора Львівської обласної прокуратури, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на автомобіль «Mersedes Benz Sprinter» р.н. НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 , в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання), який зареєстрований на ОСОБА_4 та перебував у користуванні ОСОБА_5 , із забороною відчуження, розпорядження та користування.
Клопотання мотивує тим, що вказаний транспортний засіб, в подальшому, може бути використаний як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, з метою забезпечення його збереження, проведення з ним відповідних експертних досліджень, а також з метою запобігання можливих наявних ризиків щодо його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення.
Слідчий, згідно матеріалів клопотання, просить розгляд справи проводити без його участі. Клопотання підтримує, вирішення клопотання покладає на розсуд суду.
Володілець майна, в судове засідання не з'явився, про дату судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Подав заяву згідно якої, просить в частині накладення арешту на користування автомобілем відмовити, оскільки даний транспортний засіб потрібен для користування у повсякденному житті. Зобов'язується на першу вимогу слідчого та прокурора надати автомобіль для слідчих дій.
Дослідивши та перевіривши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Частиною 1 ст.170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно вимог ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч.2 цієї ж статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з положень ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може буди накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
З матеріалів клопотання вбачаються достатні підстави вважати, що вилучений транспортний засіб міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, міг бути використаний під час вчинення злочину, потребує експертного дослідження, тобто відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України.
Таким чином, дослідження та збереження вилученого транспортного засобу має важливе значення для кримінального провадження, майно, на яке просить накласти арешт слідчий, відповідає критеріям, визначеним у ст.170 КПК України, оскільки прямо стосується предмету доказування у вказаному кримінальному провадженні.
Водночас, як зазначено вище, відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Отже, КПК України не передбачено такого виду обмежень як заборона ремонту. Таким чином, клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.
Враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, які вказують на ймовірне вчинення злочину, можливість зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, наслідки арешту майна, зважаючи на те, що таке обмеження права власності є розумним та виправданим, приходжу до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню та слід накласти арешт на автомобіль в частині розпорядження та відчуження.
Разом з цим, ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження такого майна у разі користування майно слідчим не доведено. Під час розгляду клопотання не встановлено обставин, які б підтверджували, що незастосування заборони або обмеження користування вилученим автомобілем призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, а тому, вважаю за можливе надати володільцю можливість користуватись вказаним автомобілем.
Роз'яснити, що згідно ч.3 ст.167 КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Крім того, виходячи з того, що даний транспортний засіб визнаний речовим доказом у справі, слідчий, керуючись положеннями нормативних актів стосовно зберігання речових доказів, вправі самостійно визначати порядок зберігання речового доказу, з врахуванням балансу між інтересами досудового розслідування та правами осіб учасників даного провадження.
Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України, -
постановив:
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль «Mersedes Benz Sprinter» р.н. НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 , в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та обладнання), який зареєстрований на ОСОБА_4 та перебував у користуванні ОСОБА_5 , із забороною його відчуження та розпорядження.
У решті вимог клопотання відмовити.
Зобов'язати слідчого невідкладно повідомити заінтересованих осіб (володільця) про накладення арешту на майно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1