17 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4178/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
за участю:
за участю секретаря судового засідання - Рябухи Ю.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
05 серпня 2020 року Харківський національний університет повітряних сил ім. Івана Кожедуба (надалі по тексту також - позивач, Університет) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту також - відповідач, ОСОБА_1 ) про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 28720,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем, як курсантом вищого військового навчального закладу, умов договору підготовки фахівця, наслідком чого, на переконання позивача, є відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у навчальному закладі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
25 серпня 2020 року до суду надійшли документи, якими усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року зобов'язано виконавчий комітет Козельщинської селищної ради Полтавської області (вул. Остроградського, 87, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100) надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , останнє місце проживання: АДРЕСА_1 ).
11 вересня 2020 року судом одержано лист виконавчого комітету Козельщинської селищної ради Полтавської області, у якому повідомлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 вересня 2019 року знятий з реєстрації місця проживання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Виклик відповідача в судове засідання неодноразово відбувався у відповідності до положень частини першої статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України, а також шляхом направлення рекомендованих відправлень за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання.
Відзив на позов у строк, визначений частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано.
За змістом частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Дослідивши матеріали справ, суд встановив наступні обставини.
19 липня 2019 року між Університетом та гр. ОСОБА_1 укладений контракт про проходження військової служби (навчання) на посаді курсанта /а.с. 8/. З підписанням контракту відповідач погодився, зокрема, продовжувати подальше проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу або офіцерського складу протягом не менше п'яти років після закінчення навчання; відшкодовувати Міністерстві оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі в разі дострокового розірвання контракту чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом т.в.о. начальника Університету від 02 липня 2020 року №145 солдата ОСОБА_1 , курсанта 511 навчальної групи 1-го курсу (набору 2019 року) факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони університету, відповідно до підпункту 3.2 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 грудня 1997 року № 490, відраховано від подальшого навчання через небажання продовжувати навчання та відповідно до пункту 36 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України достроково припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем /а.с. 7/.
Цим наказом визначено необхідність утримати з відповідача витрати, пов'язані з його утриманням в Університеті, за період навчання у розмірі 28720,39 грн.
Посилаючись на невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування витрат у вищезазначеному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку вимогам позивача, Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-ХІІ) урегульований порядок проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах.
За змістом статті 25 Закону №2232-ХІІ, підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування витрат визначений Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964).
Пунктом 2 Порядку №964 визначено, що витрати відшкодовуються, зокрема Міноборони.
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Пунктом 7 Порядку №964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства оборони України, проходив військову службу, що відноситься до публічної служби.
Закон №2232-ХІІ та Порядок №964 зобов'язують військовослужбовця у разі дострокового розірвання контракту з вищим навчальним закладом відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з його утриманням у ВНЗ.
Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства за позовом суб'єкта владних повноважень як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16.
За змістом визначення термінів, наведених у статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
При цьому, як визначено частиною четвертою статті 5 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Виходячи з наведених вище положень Закону №2232-ХІІ та Порядку №964 витрати відшкодовуються курсантами саме Міністерству оборони України як головному органу у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба, а також уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі державної авіації (пункт 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №730).
У силу приписів підпункту 9 пункту 5 Положення про Міністерство оборони України Міноборони з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво Міноборони в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (службових) осіб юридичної служби Міноборони або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Міноборони в судах та інших органах через представників.
Таким чином, право пред'явлення позову у спірних відносинах належить Міноборони, а Університет не є належним позивачем у справі.
Докази уповноваження начальника Університету Турінського О. на підписання позову від імені та/або в інтересах Міноборони у матеріалах справи відсутні, позовна заява обґрунтування правомірності звернення Університету до суду з цим позовом не містить.
Суд враховує, що згідно з частиною першою статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Водночас, як визначено частиною сьомою цієї статті, заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті.
Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Університетом та Міноборони заяв про заміну неналежного позивача до початку розгляду цієї справи по суті до суду не надано, підстави для заміни позивача з ініціативи суду на стадії судового розгляду відсутні.
При цьому суд враховує, що Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 21.05.2020 у справі № 440/5162/19 та П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 31.03.2020 у справі № 420/4661/19, окрім іншого, звертав увагу на те, що Університет не є належним позивачем, однак ініціатор звернення наведені висновки суду апеляційної інстанції не врахував.
У силу положень частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Оскільки позов подано неналежним позивачем, суд не надає правову оцінку обґрунтованості позовних вимог.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що подання позову особою, у якої відсутнє право вимоги, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба (вул. Сумська, 77/79, м. Харків, 61023, ідентифікаційний код 24980799) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23 листопада 2020 року.
Суддя І.Г.Ясиновський