Іменем України
23 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4177/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Луганської обласної прокуратури із надання позивачу завідомо недостовірної інформації та ненадання вичерпної та достовірної інформації за його запитом від 20.10.2020;
- зобов'язати Луганську обласну прокуратуру надати позивачу вичерпну та достовірну інформацію за змістом запиту позивача від 20.10.2020;
- стягнути на користь позивача з Державного бюджету України моральну шкоду у сумі 10000 грн, спричинену наданням Луганською обласною прокуратурою завідомо недостовірної інформації та ненаданням вичерпної та достовірної інформації за запитом від 20.10.2020;
- постановити окрему ухвалу відносно посадових осіб Луганської обласної прокуратури, які внесли в офіційне листування завідомо недостовірні дані та послалися на не передбачені законом обставини справи, та направити таку ухвалу до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 20.10.2020 він звернувся до Луганської обласної прокуратури із запитом про надання публічної інформації, у якому просив:
1) надати йому вичерпну і достовірну інформацію з таких питань: у яке кримінальне провадження (номер, дата) були 28.05.2014 виділені з кримінального провадження № 12013030110000309 матеріали досудового розслідування за ч.3. ст.15, ч.4. ст.190; ч.2 ст.205; ч.3. ст.27, ч.1. ст. 205 КК України; чи повідомлялось про підозру ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Свердловськ Луганської області, за ч.3 ст.15, ч.4 ст.190; ч.2. ст.205; ч.3 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України; якщо повідомлялось, то коли і за якими статтями КК України, і у якому кримінальному провадженні (номер, дата) містяться ці відомості, та яке процесуальне рішення щодо ОСОБА_1 було прийняте згідно з вимогами ст. 283 КПК України; якщо не повідомлялось, то до якого кримінального провадження (номер, дата), на виконання ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 8.09.2020 у справі № 428/6894/20 (з урахуванням роз'яснення, викладеного в ухвалі від 25.09.2020), були внесені відомості про обвинувачення ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Свердловськ Луганської області, за ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 190; ч.2. ст. 205; ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України;
2) надати йому витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у яке 28.05.2014 були виділені з кримінального провадження № 12013030110000309 матеріали досудового розслідування за ч.3 ст.15, ч.4. ст.190; ч.2 ст.205; ч.3. ст.27, ч.1 ст. 205 КК України.
26.10.2020 відповідач надав відповідь №27-242вих-20, однак позивач вважає завідомо недостовірною надану відповідачем інформацію в частині повідомлення, що матеріали кримінальних проваджень за ч.3 ст.15, ч.4 ст.190 КК України були виділені з кримінального провадження №12013030110000309 в окреме провадження, яке було об'єднане с кримінальним провадженням № 12014130000000129, та 30.05.2014 направлене до Ленінського районного суду м.Луганська. Кримінальні провадження за ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 205, ч.2 ст. 205 КК України з кримінального провадження №12013030110000309 не виділялись. Витяг з кримінального провадження №12014130000000129 надати немає можливості, з причини звільнення працівників, які ці відомості вносили.
Так, позивач вказав, що як зазначається у абзаці 4 листа відповідача, кримінальні провадження за ч.3 ст.27, ч.1 ст.205, ч.2 ст.205 КК України з кримінального провадження № 12013030110000309 не виділялись. Водночас, у абзаці 7 листа відповідача стверджується, що (зокрема) кримінальне провадження за ч.1 ст.205 КК України виділене із кримінального провадження №12013030110000309, та у подальшому спрямоване до суду. Таким чином, наявна неузгодженість у наданій відповідачем інформації щодо того, у якому кримінальному провадженні фактично обліковуються відомості за ч.3 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, і чи були вони внесені до ЄРДР взагалі. Як це можна встановити з інформації, що міститься в ЄДРСР (реєстраційний № рішення 52885225), кримінальне провадження №12014130000000129, яке за твердженням відповідача було направлене до Ленінського районного суду м.Луганська, насправді зареєстроване 30.03.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України, та стосується інших осіб.
При цьому позивач зазначив, що згідно пункту 8 підрозділу 1, пункту 5 підрозділу 4 розділу І «Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, реєстраторами Реєстру є (зокрема) прокурори, у тому числі керівники органів прокуратури. Надання витягу з Реєстру на всіх стадіях кримінального провадження, а також копії інформації, яка міститься у Реєстрі, у конкретному кримінальному провадженні до закінчення досудового розслідування здійснюється Реєстраторами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у ньому.
