Іменем України
23 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4148/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Шурхно Кирила Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
26 жовтня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Шурхно Кирила Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 28.10.2020 позовну заяву адвоката Шурхно Кирила Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії- залишено без руху.
03.11.2020 позивачем через канцелярію суду усунуто недоліки позовної заяви, шляхом надання уточненої позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19 вересня 2019 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про продовження виплати допомоги при народженні на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак листом від 21 липня 2020 року відповідач повідомив про неможливість виплати вказаних видів матеріальної допомоги, оскільки з 31.01.2015 виплата допомоги позивачці припинена з огляду на те, що останньою не було підтверджено факт проживання за фактичним місцем перебування. Також відмова була вмотивована тим, що позивачка звернулась до відповідача із заявою в термін більший ніж 12 місяців після народження дитини та припинення виплати. Позивачка вважає таку відмову у виплаті грошової допомоги безпідставною, у зв'язку з чим звернулась до суду.
Отже, на підставі викладеного, позивач просить суд:
- визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області щодо відмови в призначенні допомоги ОСОБА_1 при народженні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про відмову у продовженні з 19.09.2019 виплати допомоги при народженні на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, призначити допомогу ОСОБА_1 при народженні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та продовжити з 19.09.2019 виплату допомоги при народженні на доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 05.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 20.11.2020 подало до Луганського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити з огляду на таке (а.с.42,43).
24.06.2019 позивача було взято на облік внутрішньо переміщених осіб в УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради разом з чоловіком, ОСОБА_4 , донькою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було надано відповідні довідки № 919-5000147728, № 919-5000147824, № 919-5000147740, № 919-5000168010.
Призначення і виплата державної допомоги при народженні дитини проводиться відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (надалі Закон) та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (надалі Порядок).
Згідно п. 12 Порядку, допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Також, відповідно до п. 13 Порядку, виплата допомоги при народженні дитини поновлюється у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною, звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.
За даними особової справи, яку було надано управлінням праці та соціального захисту населення Маловисківської райдержадміністрації Кіровоградської області, де позивач перебувала на обліку з 12.08.2014 як отримувач державної соціальної допомоги при народженні дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , допомогу було призначено на період: з 01.09.2014 по 31.01.2015 у розмірі 810 грн в місяць.
19.09.2019 позивач звернулась до УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради із заявою про призначення допомоги при народженні дитини на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також за подовженням виплати допомоги при народженні дитини на доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з рішенням УПтаСЗН від 08.10.2019 в призначенні допомоги при народженні дитини та подовженні допомоги при народжені дитини позивачу було відмовлено, оскільки позивач звернулась в термін, більший ніж дванадцять місяців після народження дитини та припинення виплати при народженні дитини.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і.н. НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , відповідно до довідки від 24.06.2019 №919-5000147728 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.3-5).
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народила доньку ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 07.11.2013 (а.с.7).
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_2 , про що видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 27.07.2019 (а.с.6).
ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_5 ) є внутрішньо переміщеними особами, відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №919-5000147740 від 24.06.2019 та №919-5000168010 відповідно (а.с.5,8-10).
Позивач перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Маловисківської райдержадміністрації Кіровоградської області з 12.08.2014 як отримувач державної соціальної допомоги при народженні дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , допомогу було призначено на період: з 01.09.2014 по 31.01.2015 у розмірі 810 грн в місяць (а.с.44,45).
19.09.2019 позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також за подовженням виплати допомоги при народженні дитини на доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.47-49,64).
Рішеннями відповідача від 08.10.2019 (№ особового рахунку НОМЕР_6, НОМЕР_7) в призначенні допомоги при народженні дитини та подовженні допомоги при народжені дитини позивачу було відмовлено, через те, що позивач не має права на допомогу при народженні дитини (а.с.65,66). Отже, оскільки позивач звернулась в термін, більший ніж дванадцять місяців після народження дитини та припинення виплати при народженні дитини, їй було відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини та подовженні такої допомоги. Доказів повідомлення позивача про винесення вказаних рішень відповідачем не надано.
Листом від 21.07.2020 №7437/07 відповідач повідомив позивача про те, що з 12.08.2014 позивач перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Маловисківської райдержадміністрації Кіровоградської області як одержувач допомоги при народженні на доньку за фактичним місцем проживання. З 31.01.2015 виплата допомоги припинена, оскільки не було підтверджено факт проживання за фактичним місцем перебування. У зв'язку з чим, позивачу не призначено допомогу при народженні на сина та не подовжено виплату допомоги на доньку, оскільки вона звернулась в термін більший ніж дванадцять місяців після народження дитини та припинення виплати (а.с.11).
Судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини у зв'язку з пропуском дванадцятимісячного строку, встановленого законодавством для звернення за відповідною державною допомогою.
Отже, спірним питанням при розгляді даної справи є правомірність дій відповідача, щодо відмови у призначенні державної допомоги при народженні дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
На підставі статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).
Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.
У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.
Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
За приписами статті 11 Закону № 2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.
Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).
Суд зазначає, що відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому підлягає скасуванню із зобов'язанням відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні ОСОБА_2 та із зобов'язанням відповідача подовжити та виплатити позивачу допомогу при народженні ОСОБА_3 , на підставі заяви позивача від 19.09.2019.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям відповідачем рішень від 08.10.2019, а не з діями, вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними та скасування вказаних рішень та зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні ОСОБА_2 , а також подовжити та виплатити позивачу допомогу при народженні ОСОБА_3 , на підставі заяви позивача від 19.09.2019.
Разом з тим, щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні допомоги ОСОБА_1 при народженні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про відмову продовження з 19.09.2019 виплати допомоги при народженні на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то вони задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішень, оскільки правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 05.11.2020 відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 840,80 грн до ухвалення судового рішення в даній справі.
Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням спосібу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 840,80 грн стягнути на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги адвоката Шурхно Кирила Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 08.10.2019 (№ особового рахунку НОМЕР_6, НОМЕР_7) щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 та подовженні допомоги при народжені дитини ОСОБА_3 .
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , подовжити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_3 , на підставі заяви від 19.09.2019.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян