Дата документу 09.10.2020
Справа № 937/6895/19
Провадження № 2/937/394/20
09 жовтня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Горбачової Ю.В.
з секретарем с/з - Мазуріною О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
за участю: представника позивача - адвоката Малик А.С.
Позивач звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, в якому просить стягнути з відповідача на його користь авансовий платіж у сумі 3 036 500 доларів США 00 центів, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом долару США до гривні, встановленим НБУ станом на 20.08.2019 року становить 76 445 964, 47 грн., та стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір в розмірі 9 605,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 20.02.2017 року між ним та відповідачем було укладено Угоду про взаємні обов'язки. Зазначеною Угодою сторони погодили між собою ряд взаємних дій щодо належного один одному майна, які відбудуться у майбутньому (протягом 2017-2019 років), зокрема, п. 2 Угоди передбачено, що ОСОБА_2 зобов'язується в строк до 15.03.2018р. за 3 000 000,00 млн. (три мільйони) доларів США продати по договору купівлі-продажу ОСОБА_1 належну йому на праві власності долю у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОЛ» (код ЄДРПОУ 30086036; адреса місцезнаходження: вул. Мічуріна, 21, м. Мелітополь, Запорізької області) у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків), розмір внеску в статутний капітал 1 653 700,00 гривень. На виконання умов Угоди позивачем було передано ОСОБА_2 попередньо грошові кошти (аванс) на загальну суму 3 036 500,00 млн. доларів США (три мільйони тридцять шість тисяч п'ятсот доларів США), що підтверджується наступними розписками: розписка ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 13.03.2017р. 192 500,00 (сто дев'яносто дві тисячі п'ятсот) доларів США; розписка ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 24.04.2017р. 330 000,00 (триста тридцять тисяч) доларів США; розписка ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 13.07.2017р. 450 000,00 (чотириста п'ятдесят тисяч) доларів США; розписка ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 04.09.2017р. 500 000,00 (п'ятсот тисяч) доларів США; розписка ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 14.10.2017р. 1 564 000.00 (один мільйон п'ятсот шістдесят чотири тисячі) доларів США. Також відповідач ОСОБА_2 письмово підтвердив, що він зобов'язується не пізніше 17.03.2018р. або протягом двох тижнів після отримання суми еквівалентній трьом мільйонам доларів США укласти договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Біол», про що також було складено відповідну розписку. Проте, всупереч домовленостей, не зважаючи на отримання від позивача попередньо коштів, ОСОБА_2 ухиляється від укладання договору купівлі-продажу частки 50 % у статутному капіталі ТОВ «БІОЛ», а грошові кошти отримані від позивача, як попередню оплату (до укладення договору купівлі-продажу) також не повертає, що в свою чергу є невиконанням домовленостей встановлених Угодою про взаємні зобов'язання та є порушенням законних прав та інтересів позивача. Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «БІОЛ» (код ЄДРПОУ 30086036) станом на 21.08.2019р. відповідач ОСОБА_2 так і не відчужив на користь позивача 50 % частки у статутному капіталі ТОВ «БІОЛ» і надалі залишається їх власником. З вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_2 , отримавши грошові кошти у загальній сумі 3 036 500,00 млн. доларів США (остання розписка написана 14.10.2017р.) та підтвердивши письмово свій намір щодо продажу власної частки у статутному капіталі ТОВ «БІОЛ», не виконує взяте на себе зобов'язання. Зауважуємо, що станом на дату звернення із цим позовом до суду відповідач у добровільному порядку відмовляється поновити порушене право позивача, зокрема, відмовляється повертати грошові кошти, сплачені позивачем у якості авансового платежу (до укладення договору купівлі-продажу), у зв'язку з чим, він змушений звернутися до суду з зазначеним позовом.
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Малик А.С., в судовому засіданні підтримала позовну заяву та просила її задовольнити. Посилаючись на викладені у позові підстави. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про час і місце розгляду судового засідання повідомлявся заздалегідь належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву та будь-які клопотання від нього не надходили.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, не подано відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі доказів, які додані до справи, та постановити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою відео-(звуко)-записувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що 20.02.2017 року між сторонами було укладено Угоду про взаємні обов'язки (а.с.21).
Зазначеною Угодою сторони погодили між собою ряд взаємних дій щодо належного один одному майна, які відбудуться у майбутньому (протягом 2017 -2019 років), зокрема, п. 2 Угоди передбачено, що ОСОБА_2 зобов'язується в строк до 15.03.2018р. за 3 000 000,00 млн. (три мільйони) доларів США продати по договору купівлі-продажу ОСОБА_1 належну йому на праві власності долю у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОЛ» (код ЄДРПОУ 30086036; адреса місцезнаходження: вул. Мічуріна, 21, м. Мелітополь, Запорізької області) у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків), розмір внеску в статутний капітал 1 653 700,00 гривень.
На виконання умов Угоди позивачем було передано ОСОБА_2 попередньо грошові кошти (аванс) на загальну суму 3 036 500,00 млн. доларів США (три мільйони тридцять шість тисяч п'ятсот доларів США), що підтверджується наступними розписками:
-розписка ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 13.03.2017р. 192 500,00 (сто дев'яносто дві тисячі п'ятсот) доларів США (а.с.22);
- розписка ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 24.04.2017р. 330 000,00 (триста тридцять тисяч) доларів США (а.с.23);
-розписка ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 13.07.2017р. 450 000,00 (чотириста п'ятдесят тисяч) доларів США (а.с.24);
-розписка ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 04.09.2017р. 500 000,00 (п'ятсот тисяч) доларів США (а.с.25);
-розписка ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 14.10.2017р. 1 564 000.00 (один мільйон п'ятсот шістдесят чотири тисячі) доларів США (а.с.26).
