про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви
23 листопада 2020 року м. Київ №320/9645/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
до суду звернувся ОСОБА_1 в порядку оскарження бездіяльності МВС України щодо невиготовлення позивачеві довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з 01.12.2019 у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення за відповідною посадою поліцейського до посади на день звільнення зі служби та зобов'язання відповідача виготовити та направити до ГУ ПФУ у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.12.2019 у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення за рівноцінною посадою поліцейського із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, з врахуванням індексації грошового забезпечення з наступних складових: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за оперативно-розшукову діяльність, надбавка за специфічні умови проходження служби, щомісячна доплата за несення служби в нічний час, премія.
Ухвалою суду від 16.10.2020 позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю ст.ст.160, 161 КАСУ та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків позову.
19.11.2020, в порядку виконання вимог ухвали суду, від позивача надійшли заява про усунення недоліків позовної заяви, оновлена позовна заява, заява про відстрочення сплати судового збору, клопотання про витребування доказів у МВС України та копії наступних документів: військового квитка серії НОМЕР_1 від 27.06.1983; трудової книжки серії НОМЕР_2 ; витягу з наказу про звільнення з посади від 11.06.2001; повідомлення МВС України від 09.08.2001 про встановлення пенсії за вислугою років з 04.06.2001 в розмірі 197,75 грн.; довідки від 19.07.2018 №245/19 про перебування на обліку в ГУ ПФУ в Київській області; довідки доходи №2153 1092 441 2102 від 06.11.2020; довідки №245/19 від 19.07.2018 про перебування позивача на обліку ГУ ПФУ у Київській області; витягу з Реєстру застрахованих осіб.
Проте з наданих документів вбачається неповне виконання позивачем ухвали суду від 16.10.2020.
Відповідно до ст.121 КАСУ, суду надано право на продовження встановленого ним процесуального строку з власної ініціативи.
З метою забезпечення доступу до правосуддя ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне продовжити йому строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви та зобов'язує позивача усунути недоліки шляхом надання оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. за другу вимогу немайнового характеру.
Одночасно, суд зазначає, що вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Вказане положення Кодексу кореспондується із ч.ч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
У розумінні приписів ст.8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце лише за наявності виключних обставин. Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду на загальних підставах. Посилання позивача на своє незадовільне матеріальне становище є необґрунтованими, оскільки дана обставина не є визначеною законом для звільнення від сплати судового збору, до того вказане твердження жодним чином не доведено.
Суд зауважує, що звільнення учасника справи від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду і, реалізація цього права знаходиться у прямій залежності від дій заявника, який повинен переконати суд в існуванні виключних обставин, які дають йому право ставити перед судом питання про надання пільг при здійсненні судових витрат.
Позивач, який заявляє відповідне клопотання повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Пунктом 27 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 10.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що відповідно до статті 8 Закону №3674-VІ єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
При цьому, суд звертає увагу позивача, що статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням скаржника, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення.
Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України „Про судовий збір", суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі, й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.
Оскільки позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин, суд вважає безпідставним допущення ситуації ненадходження до державного бюджету коштів за сплату судового збору, що порушує інтереси держави та утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом. У зв'язку з чим суд констатує, що 85% звернень до адміністративного суду у справах даної категорії є звернення соціально незахищених осіб із складним матеріальним становищем.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Таким чином, позивачеві слід сплатити судовий збір у загальному розмірі 840,80 грн. за другу вимогу немайнового характеру та надати суду докази його сплати.
Крім того, суд застерігає, що у разі не виконання вимог цієї ухвали суду, позовна заява буде повернута позивачеві.
Керуючись статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на п'ять днів з моменту одержання копії цієї ухвали.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Брагіна О.Є.