23 листопада 2020 року справа №380/8790/20
м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Захід - Агроінвест» до Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватного виконавця Мельниченка Констянтина Павловича про визнання протиправним та скасування рішення.
Приватне підприємство «Захід - Агроінвест» (місцезнаходження: 79067, м.Львів, вул.Богданівська, 15А, код ЄДРПОУ 32865702 ) звернувся до суду з позовом до Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул.Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати повідомлення (рішення) Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) про повернення виконавчого документу (виконавчого Листа №380/1032/20 від 28/05/2020) без прийняття до виконання від 17.09.2020;
-зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №380/1032/20 від 28.05.2020.
Ухвалою від 02.11.2020 призначено справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою від 02.11.2020 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Приватного виконавця Мельниченка Констянтина Павловича .
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/1032/20 від 13.03.2020 адміністративний позов Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.01.2020 ВП № 60992663, винесену Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком Костянтином Павловичем. Стягнено з Приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича на користь Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» сплачений судовий збір в сумі 9371,47грн. Позивач, після набрання рішенням суду законної сили, одержав виконавчий лист №380/1032/20 від 28.05.2020 та скерував його до Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), для належного виконання. Проте на адресу позивача надійшло повідомлення від головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) від 17.09.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якому зазначено підстави повернення, а саме, виконавчий документ не може бути прийнятим до виконання згідно з п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» відсутня дата народження боржника-фізичної особи. На думку позивача, повернення виконавчого документа через відсутність у виконавчому листі даних про особу має ознаки формальності, оскільки у виконавця під час виконання судового рішення не виникає проблем із отриманням такої інформації з баз даних і реєстрів. У разі відсутності у виконавчому листі окремих персональних даних, у виконавця є можливість направити запит до відповідних державних органів для отримання цієї інформації. Не погоджуючись із отриманим повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від, позивач звернувся до суду.
Відповідач отримав вищезазначену ухвалу суду 12.11.2020, проте, заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України суду не надав.
Відповідно до ч.4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Таким чином, з огляду на строки та прядок розгляду подібних справ та з урахуванням того, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, ігноруючи вимоги суду, відзиву до суду не надіслав, суд вирішив розглядати дану справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом встановлено таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/1032/20 від 13.03.2020 адміністративний позов Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.01.2020 ВП № 60992663, винесену Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком Костянтином Павловичем. Стягнено з Приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича на користь Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» сплачений судовий збір в сумі 9371,47грн.
Позивач після набрання рішенням законної сили, одержав виконавчий лист №380/1032/20 від 28.05.2020 та скерував його до Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), для належного виконання.
Проте відповідно до повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, головним державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), для належного виконання. 17.09.2020 було відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, у зв'язку з тим, що у виконавчому документі була відсутня дата народження боржника.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Так, поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон України № 1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону України №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ст.2 Закону України №1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права;) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1,3 ст.4 Закону України №1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України №1404-VIII,примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Так, відповідно до ч.4 ст.4 Закону України №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно достатті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Суд звертає увагу, що виготовлений судом виконавчий лист по справі № 830/1032/20 відповідає формі та змісту, встановлених законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою про примусове виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2020, надав виконавчий лист, який відповідно до ч. 1ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом з вимогою майнового характеру, що містить зобов'язання, а саме: стягнути з Приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича на користь Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» сплачений судовий збір в сумі 9371,47грн. Однак, виконавчий документ був повернутий позивачу, у зв'язку із відсутністю зазначення в ньому дати народження боржника.
Проте, суд вважає, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання, з огляду на таке.
Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону.
Водночас згідно з ч.1 та ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 3 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Відповідно до ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, зокрема, є обов'язковість рішень суду.
Згідно з ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутність у виконавчому документі будь-якої інформації щодо боржника, зокрема, дати народження не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.
Крім того, суд звертає увагу на те, що виконавчий лист містить вимогу майнового характеру, чітке визначення дій, які слід вчинити боржнику та місце його знаходження, а тому у державного виконавця не було передбачених чинним законодавством підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання та для направлення стягувачу відповідного повідомлення.
При вирішенні цього спору суд також враховує позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.07.2019 у справі №806/2453/17 та постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №809/853/16.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 17.09.2020, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №380/1032/20 від 28.05.2020, суд зазначає таке.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Враховуючи вищевказане та те, що діючим законодавством встановлена процедура примусового виконання рішення, при цьому, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади чи місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цих органів, а отже, суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.
Положення Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про наявність у державного виконавця дискреційності повноважень при виконанні певної процедури, в яку адміністративний суд при здійсненні судочинства не має права втручатися, отже, дана позовна вимога про зобов'язання відкрити виконавче провадження - задоволенню не підлягає.
Водночас, ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Частиною 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України чітко встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати субєкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, керуючись приписами ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) повторно розглянути заяву Приватного підприємства «Захід - Агроінвест» щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа по справі №380/1032/20, виданого Львівським окружним адміністративним судом 28.05.2020.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, повязані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в загальному розмірі 4204,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №52 від 22.10.2020.
Враховуючи, часткове задовольняє позовних вимог Приватного підприємства «Захід - Агроінвест», суд дійшов до висновку про наявність підстав щодо присудження здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат у розмірі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
адміністративний позов Приватного підприємства «Захід - Агроінвест» (місцезнаходження: 79067, м.Львів, вул.Богданівська, 15А, код ЄДРПОУ 32865702) до Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул.Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватного виконавця Мельниченка Констянтина Павловича (місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Первомайського Леоніда, офіс 30) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення (рішення) Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) про повернення виконавчого документу (виконавчого Листа №380/1032/20 від 28/05/2020) без прийняття до виконання від 17.09.2020.
Зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) повторно розглянути заяву Приватного підприємства «Захід - Агроінвест» щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа по справі №380/1032/20, виданого Львівським окружним адміністративним судом 28.05.2020.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул.Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємство «Захід - Агроінвест» (місцезнаходження: 79067, м.Львів, вул.Богданівська, 15А, код ЄДРПОУ 32865702 ) судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто два) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Суддя Лунь З.І.