Таким чином, на думку позивача, формування витягу з ЄРДР не залежить від конкретних осіб, що вносили відомості, тому посилання на їх звільнення, як причину ненадання витягу, є безпідставним.
Також позивач зазначив, що оскільки відповідач надав йому завідомо недостовірну інформацію, то він вважає за необхідне зобов'язати відповідача поновити його порушені права, та компенсувати спричинену моральну шкоду, яку він оцінив у 10000 грн.
На підставі викладеного, позивач просив суд задовольнити його вимоги в повному обсязі (а.с.1-3).
Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, з цього приводу 18.11.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву Луганської обласної прокуратури (а.с.15-17).
Щодо достовірності інформації, наданої обласною прокуратурою, зазначив наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи прокуратури України та їх посадові особи зобов'язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 28.05.2014 з кримінального провадження № 12013030110000309 від 18.11.2013 в окреме провадження виділені наступні кримінальні провадження:
№ 12014130000000130, за ч. 1 ст. 366 КК України;
№ 12014130000000131, за ч.3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України;
№ 12014130000000132, за ч. 1 ст. 358 КК України;
№ 12014130000000133, за ч. 1 ст. 205 КК України;
№ 12014130000000134, за ч. 1 ст. 205 КК України;
№ 12014130000000135, за ч. 1 ст. 205 КК України;
№ 12014130000000136, за ч. 1 ст. 205 КК України.
Також, відповідно до ЄРДР вказані кримінальні провадження 28.05.2014 об'єднані з кримінальним провадженням № 12014130000000129, яке 30.05.2014 направлено до Ленінського районного суду міста Луганськ для розгляду по суті.
Згідно даних ЄРДР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, не повідомлялося.
Крім того, відомості про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, на виконання ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08.09.2020 обласною прокуратурою внесено у кримінальному провадженні № 12013030110000309 від 18.11.2013.
Водночас, відомості щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися, оскільки відповідні кримінальні провадження виділені з кримінального провадження № 12013030110000309 від 18.11.2013 та у подальшому спрямовані до суду.
Разом з цим, витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12014130000000129 ОСОБА_1 не надано, у зв'язку з наступним.
Відповідно п. 5 розділу 4 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 надання витягу з Реєстру на всіх стадіях кримінального провадження, а також копії інформації, яка міститься у Реєстрі, у конкретному кримінальному провадженні до закінчення досудового розслідування здійснюється Реєстраторами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у ньому.
Кримінальне провадження № 12014130000000129 спрямовано до суду.
Прокурори, які вносили відомості до ЄРДР та направляли обвинувальний акт до суду, звільнені з органів прокуратури, а документи та матеріали зазначеного кримінального провадження залишились у місті Луганськ, яке захоплене незаконними збройними формуваннями.
Отже, надати витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12014130000000129 неможливо.
Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12013030110000309 від 18.11.2013 ОСОБА_1 надано.
Таким чином, на думку відповідача, обласною прокуратурою надано обґрунтовану та вичерпну відповідь на запит позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 10000 грн, то відповідач вважає, що сума позовних вимог, крім її не підтвердження жодними доказами, не співрозмірна з зазначеними позивачем обставинами.
Підсумовуючи вище викладене, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
23.11.2020 до суду надійшла від позивача відповідь на відзив, в якій він виклав свою позицію щодо аргументів відповідача (а.с.30).
Судом по справі вчинені такі процесуальні дії.
Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.9-10).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Луганської обласної прокуратури з запитом про надання публічної інформації, датований 20.10.2020 (а.с.6).