Також відповідач ОСОБА_2 письмово підтвердив, що він зобов'язується не пізніше 17.03.2018р. або протягом двох тижнів після отримання суми еквівалентній трьом мільйонам доларів США укласти договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Біол», про що також було складено відповідну розписку (а.с.27).
Однак, всупереч домовленостей, не зважаючи на отримання від позивача попередньо коштів, ОСОБА_2 ухиляється від укладання договору купівлі-продажу частки 50 % у статутному капіталі ТОВ «БІОЛ», а грошові кошти отримані від позивача, як попередню оплату (до укладення договору купівлі-продажу) також не повертає, що в свою чергу є невиконанням домовленостей встановлених Угодою про взаємні зобов'язання та є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «БІОЛ» (код ЄДРПОУ 30086036) станом на 21.08.2019р. відповідач ОСОБА_2 так і не відчужив на користь позивача 50% частки у статутному капіталі ТОВ «БІОЛ» і надалі залишається їх власником (а.с.28-35).
З вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_2 , отримавши грошові кошти у загальній сумі 3 036 500,00 млн. доларів США (остання розписка написана 14.10.2017р.) та підтвердивши письмово свій намір щодо продажу власної частки у статутному капіталі ТОВ «БІОЛ», не виконує взяте на себе зобов'язання.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В постанові Верховного суду України від 07.08.2019 р. по справі № 496/1561/16-ц (http://reyestr.court.gov.ua/Review/83665996) викладена наступна правова позиція: «У постанові Верховного Суду у складі Об єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 20і 9 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Добросовісність (пункт б статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
В постанові Верховного суду України від 26.11.2018р. у справі № 208/3109/16-ц викладена наступна правова позиція: «Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання».
Згідно з частиною першою статті 635 ЦК України:
-попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором;
-істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий - порядок не встановлений актами цивільного законодавства;
-попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Таким чином Угода, укладена між сторонами містить зазначені вимоги, а також враховуючи те, що відповідно до умов Угоди сторони зобов'язались, зокрема, укласти договір купівлі-продажу майна у майбутньому (угода укладена 20.02.2017p., зобов'язання про укладення, зокрема, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «БІОЛ» повинно було бути виконано до 15.03.2018р. (з урахування листа про намір укласти договір купівлі-продажу не пізніше 17.03.2018 p.), Угода є попереднім договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Фактично не укладаючи договір купівлі-продажу (основний договір), відповідач грубо порушив умови попереднього договору (Угоди).
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Необґрунтоване ухилення однієї із сторін від укладання основного договору, передбаченого попереднім договором, може бути підставою для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 635 ЦК України).
Як зазначалось вище позивач до 15.03.2018р. передав відповідачу грошові кошти на загальну суму 3 036 500,00 млн. доларів США (три мільйони тридцять шість тисяч п'ятсот доларів США), що підтверджується розписками, у строк, обумовлений попереднім договором, проте, відповідач так і не уклав із позивачем у встановлений строк основний договір (договір купівлі-продажу).
Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Відповідно до ч. 2 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Авансом є: грошові кошти сплачені за укладеними попередніми договорами; грошові кошти, які сплачуються в рахунок наміру укласти основний договір в майбутньому; грошові кошти, що сплачуються наперед, у рахунок майбутніх розрахунків; сплачені грошові кошти, що підлягають поверненню в незалежності від того, з чиєї вини не було укладено договір.
У постанові Верховного суду України від 27.06.2018р. у справі № 710/40/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75099І68) викладена наступна правова позиція: на відміну від завдатку, аванс не виконує забезпечувальної функції за правилами ч. 1 ст. 546 ЦК України, а виконує функцію попередньої оплати; суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання, а тому незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути.
У постанові Верховного Суду України від 13.02.2013р. у справі № 6-176цс12 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29791300) зазначено наступне: внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання. Якщо договору, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана грошова сума с авансом, який підлягає поверненню. Поверненню підлягає аванс, отриманий за попереднім договором.
Вищевказана правова позиція також підтверджується:
постановою Верховного Суду по справі № 643/9459/17 від 22.11.2018р.(http://www.reyestr.court.gov.ua/Revievv/78110298);
постановою Верховного Суду по справі № 608/2844/14-ц від 23.01.2019р.(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79439477);
постановою Верховного Суду по справі № 366/2044/17 від 12.12.2018р.(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78715537).
На час розгляду справи суду не представлено відповідачем будь-яких доказів про повернення авансового платежу.
Таким чином, грошові кошти у загальному розмірі 3 036 500 доларів США 00 центів (три мільйона тридцять шість тисяч п'ятсот доларів США 00 центів), що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом долару США до гривні, встановленим НБУ станом на 20.08.2019 р. становить 76 445 964 гривні 47 копійок (сімдесят шість мільйонів чотириста сорок п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні сорок сім копійок), є авансом і підлягають поверненню відповідачем у зв'язку із не укладенням відповідачем основного договору у строк до 15.03.2018 року, укладення якого було передбачено Угодою (попереднім договором).
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 9 605,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 527, 545, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , авансовий платіж у сумі 3 036 500 доларів США 00 центів (три мільйони тридцять шість тисяч п'ятсот доларів США 00 центів), що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом долару США до гривні, встановленим НБУ станом на 28.08.2019 року становить 76 445 964 гривні 47 копійок (сімдесят шість мільйонів чотириста сорок п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні сорок сім копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 9 605 гривень 00 копійок (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в порядку, встановленому цивільним процесуальним Кодексом України.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ: Ю.В. Горбачова