смт. Новомиколаївка
Іменем України
20 листопада 2020 року Справа № 322/694/19 (Провадження № 1-кс/322/293/20)
Слідчий суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 (відеоконференція), захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» клопотання старшого слідчого СД Новомиколаївського ВП Пологівського ВП поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 (далі по тексту слідчий), погоджене начальником Новомиколаївського відділу Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_7 в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.06.2019 за №12019080300000177, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.187 КК України, про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, громадянина України, який проживав до арешту за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07.05.2019 за ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 296 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строком 2 роки,
підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.187 КК України,
встановив:
18.11.2020 слідчий, звернувся до слідчого судді з зазначеним клопотанням, в якому просить продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 у межах строків досудового розслідування до 3-х місяців - до 25 грудня 2020 року.
Зі змісту клопотання випливає, що у провадженні СВ Новомиколаївського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №12019080300000177 від 5 червня 2019 року за правовою кваліфікацією ч.3 ст.187 КК України, за фактом двох розбійних нападів 04.06.2019 і 17.06.2019 на АЗС №2 ТОВ «Барвінок-Інвест», яка розташована за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Тернувате, провулок Вугловий 2-а.
25.09.2020 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні вказаних злочинів, передбачених ч.3 ст.187 КК України. Того ж дня слідчим суддею Новомиколаївського районного суду Запорізької області щодо підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 листопада 2020 року.
Постановою в.о. керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_9 від 18.11.2020 у даному кримінальному провадженні було продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, а саме до 25.12.2020.
До закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу завершити досудове розслідування не представляється можливим, оскільки на теперішній час виникла необхідність в проведенні у кримінальному провадженні ряду слідчих (розшукових) дій.
Також, у кримінальному провадженні, необхідно:
- долучити до матеріалів кримінального провадження висновок первинної амбулаторної судової психіатричної експертизи;
- долучити до матеріалів кримінального провадження висновок фоноскопічної експертизи;
- виконати вимоги ст. 290 КПК України;
- скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Слідчий за змістом клопотання просить про продовження строку тримання під вартою підозрюваного на строк досудового розслідування з посиланням на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.187 КК України, виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 23.11.2020, зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ст.177 КПК.
В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання, вказуючи на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, які не зменшилися, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для їх запобіганню, просив його задовольнити.
Прокурор підтримав клопотання з підстав наведених у ньому.
Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що він не вчиняв інкримінованих йому злочинів, заявлені ризики відсутні, наміру переховуватися він не має, просив його звільнити з під варти.
Захисник ОСОБА_6 , посилаючись на необґрунтованість підозри, відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, просив у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників процесу, перевіривши їхні доводи матеріалами справи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути арештований або утримуватися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 (із змінами) «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадії досудового розслідування», тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи, передбачені законом, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
За змістом ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Положеннями ст.ст.132, 183 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст.199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики,які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В результаті проведених слідчих дій отримані дані, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні розбійних нападів.
Доводи сторони захисту в контексті того, що ОСОБА_5 не вчиняв вказаних злочинів є безпідставними, оскільки наразі не йдеться про вирішення питання про винуватість останнього.
Обґрунтованість же підозри узгоджується з узагальнюючим визначенням цього поняття, сформульованих у правових позиціях Європейського Суду, зокрема, у рішенні «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., за змістом якого термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або обставин, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Геращенко проти України» від 07.11.2013 суд зазначив, що пункт 4 статті 5 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових та процесуальних умов,які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою (також Рішення у справі «Буткевичюс проти Литви»).
У Рішенні «Тимошенко проти України» (2013 рік) Європейський суд з прав людини зазначив: «щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, самого факту, що цей захід застосовується згідно з національним законодавством, що відповідає визначеним стандартам, ще недостатньо - він також повинен бути необхідним за даних обставин (також рішення у справах «Нештяк проти Словаччини»,від 27.02.2007, «Хайредінова проти України» від 14.10.2010)
Для відмови у досудовому звільненні особи принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення у справі «Штегмюллер проти Австрії» 1969 р.), ризик перешкоджання з боку обвинуваченого у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» 1968 р.), вчинення ним подальшого правопорушення («Мацнеттер проти Австрії» 1969 р.) або спричинення ним порушень громадського порядку(«Летельєр проти Франції» 1991 р.)
Слідчим суддею встановлено, що в рамках вказаного провадження 25.09.2020 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187 КК України. Обґрунтованість підозри перевірялася і була підтверджена слідчим суддею 25.09.2020 під час застосування запобіжного заходу. На теперішній час не встановлено відомостей, які б вказували на протилежне.
Слідчим суддею Новомиколаївського районного суду Запорізької області щодо підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 листопада 2020 року.
Постановою в.о. керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_9 від 18.11.2020 у даному кримінальному провадженні було продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, а саме до 25.12.2020.
Обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до спливу дії попередньої ухвали про тримання під вартою зазначені у клопотанні і слідчий суддя вважає, що неможливість завершення досудового розслідування до 23.11.2020 обумовлена об'єктивними причинами.
Слідчий суддя погоджується із існуванням встановлених під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 ризиків, і вважає доведеним слідчим і прокурором, що на теперішній момент вони не зменшилися.
На ризик переховування вказує факт усвідомлення невідворотності покарання в разі доведення вини ОСОБА_5 за вчинення тяжкого злочину, враховуючи факт того, що останній є особою, яка раніше судима і звільнена від покарання з випробуванням. На існування ризику вчинення нового злочину вказує той факт, що ОСОБА_5 будучи працездатною особою фактично не працював і не мав постійного джерела доходу, натоміть він обґрунтовано підозрюється у вчиненні двох епізодів саме корисливих злочинів.
Крім цього, хоча про це не йдеться в клопотанні, слідчий суддя вважає необхідним звернути увагу на те, що злочини у вчиненні, яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 були скоєні групою осіб, під час їх скоєння застосовувалось погроза застосування насильством небезпечним для життя потерпілої. Матеріалами провадження підтверджується та обставина, що окрім ОСОБА_5 є співучасники, особи яких невстановлені, з якими останній знаходячись на свободі зможе контактувати, узгоджувати позицію, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також чинити тиск на потерпілих чи свідків (один із свідків є його братом, інша - минулою співмешканкою).
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого і прокурора, що менш суворий запобіжний захід не зможе їм запобігти.
Наряду з цим, слідчий суддя не погоджується з доводами клопотання про те, що у ОСОБА_5 відсутні міцні соціальні зв'язки, оскільки з цього ж клопотання випливає, що останній має малолітню дитину. Однак ця обставина, наряду з існуванням інших, вже зазначених, не може бути визнана підставою, для зміни запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Беручи до уваги, що під час розгляду клопотання встановлені обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку тримання підозрюваного під вартою, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи особи, що на теперішній час не зменшилися, а також відсутність підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Керуючись, ст.ст.177, 178, 183, 193, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
клопотання слідчого задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.187 КК України у кримінальному провадженні за №12019080300000177, в межах строку досудового розслідування вказаного кримінального провадження до 25 грудня 2020 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Апеляційна скарга на ухвали слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1