У вказаному запиті з посиланням на Закон України «Про доступ до публічної інформації» просив:
1.Надати йому вичерпну і достовірну інформацію з таких питань:
- у яке кримінальне провадження (номер, дата) були 28.05.2014 виділені з кримінального провадження № 12013030110000309 матеріали досудового розслідування за ч.3. ст.15, ч.4. ст.190; ч.2 ст.205; ч.3. ст.27, ч.1. ст. 205 КК України;
- чи повідомлялось про підозру ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Свердловськ Луганської області, за ч.3 ст.15, ч.4 ст.190; ч.2. ст.205; ч.3 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України;
- якщо повідомлялось, то коли і за якими статтями КК України, і у якому кримінальному провадженні (номер, дата) містяться ці відомості, та яке процесуальне рішення щодо ОСОБА_1 було прийняте згідно з вимогами ст. 283 КПК України;
- якщо не повідомлялось, то до якого кримінального провадження (номер, дата), на виконання ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 8.09.2020 у справі № 428/6894/20 (з урахуванням роз'яснення, викладеного в ухвалі від 25.09.2020), були внесені відомості про обвинувачення ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Свердловськ Луганської області, за ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 190; ч.2. ст. 205; ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України;
2. Надати йому витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у яке 28.05.2014 були виділені з кримінального провадження № 12013030110000309 матеріали досудового розслідування за ч.3 ст.15, ч.4. ст.190; ч.2 ст.205; ч.3. ст.27, ч.1 ст. 205 КК України, виготовлений у форматі текстового файла, або фотокопії роздруківки, з достатньою для вільного сприйняття якістю.
26.10.2020 Луганська обласна прокуратура надала відповідь на запит позивача за №27-242 вих-20 (а.с.5).
При цьому позивач вважає завідомо недостовірною надану відповідачем інформацію в частині: повідомлення, що матеріали кримінальних проваджень за ч.3 ст.15, ч.4 ст.190 КК України були виділені з кримінального провадження №12013030110000309 в окреме провадження, яке було об'єднане з кримінальним провадженням № 12014130000000129, та 30.05.2014 направлене до Ленінського районного суду м.Луганська. Кримінальні провадження за ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 205, ч.2 ст. 205 КК України з кримінального провадження №12013030110000309 не виділялись; витяг з кримінального провадження №12014130000000129 надати немає можливості, з причини звільнення працівників, які ці відомості вносили, - а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI зі змінами станом на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2939-VI) та Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджений Наказом Генерального прокурора 30.06.2020 № 298 (далі - Положення про ЄРДР).
Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
За загальним правилом, публічна інформація, є відкритою. Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію.
Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Нормами статті 6 Закону № 2939-VI визначено критерії обмеження доступу до публічної інформації. Згідно частини другої цієї статті, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Таким чином, доступ до інформації може бути обмежено лише за умови додержання сукупності всіх трьох зазначених підстав, які в розглянутому спорі відсутні.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина четверта статті 13 Закону № 2939-VI).
Згідно з пунктом 6 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядник інформації зобов'язаний, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також, у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Відповідно до статті 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію, відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Аналіз визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VI, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, у тому числі інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень, згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг.
Відповідно до пунктів 1- 3 розділу 1 Положення про ЄРДР це Положення визначає порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - Реєстр), а також надання відомостей з нього.
Реєстр - створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.
Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) з метою забезпечення:
реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження;
оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування;
аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі;
інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів.
Реєстраторами Реєстру (далі - Реєстратор) є:
прокурори, у тому числі керівники органів прокуратури;
керівники органів досудового розслідування;
керівники органів дізнання;
слідчі органів поліції, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів Державного бюро розслідувань; детективи підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України (далі - Національне бюро), уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень;
дізнавачі підрозділів дізнання органів поліції, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів Державного бюро розслідувань, а також уповноважені особи інших підрозділів зазначених органів, уповноважені в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків (далі - уповноважені особи інших підрозділів) (пункт 8 розділ 1 Положення про ЄРДР).
Відповідно до пункту 1 розділу 2 Положення про ЄРДР до Реєстру вносяться відомості про:
час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
передачу матеріалів та відомостей іншому органу досудового розслідування, дізнання або за місцем проведення досудового розслідування (частина п'ята статті 36, частина сьома статті 214, статті 216, 218, пункт 4 частини другої статті 301 КПК України);
прізвище, ім'я, по батькові керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, детектива, керівника органу дізнання, дізнавача (уповноваженої особи інших підрозділів), який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво;
дату та час затримання особи (звільнення);
обрання, зміну та скасування запобіжного заходу (статті 176-178, 200, 202, 299, 492, 493, 508 КПК України);
час та дату повідомлення про підозру, зміну, скасування повідомлення про підозру, особу, яку повідомлено про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (частина четверта статті 278, стаття 279, частина перша статті 298-4, частина друга статті 307 КПК України);
час та дату складання повідомлення про підозру, особу, стосовно якої складено повідомлення про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність у разі неможливості повідомлення такій особі про підозру з об'єктивних причин (стаття 277, частина перша статті 298-4 КПК України);
юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру (частина восьма статті 214 КПК України, стаття 96-3 КК України);
дату та підставу здійснення (скасування) спеціального досудового розслідування (частина шоста статті 297-4 КПК України);
зупинення та відновлення досудового розслідування (частина четверта статті 280, частина друга статті 281, частина третя статті 282, частина третя статті 298-5 КПК України);
оголошення розшуку підозрюваного (стаття 281 КПК України);
об'єднання та виділення матеріалів досудових розслідувань (стаття 217 КПК України);
продовження строків тримання під вартою та досудового розслідування (статті 197, 199, 219, 294, частина перша статті 298-5 КПК України);
встановлені, відшкодовані матеріальні збитки, суми пред'явлених позовів у кримінальному провадженні, вартість арештованого майна;
закінчення досудового розслідування (частина третя статті 283, стаття 301 КПК України);
інші відомості, передбачені в електронних картках.
