23 листопада 2020 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі головуючої судді Жупанової І.Б., за участю секретарки судового засідання Палубінської К.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, цивільну справу №336/3232/20, пр.№2/336/2176/2020 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення коштів,-
Позивач звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення коштів.
Свої вимоги мотивує тим, що в період з 27.07.1999 року по 02.01.2020 року позивач проходив військову службу у внутрішній військах МВС України та Національній Гвардії України. У зв'язку із звільненням з військової служби згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 02.01.2020 року №1 (по стройовій частині) позивача виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення з 02.01.2019 року.
На день звільнення та виключення із списків особового складу частини (02.01.2020 р.), позивачу не було виплачено грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна та усно повідомлено, що у військовій частині для виплати компенсації відсутні кошти. У зв'язку з цим, після звільнення з військової служби позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 із письмовою заявою від 17.01.2020 року, в якій позивач просив виплатити йому відповідну грошову компенсацію, а також надати належним чином завірену копію довідки про вартість речового майна, що належить йому до видачі.
На вищевказане звернення позивача, відповідач листом від 30.01.2020 року №3/29/27/3-308 повідомив, що виплата грошевої компенсації здійснюються в межах бюджетних призначень, заявку про заборгованість військової частини перед військовослужбовцями, що звільнились в запас, надіслано до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України за вихідним №3/29/27/3-74 від 28.01.2020 року.
Крім того, до вказаної відповіді відповідачем додано довідку №9 про вартість речового майна, що належить позивачу до видачі (вісімдесят чотири предмети речового майна) на загальну суму 22579,08грн.
Отже, невидача відповідачем речового майна (військової форми, одягу) за час проходження позивачем служби та під час звільнення в запас, а також нездійснення відповідної компенсації за це майно при звільнені з військової служби, стало причиною позбавлення позивача права власності, зокрема, володіти, користуватися й розпоряджатися об'єктом власності (грошовими коштами).
Позивач просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 22579,08 грн.
Ухвалою суду від 01.07.2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотань будь-якої зі сторін про інше.
Представником військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Штець Д.В. надано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, що він просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що відповідно до ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011 -XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування. Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно із вищенаведеною нормою Закону Кабінетом Міністрів України 16.03.2016 року прийнято постанову №178, якою затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Пунктами 2,3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Відповідно до абз. 1 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та піддягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і наплавленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Абзацом 3 п.242 вказаного Положення встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. У відповідності до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 - Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна. передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СНУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держзспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони па відповідний рік. На даний час бюджетом не виділяється необхідна кількість коштів для забезпечення компенсації всіх військовослужбовців. Згідно п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 -Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального орган), територіального підрозділу, закладу, установи, організації. З урахуванням вищевикладеного, вважає, що в межах своєї компетенції командування військової частини НОМЕР_1 вжило всіх можливих заходів для вирішення питання, щодо розрахунку з громадянами за неотримане грошове майно, тому просить в задоволенні позовних вимог відвомити.
Крім того, представником військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України офіцером юридичної служби Сотниковим К.С. надано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, наказом МВС від 07.06.2017 року №475 була затверджена Інструкція з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період та Норми забезпечення речовим майном військовослужбовців та працівників Національної гвардії України в мирний час та особовий період. Відповідно до п.1 ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовця, які проходять службу в органах військового управління, з'єднання, військових частинах (підрозділах), вищих навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, резервістів, військовослужбовців, призваних під час мобілізації, на особливий період та працівників. Відповідно до п.2 Інструкції, майно особистого користування - предмети обмундирування, взуття, білизна та спорядження, що видаються військовослужбовцям в постійне власне користування; норми забезпечення речовим майном - перелік предметів речового майна, що видається на одного військовослужбовця, працівника чи в цілому на військову частину, на одиницю техніки, на одне штатне ліжко або місце відпочинку, їх кількість та строк носіння (експлуатації).Відповідно до ч.2 п.1 Розділу 2 Інструкції закупівля речового майна здійснюється центральною базою забезпечення Головного управління НГУ та безпосередньо військовими частинами на підставі затвердженого командувачем Національної гвардії України річного плану закупівлі речового майна. Відповідно до п.15 Інструкції військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за не отримане майно в порядку, визначеному постановою КМУ від 16.03.2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно». Відповідно до порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби та загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального орган), територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, інфраструктури, СБУ, Сліжбі завнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзвязку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік. Закупівлю речового майна здійснює центральна база забезпечення ГУ НГУ, а вже потім це майно передається в натуральному вигляді до військової частини. Тому у військовій частині НОМЕР_1 відсутні бюджетні призначення на закупівлю речового майна. Тобто відповідач не може самостійно здійснювати виплати в рахунок компенсації неотриманого речового майна, оскільки лоловним розпорядником бюджетних коштів є Головне управління Національної гвардії України, відповідач в межах своєї компетенції може лише клопотати про виділення коштів для виплати компенсації. Відповідні запити були надіслані до Південного Одеського територіального управління НГУ. Також відповідно до листа начальника Південного Одеського територіального управління від 15.04.2020 року №3/27/3-1082 станом на 20.09.2020 року, кошти на рахунках військової частини НОМЕР_1 для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно відсутні, тому просить в задоволенні позовних вимог відвомити.
