справа№380/7539/20
20 листопада 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Сподарик Н.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея,10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), із вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.08.2020 № 133950005503 про відмову у призначені пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи касиром їдальні з 18.07.2018 по 31.07.2020 та призначити пенсію по інвалідності до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06.08.2020 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при вирішенні питання щодо призначення пенсії по інвалідності відповідачем не включено до страхового стажу період роботи 2 роки з 18.07.2018 по 31.07.2020 на посаді касира їдальні ВП «Шахта «Великомостівськаська» через несплату підприємством як страхувальником страхових внесків за вказаний період. Позивач наголошує, що у випадку невиконання страхувальником обов'язку щодо сплати єдиного внеску, в т.ч. порушення строків його сплати, законодавство передбачає відповідальність страхувальника, в т.ч. шляхом сплати недоїмки, штрафу та пені на вимогу органу доходів і зборів, встановлюючи можливість виконання такої вимоги як виконавчого документа державною виконавчою службою та наділяючи орган доходів і зборів правом звернення до суду з позовом про стягнення такої недоїмки. Позивач зазначила, що відповідно до ч. 1 ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи з інвалідністю ІІІ групи у віці від 24 роки до досягнення 26 років включно мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу 2 роки.
Ухвалою суду від 21.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
09.10.2020 за вх. № 51903 відповідачем подано відзив на позовну заяву, проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що період роботи позивача з 01.12.2018 по 31.07.2020 не зараховано до страхового стажу, оскільки згідно "Індивідуальних відомостей про застраховану особу" Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП "Шахта "Великомостівська" ДП "Львіввугілля". Згідно поданих документів для призначення пенсії страховий стаж роботи позивача - ОСОБА_1 становить 10 місяців 01 день. Оскільки, право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до положень ст. 32 Закону України № 1058 для осіб з інвалідністю ІІІ групи від 24 роки до досягнення 26 років включно мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу 2 роки, у позивача відсутнє право на призначення пенсії по інвалідності. У зв'язку з наведеним, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 з 18.07.2018 року працює у Державному підприємстві «Львіввугілля».
Згідно копії трудової книжки позивача, ОСОБА_1 з 18.07.2018 прийнята на посаду касир їдальні та працює по даний час.
Згідно довідки до акта огяду МСЕК від 06.08.2020 є інвалідом ІІІ групи.
06.08.2020 позивач звернулась у Червоноградський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії по інвалідності відповідно до норм статті Закону України від 09.07.2003 №1058 - IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відділом з питань призначення та перерахунків пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області 21.08.2020 прийнято рішення № 133950005503 про відмову в призначенні пенсії за по інвалідності відповідно ст. 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як зазначив відповідач, період роботи позивача з 01.12.2018 по 31.07.2020 не зараховано до страхового стажу, оскільки згідно "Індивідуальних відомостей про застраховану особу" Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП "Шахта "Великомостівська" ДП "Львіввугілля". Згідно поданих документів для призначення пенсії стаж роботи позивача складає 10 місяці 01 дні, що є недостатнім для призначення заявнику пенсії по інвалідності на пільгових умовах за відповідно до ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На підставі викладеного, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.08.2020 відділом з питань призначення та перерахунків пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 21.08.2020 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.
Позивач не погодившись із таким рішенням відповідача, звернувся із цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з статтею 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;
- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
- персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно з нормами статей 14, 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків є страхувальники (роботодавці), які зобов'язані сплачувати страхові внески за застрахованих осіб (працівників) до органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Здійснення персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовано статтею 21 Закону №1058-IV. Як зазначено в частині другій цієї статті на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Частиною третьою статті 21 Закону №1058-IV визначено перелік відомостей, які повинна містити персональна електронна облікова картка застрахованої особи; та серед іншого, частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків.
Нормами статті 106 Закону №1058-IV передбачена відповідальність страхувальників, серед іншого, за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.
Відповідно до ст. 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки ( абз. 15 ч. 1 ст. 32 Закону №1058-IV)
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору, а також відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 цього Закону суб'єктами солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні є, зокрема, страхувальники.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 11 цього Закону громадяни, які працюють на підприємствах чи у їх відокремлених підрозділах, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 14 цього Закону страхувальниками являються роботодавці, зокрема, підприємства, створені відповідно до законодавства України, у тому числі їх відокремлені підрозділи, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, є платниками страхових внесків.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.3, п. 10 ч.1 ст. 1, п.1 ч.1 ст. 4 цього Закону застрахованими особами являються, зокрема, фізичні особи, які відповідно до законодавства підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і за яку сплачується або сплачувався у встановленому порядку єдиний соціальний внесок, а платниками єдиного внеску є страхувальники, зокрема, підприємства, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору, та їх відокремлені підрозділи, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють виплати застрахованим особам.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 цього Закону для платників, зазначених в п.1 (крім абз.7) ч.1 ст. 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати.
Відповідно до Пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 675) сума єдиного внеску розподіляється на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі й на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка також є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження такої вимоги сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Також ч.5 ст. 25 цього Закону передбачено виконання такої вимоги державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Натомість ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено відповідальність посадових осіб суб'єктів солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, у тому числі за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та порушення строків сплати страхових внесків.
Судом встановлено, що рішенням Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.08.2020 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно ст. 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_1 на дату звернення із заявою про призначення пенсії необхідного страхового стажу - 2 років .
