Справа № 505/2651/20
23 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул.Армійська,21, м.Подільск, Одеська область, 65300) про визнання протиправною та скасування постанови Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14 вересня 2020 року,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Республіки Молдова ОСОБА_1 до Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить:
визнати протиправною та скасування постанови Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14 вересня 2020 року про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в Республіці Молдова, Рибницький район, с.Воронково, строком на три роки, до 14.09.2023 року
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що постановою Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14 вересня 2020 року позивачу заборонено в'їзд в Україну строком на три роки, до 14 вересня 2023 року, в зв'язку з скоєнням позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Позивач зазначає, що повністю визнаю себе винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП і зобов'язується покинути територію України у визначений відповідачем строк, виконавши при цьому обов'язок по сплаті штрафних платежі. Проте вважає протиправною постановою Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14 вересня 2020 року позивачу заборонено в'їзд в Україну строком на три роки, до 14 вересня 2023 року.
Згідно п.2 ч.1 ст.29 КАС України, Котовський міськрайонний суд Одеської області 28.09.2020 року виніс ухвалу про передачу справи за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
13.10.2020 року адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 16.10.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою суду від 19.10.2020 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 13.10.2020 року (вхідний №42657/20) відмовлено.
До суду 16.11.2020 року (вхід. №48615/20) від відповідача надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що Відповідно до п.2.1 р. ІІ Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної, служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 946 від 05.12.2011 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1564/20302 підставою для прийняття органом охорони державного кордону рішення про заборону іноземцю в'їзду в Україну є, зокрема, якщо іноземця затримано у межах контрольованого прикордонного району під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України. Та зазначає, що 12.09.2020 року о 14 год. 10 хв. громадянин Республіки Молдові ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснив спробу незаконного перетину Державного кордону України з України в Республіку Молдова поза встановленим пунктом пропуск через Державний кордон України, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», за що був затриманий прикордонний нарядом терміном до трьох діб, для встановлення особи та подальшого складання протоколу за частиною 1 статті 204-1 КУпАП. 14.09.2020 року після встановлення особи порушника (надання документів до Подільського прикордонного загону дружиною ОСОБА_3 ), по факту спроби незаконного перетину державного кордону на громадянин ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення (ПдРУ № 166974) за частиною 1 статті 204-1 КУпАП (Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України), та матеріали адміністративної справи направленні до Котовського міськрайонного суду Одеської області для розгляду по сутті. Таким чином, відповідач зазначає, що діяв відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
12.09.2020 року о 14 год. 10 хв. громадянин Республіки Молдові ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснив спробу незаконного перетину Державного кордону України з України в Республіку Молдова поза встановленим пунктом пропуск через Державний кордон України, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», за що був затриманий прикордонний нарядом терміном до трьох діб, для встановлення особи та подальшого складання протоколу за частиною 1 статті 204-1 КУпАП.
14 вересня 2020 року Подільським прикордонним загоном Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 166974, яким останній притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Також 14 вересня 2020 року Подільським прикордонним загоном Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_1 прийнято рішення про примусове повернення до країни походження та зобов'язано останнього покинути територію України до 13 жовтня 2020 року.
Постановою Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14 вересня 2020 року позивачу заборонено в'їзд в Україну строком на три роки, до 14 вересня 2023 року.
Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області №505/2535/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.
На погоджуючись з зазначеною вище постановою про заборону в'їзд в Україну строком на три роки, до 14 вересня 2023 року позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України Про прикордонний контроль від 05.11.2009 № 1710-VI визначає правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.2 Закону України Про прикордонний контроль, прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Прикордонний контроль здійснюється, зокрема, щодо осіб, які перетинають державний кордон.
У відповідності з ч.4 ст.2 Закону, прикордонний контроль щодо осіб, які перетинають державний кордон, включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб; 3) виконання доручень правоохоронних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон.
Згідно з ч.5 ст.2 Закону України Про прикордонний контроль, прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов'язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб.
За приписами ч.1 ст.6 Закону України Про прикордонний контроль, перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною другою статті 6 Закону визначено, що початком здійснення прикордонного контролю особи, є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України Про прикордонний контроль, прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів проводяться з урахуванням оцінки ризиків, що здійснюється за методиками, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (ч.5 ст.6 Закону України Про прикордонний контроль).
Стаття 8 Закону України Про прикордонний контроль визначає умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в'їзду в Україну.
Так, за приписами ч. 1 цієї статті, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; 3) наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.
Згідно вимог ч.2 ст.8 Закону, іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Відповідно до п.2.1 р.ІІ Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної, служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 946 від 05.12.2011 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1564/20302 підставою для прийняття органом охорони державного кордону рішення про заборону іноземцю в'їзду в Україну є:
а) якщо при клопотанні про в'їзд в Україну іноземець подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
б) якщо паспортний документ іноземця, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій, особі;
в) якщо іноземець порушив у пункті пропуску через державний кордон України (далі. - пункт пропуску) правила, перетинання державного кордону України або не виконав законних вимог посадових' та службових осіб органу охорони державного кордону;
г) якщо іноземця затримано під час незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску;
ґ) якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, абр мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі-після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
д) якщо іноземця затримано у межах контрольованого прикордонного району під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України;
е) якщо іноземець здійснив в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них з порушенням встановленого законодавством України порядку або вчинив спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду;
є) якщо іноземець не виконав рішення уповноваженого державного органу про заборону в'їзду в Україну;
ж) в інтересах забезпечення національної безпері України у сфері безпеки державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Пунктом 2.2 Інструкції №946 встановлено, що рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю може бути прийнято органом охорони державного кордону: щодо осіб, зазначених у частині другій статті 26 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, у разі прийняття рішення про їх примусове повернення; за поданням державного виконавця у разі невиконання особою рішення про накладення штрафів за правопорушення, розгляд справ за якими належить до компетенції Державної прикордонної служби України.
Згідно з п.2.3 Інструкції №946 рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю органом охорони державного кордону приймається відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» на строк 3 роки.
Як вбачається з матеріалів справи, постанову про заборону в'їзду в Україну від 14 вересня 2020 року стосовно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в Республіці Молдова, Рибницький район, с. Воронково, прийнято згідно з п.п. «д», п. 2.1. Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону вїзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 року №946, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 затримано у межах контрольованого прикордонного району під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Вказана обставина позивачем не спростована та фактично визнається.
При цьому суд критично оцінює доводи представника позивача, щодо необґрунтованості рішення про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки від 14 вересня 2020 року відповідно до принципу пропорційності, оскільки з аналізу вищезазначеного вбачається, що воно прийняте у спосіб та у порядку передбаченому чинним законодавством.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1.2 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до частини 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доводи відповідача в обґрунтування правомірності спірних рішень є доречними, відповідають вимогам чинного законодавству, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані позивачем в ході судового розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, викладених у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул.Армійська,21, м.Подільск, Одеська область, 65300) про визнання протиправною та скасування постанови Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14 вересня 2020 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.С. Єфіменко
.