23.11.2020
ЄУН № 337/3403/20
Провадження № 2/337/1664/2020
(заочне)
23 листопада 2020 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді Сидорової М.В.
за участю секретаря Сабліної А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах і інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
У серпні 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом який мотивує тим, що 31.05.1990 року ним, на підставі ордеру серії Л №2348, який виданий Виконкомом Ленінської районної ради народних депутатів м. Запоріжжя, на сім'ю з 4 осіб, у тому числі: дружину ОСОБА_2 , синів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , отримана квартира АДРЕСА_1 . Квартира не приватизована. На теперішній час в зазначеній квартирі, крім позивача, зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 (колишня дружина), ОСОБА_3 (син) та неповнолітня ОСОБА_4 (онука). Фактично в квартирі мешкають позивач та його дружина ОСОБА_6 , яка за вказаною адресою не зареєстрована. Відповідачка ОСОБА_2 з 2001 року у вказаній квартирі не мешкає, після розлучення за власним бажанням переїхала до своїх батьків, жодних стосунків позивач з нею не підтримує, місце її мешкання йому невідоме. Відповідач ОСОБА_3 у вказаній квартирі не мешкає понад 15 років, створив свою сім'ю та виїхав з квартири за власним бажанням. Донька відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у вказаній квартирі ніколи не мешкала, зареєстрована в квартирі формально, імовірно мешкає разом з матір'ю в смт. Шевченко Красноармійського району Донецької області. Наразі неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла віку, з якого може вільно визначати своє місце проживання, але наміру мешкати за місцем реєстрації не виказувала. Особистих речей відповідачів у вказаній квартирі немає. Жодних перешкод у користуванні квартирою з боку позивача ніколи не чинилось. Реєстрація відповідачів в квартирі без фактичного проживання створює позивачу значні матеріальні збитки, позивач вимушений сплачувати кошти за комунальні послуги, якими не користується. Внаслідок невиконання відповідачами своїх обов'язків по утриманню житла, утворилась заборгованість в розмірі більше 90000грн., яку позивач вимушений сплачувати особисто, що є непомірним навантаженням на бюджет позивача. Оформити субсидію він не має можливості, оскільки потрібно надати довідки про дохід усіх зареєстрованих в квартирі осіб. Також позивач позбавлений можливості самостійно вчиняти дії на використання житла, на які потрібна згода всіх зареєстрованих в квартирі осіб, не має можливості без згоди усіх зареєстрованих осіб зареєструвати в квартирі за фактичним місцем мешкання свою дружину.
Вважає, що відповідачі втратили право користування житловим приміщенням спірної квартири, оскільки вони зареєстровані в квартирі формально, фактично за місцем своєї реєстрації не проживають, реєстрація відповідачів в спірній квартирі порушує права та законні інтереси позивача, щодо володіння та користування вказаним житлом.
Просить визнати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та неповнолітню ОСОБА_4 такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням - квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 28.08.2020 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за даним позовом та призначено підготовче судове засідання.
29.09.2020 року від представника третьої особи - Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника третьої особи, просить винести рішення на підставі наявних у справі матеріалів, додає Акт обстеження умов проживання в квартирі за адресою АДРЕСА_2 від 24.09.2020 року за №10.08/1483.
Ухвалою від 21.10.2020 року підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Представник позивача - ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, після оголошення в судовому засіданні перерви, надав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 в судове засідання не прибули за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку, зокрема, через оголошення про виклик на офіційному сайті Судової влади України. Відзиву на позов або зустрічного позову не подали.
Суд, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим відповідно до ст.280 ЦПК України провести заочний розгляд справи у відсутність відповідачів.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника третьої особи, просив розглядати справу на підставі наявних матеріалів у справі.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Так, відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_2 , на підставі ордеру серії Л №2348, який виданий Виконкомом Ленінської районної ради народних депутатів м. Запоріжжя, на сім'ю з 4 осіб, у тому числі: дружину ОСОБА_2 , синів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 (арк.11-12).
У вказаній квартирі зареєстровані: позивач ОСОБА_2 з 30.08.1990 року, відповідачі ОСОБА_2 з 30.08.1990 року, ОСОБА_3 з 29.08.2002 року та ОСОБА_4 з 28.02.2006 року (арк. 3, 13, 21-23).
21.06.2001 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , про що у відділі реєстрації актів громадянського стану Хортицького районного управління юстиції м.Запоріжжя зроблено актовий запис № 302 (арк.10).