Як зазначив відповідач, період роботи позивача з 01.12.2018 по 31.07.2020 не зараховано до страхового стажу, оскільки згідно "Індивідуальних відомостей про застраховану особу" Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП "Шахта "Великомостівська» ДП "Львіввугілля". Згідно поданих документів для призначення пенсії стаж роботи позивача складає 10 місяці 01 дні, що є недостатнім для призначення заявнику пенсії по інвалідності на пільгових умовах за відповідно до ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Отже, судом встановлено, що період роботи позивача з 01.12.2018 по 31.07.2020 відповідачем не включено до страхового стажу, через несплату підприємством як страхувальником страхових внесків за вказаний період.
Згідно трудової книжки № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ВП ««Шахта Великомостівськаська» ДП «Львіввугілля» з 18.07.2018 по даний час (а.с. 6).
Крім того, як вбачається з оскаржуваного рішення відзиву відповідача, останній не заперечує зарахування періоду роботи з 18.07.2018 по 30.11.2018 до страхового стажу ОСОБА_1 .
Виданою ВП «Шахта Великомостівська ДП «Львіввугілля» довідкою від 07.08.2020 (а.с. 11), зафіксовано, що ВП «Шахта Великомостівська ДП «Львіввугілля» заборгованості за період з 01.12.2018 по 30.05.2020 по заробітній платі та нарахуванню єдиного соціального внеску не має (а.с.11).
Проте, дані обставини відповідач не заперечує, однак вказує, що такі не відповідають даним державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. А довідка № 1-0199/10 від 07.08.2020 видана ВП «Шахта Великомостівська ДП «Львіввугілля», яка долучена позивачем до матеріалів справи не є доказом сплати єдиного внеску.
З цього приводу, суд враховує численну та усталену практику Верховного Суду (постанови від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №480/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а від 31.10.2019 у справі №226/1994/17). Суд касаційної інстанції при розгляді аналогічних спорів неодноразово вказував на те, що відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому вона працює.
Таким чином згідно вищевказаних норм у відносинах солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування саме роботодавець (в тому числі підприємство, його відокремлений підрозділ), як страхувальник, зобов'язаний сплачувати страхові внески за застраховану особу - найманого працівника, який працює на умовах трудового договору, та несе відповідальність за невиконання обов'язку щодо їх сплати. Такі внески сплачуються ним консолідовано з внесками на інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування у складі єдиного внеску, частина якого розподіляється на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
А у випадку невиконання страхувальником обов'язку щодо сплати єдиного внеску, в тому числі порушення строків його сплати, законодавством передбачає відповідальність страхувальника, в тому числі шляхом сплати недоїмки, штрафу та пені на вимогу органу доходів і зборів, встановлюючи можливість виконання такої вимоги як виконавчого документа державною виконавчою службою та наділяючи орган доходів і зборів правом звернення до суду з позовом про стягнення такої недоїмки.
Відповідальність застрахованої особи - найманого працівника за невиконання страхувальником - роботодавцем обов'язку сплати страхових внесків законодавством не передбачена.
Однак у випадку відмови в призначені пенсії за віком через несплату страхувальником страхових внесків така застрахована особа фактично несе відповідальність за невиконання страхувальником такого свого обов'язку, зазнаючи негативних наслідків у вигляді неможливості реалізації свого конституційного права на соціальний захист та позбавлення мене майна в розумінні Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на наведене суд зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законі права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
При цьому, працівник не може нести відповідальності у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцем, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.
Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Окрім того, з наданої ВП «Шахта Великомостівська» ДП «Львіввугілля» інформації судом з'ясовано, що ВП «Шахта Великомостівська «Львіввугілля» заборгованості за період з 01.12.2018 по 30.05.2020 по заробітній платі та нарахуванню єдиного соціального внеску не має (а.с.11).
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що при винесені рішення від 21.08.2020 за результатами розгляду заяви від 06.08.2020 Головним управлінням пенсійного фонду України у Львівській області, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, тобто, без урахування всіх обставин, відтак, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Так, положеннями ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003р. № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "HasanandChaush v. Bulgaria", заява №. 30985/96).
Отже, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне відновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення, і це прямо вбачається з п.4 ч.2 ст.245 КАС України.
З урахуванням наведеного, з метою ефективного та належного захисту порушеного права позивача за встановлених обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо розрахунку пенсії з урахуванням документів пенсійної справи та з врахуванням позиції суду викладеної в даному рішенні. З приводу щодо несплати єдиного соціального внеску суд зазначає, що податковим агентом є роботодавець і такий сплачує єдиний внесок, і за несплату єдиного соціального внеску не несе відповідальності працівник і це не може бути підставою відмови у зарахуванні періоду праці у шахті з 01.12.2018 для призначення пенсії по інвалідності.
При цьому, суд наголошує, що відповідач при розгляді відповідної заяви позивача повинен врахувати висновки суду викладені у цьому рішенні.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи касиром їдальні з 18.07.2018 по 31.07.2020 та призначити пенсію по інвалідності до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06.08.2020 , в даному випадку є передчасною, оскільки передує вимога про зарахування стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по інвалідності.
У відповідності лиш після зарахування такого стажу до страхового виникає право на перерахунок.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, відповідні повноваження відповідача щодо призначення пенсії, є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
В свою чергу дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Таке право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу частини другої статті 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
З огляду на висновки суду про часткове задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.08.2020 № 133950005503 про відмову у призначені пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву за призначенням/перерахунком пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) щодо розрахунку пенсії з урахуванням викладеного в рішенні суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) сплачений судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять ) грн. 40 коп.
В задоволені іншої частини вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Н.І.