Відповідь на відзив до суду позивачем направлена не була.
Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Судом встановлено, що в період з 27.07.1999 року по 02.01.2020 року позивач проходив військову службу у внутрішній військах МВС України та Національній Гвардії України. У зв'язку із звільненням з військової служби згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 02.01.2020 року №1 (по стройовій частині) позивача виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення з 02.01.2019 року.
На день звільнення та виключення із списків особового складу частини (02.01.2020 р.), позивачу не було виплачено грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна та усно повідомлено, що у військовій частині для виплати компенсації відсутні кошти. У зв'язку з цим, після звільнення з військової служби позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 із письмовою заявою від 17.01.2020 року, в якій позивач просив виплатити йому відповідну грошову компенсацію, а також надати належним чином завірену копію довідки про вартість речового майна, що належить йому до видачі.
На вищевказане звернення позивача, відповідач листом від 30.01.2020 року №3/29/27/3-308 повідомив, що виплата грошевої компенсації здійснюються в межах бюджетних призначень, заявку про заборгованість військової частини перед військовослужбовцями, що звільнились в запас, надіслано до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України за вихідним №3/29/27/3-74 від 28.01.2020 року.
Крім того, до вказаної відповіді відповідачем додано довідку №9 про вартість речового майна, що належить позивачу до видачі (вісімдесят чотири предмети речового майна) на загальну суму 22579,08грн.
Згідно з абзацом 2 п. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з абзацом 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 військовослужбовці, які звільняються у запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Відповідно до п. 4 розділу І цієї Інструкції майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у користування військовослужбовців.
Пунктом 28 розділу ІІ Інструкції визначено, що речове майно особистого користування офіцерам, прапорщикам, мічманам та військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається у власність.
Відповідно до п. 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки. Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою КМУ № 178 від 16 березня 2016 року, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.
Пунктом 4 цього Порядку визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до довідки № 9 від 24.01.2020 року про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, вартість такого майна складає 22579,08 грн.
Судом встановлено, що зазначена компенсація позивачу не виплачена.
Відповідно до частин першої, другої, сьомої статті 21 Закону України "Про Національну гвардію України"держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України, а також грошової компенсації вартості за неотримані продукти харчування та речове майно визначаються відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 цього Закону).
Згідно з статтею 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України, постановою від 16.03.2016 року №178, затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
Пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, в тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
З врахуванням викладено, суд приходить до висновку, що отримання грошової компенсації речового майна у зв'язку із звільненням з військової служби в повній мірі відповідає вимогам статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"та пункту 3 Порядку №178.
У відповідності до абзацу першого пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій пункту 242 Положення).
Суд звертає увагу на те, що позивач на час звільнення перебував на військовій службі, а тому мав право відповідно до статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Частиною 1 ст. 177 ЦК України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно із ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
За змістом ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Неотримання позивачем речового майна (військової форми, одягу) за час проходження служби та під час звільнення в запас, а також відповідної компенсації за це майно, стало причиною позбавлення права власності позивача, зокрема, володіти, користуватися й розпоряджатися об'єктом власності (грошовими коштами).
Суд, наголошую, що відповідно до правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, відповідач не довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень щодо позовних вимог, тобто не надав належних доказів.
З огляду на наведене, права позивача є порушеними, а тому позовні вимоги про стягнення компенсації вартості за неотримане речове майно ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 при звільненні з військової служби за станом здоров'я, не було виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Крім того, позивачу на день виключення його зі списків особового складу військової частини не було видано довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, однак така довідка була надана позивачу лише після виключення його зі списків особового складу військової частини, відповідно до якої вартість речового майна, що належить до видачі становить 22579,08 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення коштів за недоотримане речове майно підлягають задоволенню, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача грошова компенсація за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 22579,08 грн.
З урахуванням задоволення позову та на підставі ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 22579,08 грн.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в дохід держави судові витрати в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: І.Б. Жупанова