За приписами пунктів 1-5 розділу 4 Положення про ЄРДР відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому КПК України, за формою згідно з додатком 6 до цього Положення.
Витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування.
До витягу з Реєстру включається інформація про:
номер та дату реєстрації кримінального провадження (виділення матеріалів досудового розслідування);
дату надходження заяви, повідомлення та дату і час внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Реєстру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, наслідок розслідування кримінального правопорушення;
прізвище, ім'я, по батькові потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР));
короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
прізвище, ім'я, по батькові та дату народження особи, якій повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї;
найменування, код ЄДР, юридичну адресу, розрахунковий рахунок, місце та дату державної реєстрації юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, а також анкетні дані її представника;
орган досудового розслідування;
прізвище, ім'я, по батькові слідчого (слідчих) органів досудового розслідування, дізнавача (дізнавачів) органів дізнання, уповноваженої особи (осіб) іншого підрозділу, працівника (працівників) підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування, та прокурора (прокурорів), який (які) здійснює(ють) процесуальне керівництво.
Реєстратори самостійно формують (отримують) витяг з Реєстру в межах унесеної інформації та посвідчують його своїм підписом.
Надання витягу з Реєстру на всіх стадіях кримінального провадження, а також копії інформації, яка міститься у Реєстрі, у конкретному кримінальному провадженні до закінчення досудового розслідування здійснюється Реєстраторами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у ньому.
З матеріалів справи вбачається, що запитувана позивачем інформація міститься в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, розпорядником якої є відповідач у справі.
Дослідженням запиту позивача про надання публічної інформації та відповіддю на нього відповідача, судом встановлено, що відповідь Луганської обласної прокуратури є неповною та в ній не висвітлені в повному обсязі всі питання, які запитував позивач.
Так, лише у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.05.2014 з кримінального провадження № 12013030110000309 від 18.11.2013 в окреме провадження виділені наступні кримінальні провадження:
№ 12014130000000130, за ч. 1 ст. 366 КК України;
№ 12014130000000131, за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України;
№ 12014130000000132, за ч. 1 ст. 358 КК України;
№ 12014130000000133, за ч. 1 ст. 205 КК України;
№ 12014130000000134, за ч. 1 ст. 205 КК України;
№ 12014130000000135, за ч. 1 ст. 205 КК України;
№ 12014130000000136, за ч. 1 ст. 205 КК України.
При цьому у відповіді на запит відповідач зазначив лише про виділення 28.05.2014 з кримінального провадження № 12013030110000309 в окреме провадження кримінальне провадження № 12014130000000131 за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, що доводить неповноту наданої відповідачем інформації на запит позивача та свідчить про допущення відповідачем бездіяльності щодо ненадання інформації в повному обсязі.
Окрім того, суд звертає увагу як позивача, так і відповідача на те, що зі змісту запиту про надання публічної інформації ОСОБА_1 від 20.10.2020 вбачається, що позивач запитував інформацію, в тому числі і надання витягу з ЄРДР, лише щодо кримінального провадження виділеного з кримінального провадження № 12013030110000309 в окреме провадження за ч.3 ст.15, ч.4. ст.190; ч.2 ст.205; ч.3. ст.27, ч.1 ст. 205 КК України і жодним чином не запитував інформацію щодо об'єднаних в одне провадження матеріалів досудових розслідувань.
Так, у відповідності до статті 217 КПК України передбачено дві різні кримінально-процесуальні дії: об'єднання матеріалів досудового розслідування і виділення матеріалів досудового розслідування.