Згідно з актом обстеження умов проживання №10.08/1483 від 24.09.2020 року, складеного спеціалістом відділу по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради Алішевською В.В., в квартирі за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_1 , 1961 р.н., який проживає у квартирі; ОСОБА_3 , 1979 р.н., який в квартирі не проживає; ОСОБА_2 , 1961 р.н., яка в квартирі не проживає; ОСОБА_10 , 2005 р.н., яка в квартирі не проживає. Водночас в квартирі фактично проживає, але не зареєстрована дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_11 , 1957 р.н. Умови проживання в квартирі задовільні, дитячі речі у квартирі відсутні, мається великий борг за комунальні послуги (арк.46).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожний окремо пояснили, що вони знають родину позивача тривалий час - близька 40 років, постійно спілкуються. У позивача була дружина ОСОБА_2 , з якою він давно розлучився, тривалий час мешкав один, а на протязі останніх декількох років мешкає з дружиною ОСОБА_11 в трьохкімнатній квартирі в будинку АДРЕСА_3 . Сина ОСОБА_2 останній раз бачили приблизно двадцять років тому, онуку не бачили ніколи. Також їм відомо, що позивач переніс два інсульти, в цей час він мешкав один, вони його навідували та цікавились чи навідує його ще хтось, на що ОСОБА_2 відповів, що один раз його відвідував син, більше ніхто не приходив.
Суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми діючого Житлового кодексу Української РСР, оскільки спірна квартира не є власністю позивача і спір стосується визнання членів сім'ї наймача житлового помешкання такими, що втратили право користування внаслідок відсутності понад встановлені у законодавстві строки.
Згідно з ст. 64 ЖК Української РСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
За змістом ст.71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Згідно зі ст.72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
П.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» передбачено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Враховуючи вищевикладені вимоги діючого законодавства, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи та оцінивши сукупність наданих доказів в їх взаємозв'язку і достатності, належності та допустимості, суд вважає доведеним, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не проживають в спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців, що є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування спірним житловим приміщення.
При цьому, суд виходить з того, що відповідачі за власним бажанням та волевиявленням виїхали зі спірної квартири на інше місце мешкання, ніяких перешкод їм в користуванні спірним житлом з боку позивача чи інших осіб не чинилось, умов, щоб унеможливлювали її проживання, не створювалось, тривалий час вони ним не користуються з власної волі, їх особистих речей в квартирі немає, житлово-комунальні послуги не сплачують, однак з реєстраційного обліку не знялися.
Крім того, суд враховує, що відповідачі обґрунтованого заперечення проти позову не подали, судові виклики за місцем реєстрації не отримують, в судове засідання не прибули і жодним чином позовні вимоги не спростували. Належних та допустимих доказів тому, що вони не втратили інтерес до спірної квартири, бажають там мешкати, але з поважних причин не можуть цього зробити, суду не надали.
При вирішенні спору в частині визнання неповнолітньої ОСОБА_10 , 2005 р.н., такою, що втратила право на користування житловим приміщення в спірній квартирі, суд виходить з того, що частиною 2 ст.29 ЦК України визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Як встановлено судом, неповнолітня ОСОБА_10 , на момент звернення позивача до суду із цим позовом, досягла 14 років, а відтак, у відповідності до вищезазначених положень закону, наділена правом вільно обирати собі місце проживання, зокрема за місцем своєї реєстрації.
Водночассудом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_10 , 2005 р.н., ніколи в спірній квартирі не проживала, наразі вказаним житлом не цікавиться та наміру там мешкати не проявляє. З огляду на вказані обставини, підстав для збереження її права на користування вказаним житлом немає.
Доказів тому, що позивач яким-небудь чином чинив перешкоди неповнолітній дитині в користуванні спірним житлом, суду не надано та в ході судового розгляду таких обставин не встановлено.
В даному випадку суд вважає, що визнання неповнолітньої ОСОБА_10 , 2005 р.н., такою, що втратила право користування спірною квартирою, в якій вона фактично ніколи не мешкала, не призведе до порушення її прав.
Таким чином, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про визнання відповідачів та неповнолітньої ОСОБА_10 , 2005 р.н., такими, що втратили право на житлове приміщення, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню.
При ухваленні рішення суд також враховує, що позивач в позовній заяві не вимагає компенсації за понесені ним судові витрати по справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 64, 65, 71, 72 ЖК Української РСР,ст.15, 16 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,259,263-265,280,282 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.В.Сидорова