Як вже зазначив суд, позивач просив надати інформацію та витяг з ЄРДР лише щодо виділених матеріалів досудового розслідування, тому вся інформація і витяги з ЄРДР повинні були надаватись саме щодо виділених матеріалів досудового розслідування, а не об'єднаних.
Оскільки позивач не просив надати інформацію і витяг з ЄРДР щодо об'єднаних матеріалів досудового розслідування, тому Луганська обласна прокуратура і не повинна була надавати позивачу витяг з ЄРДР стосовно об'єднаного кримінального провадження № 12014130000000129.
З цих же мотивів суд не вбачає підстав для витребовування від відповідача витягу з ЄРДР стосовно об'єднаного кримінального провадження № 12014130000000129, про що зазначив позивач у відповіді на відзив.
Щодо посилання позивача на надання відповідачем завідомо недостовірної інформації, то жодними належними та допустимим доказами вказані обставини під час розгляду справи по суті не підтверджені.
Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із того, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від протиправних рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Предметом заявленого позивачем спору є дії та бездіяльність Луганської обласної прокуратури із надання позивачу завідомо недостовірної інформації (що вже є нелогічним у розумінні адміністративної юрисдикції), та ненадання вичерпної та достовірної інформації за запитом позивача від 20.10.2020, проте судом встановлено, що відповідач фактично надав інформацію, але не в повному обсязі, як запитував позивач, і саме це є порушенням прав позивача на доступ до публічної інформації.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо ненадання в повному обсязі запитуваної інформації стосовно всіх окремих проваджень, які були виділені 28.05.2014 з кримінального провадження № 12013030110000309 від 18.11.2013 та ненадання витягів з ЄРДР щодо цих виділених проваджень.
Як наслідок, відновленням порушених прав позивача є зобов'язання відповідача надати у повному обсязі ОСОБА_1 інформацію та витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які запитувались у запиті про надання публічної інформації від 20 жовтня 2020 року, стосовно всіх окремих матеріалів проваджень, які були виділені 28.05.2014 з кримінального провадження № 12013030110000309 від 18.11.2013.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування на його користь моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 2939-VI особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Згідно частин першої та другої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з вищезазначеного, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди та її розміру позивач зазначає, що зазнав моральні страждання у зв'язку з порушенням його прав на отримання важливої для нього інформації щодо його кримінального переслідування, необхідністю вести листування з державними органами, звертатися до адміністративного суду із позовом, витрачати на це час, кошти та особисті зусилля, а також у зв'язку з відчуттям невпевненості та приниженості, завданої неправомірною поведінкою посадових
осіб відповідача. Позивач вважає, що достатньою компенсацією його моральних страждань
повинна бути грошова сума у розмірі 10 000 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача та наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіянням йому шкоди. Обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру покладається на особу, що позивається із таким позовом.
При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про винесення окремої ухвали відносно посадових осіб Луганської обласної прокуратури, то за наслідками розгляду даної справи по суті суд не вбачає правових та процесуальних підстав для цього.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
За приписами частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 841, 00 грн (а.с.4).
Оскільки позов задоволено частково, то судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог та становить 420,50 грн.
За приписами частини 1 статті 371 КАС України рішення суду, прийняті в адміністративних справах щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію підлягають до негайного виконання.
Керуючись ст.ст.2, 90, 242, 245, 246, 255, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Луганської обласної прокуратури щодо ненадання у повному обсязі запитуваної інформації ОСОБА_1 у запиті про надання публічної інформації від 20 жовтня 2020 року стосовно всіх окремих матеріалів проваджень, які були виділені 28.05.2014 з кримінального провадження № 12013030110000309 від 18.11.2013 та ненадання витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо цих виділених проваджень.
Зобов'язати Луганську обласну прокуратуру (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Богдана Ліщини, буд.27, код ЄДРПОУ: 02909921) надати у повному обсязі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) інформацію та витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які запитувались у запиті про надання публічної інформації від 20 жовтня 2020 року, стосовно всіх окремих матеріалів проваджень, які були виділені 28.05.2014 з кримінального провадження № 12013030110000309 від 18.11.2013.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду допустити до негайного виконання.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Луганської обласної прокуратури (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Богдана Ліщини, буд.27, код ЄДРПОУ: 02909921) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 50 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова