про відмову в забезпеченні позову
23 листопада 2020 року №320/3246/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Громадської організації «Захист навколишнього природного середовища «Дружба» - Лавровської Н.Н. про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Громадської організації "Захист навколишнього природного середовища "Дружба", заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області до Ірпінської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа: Бучанська міська рада Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Громадської організації "Захист навколишнього природного середовища "Дружба", заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області до Ірпінської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа: Бучанська міська рада Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.
20.11.2020 через канцелярію суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача - Громадської організації "Захист навколишнього природного середовища "Дружба" просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії рішення №4574-62-VII від 19.12.2018 «Про затвердження містобудівної документації - оновленого Генерального плану м. Ірпінь» та заборонити Ірпінській міській раді Київської області та вчиняти дії та Виконавчому комітету Ірпінської міської ради Київської області вчиняти дії та приймати рішення на основі рішення на основі містобудівної документації - Оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області, затвердженого рішенням №4574-62-VII від 19.12.2018.
Заява мотивована тим що, наслідком прийняття рішення Ірпінської міської ради Київської області №4574-62-VII від 19.12.2018 «Про затвердження містобудівної документації - оновленого Генерального плану м. Ірпінь» (далі - Генеральний план м.Ірпінь), є прийняття на основі містобудівної документації - Оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області рішень зі здійснення будівництва нових об'єктів архітектури, надання вихідних даних для проектування таких об'єктів, в тому числі - за існуючими межами населеного пункту міста Ірпінь, рішень з планування, забудови, використання земель, інвестиційний діяльності фізичних та юридичних осіб на території 3705,1 га, на думку позивача-1, суперечить та суперечитиме інтересам територіальної громади, інтересам держави та суміжних громад, зокрема екологічним.
Також позивач-1 зазначає, що в разі невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення суду може ускладнити та зробити його виконання неефективним та безрезультатним.
Зважаючи на те, що в силу вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи, а виключно у виняткових випадках - у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб у встановлений судом строк, судом прийнято рішення про розгляд заяви позивача в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В силу приписів частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до абз. 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав" проти України" суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачами оскаржується рішення Ірпінської міської ради Київської області №4574-62-VІІ від 19.12.2018 «Про затвердження містобудівної документації - оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області». Вказане рішення є нормативно-правовим актом і породжує права та обов'язки для невизначеного кола осіб на території міста Ірпінь Київської області.
Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Всі розпорядчі документи органу місцевого самоврядування мають прийматися на підставі вказаного рішення.
Водночас відповідно до ч.5 ст.151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Отже, відповідно до вказаної норми зупинення дії нормативно-правового акту як захід забезпечення позову допускається лише за наявності однієї підстави - очевидних ознак протиправності такого акта. З наведених позивачем обставин не вбачається, що оскаржуване рішення містить очевидні ознаки протиправності, крім того суд звертає увагу на наступне.
Частиною 5 статті 151 КАС України законодавець передбачив, що право на забезпечення адміністративного позову може бути обмежене з урахуванням особливостей публічно-правових відносин, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, що знайшло своє відображення в ухвалі від 15.02.2018 по справі №9901/382/18.
Суд наголошує, що рішення, дії чи бездіяльність мають очевидні ознаки протиправності, якщо вони істотно суперечать чинному законодавству.
При цьому, на думку суду, виходячи з суті судочинства, така істотність повинна розглядатися саме в межах ініційованого позивачем спору, тобто мати вплив на прийняття рішення за результатами вирішення справи судом.
Відтак навіть за умови переконливості, на перший погляд, доводів особи, що стверджує очевидну протиправність дій, бездіяльності чи рішень, суд адміністративної юрисдикції при вирішенні питання про доцільність забезпечення позову повинен передбачити, що така істотність буде беззаперечною підставою для задоволення позову.
У даному ж спорі, лише розглядаючи спір по суті суд може встановити, чи є істотними обставини, на яких наполягає позивач, заслухати думку сторін, перевірити не тільки кожен специфічний та доречний аргумент позивача, але й аналогічні за ступенем значимості контраргументи відповідачів.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що доводи заявника свідчать про істотне порушення вимог чинного законодавства при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення. Без вивчення та оцінки в ході розгляду по суті спору всіх обставин справи, дійти висновку про протиправність спірних рішення та бездіяльності неможливо, що спростовує твердження заявника про наявність ознак очевидної протиправності.
Тобто, в даному випадку протиправність оскаржуваного рішення і бездіяльності є безпосереднім предметом спору і жодним чином не може бути оцінена судом при вирішенні питання про забезпечення позову.
При цьому, посилання позивача на очевидну протиправність бездіяльності (рішення) відповідачів має абстрактний характер, що свідчить про відсутність достатніх вагомих підстав для сумніву у правомірності оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, що вказує на наявність очевидних ознак його протиправності.
Тлумачення пунктів 4 і 5 ч. 3 ст. 160 КАС України дає підстави зробити висновок, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Предмет позову характеризується певним змістом, а в багатьох випадках - і окремим об'єктом.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як вбачається з прохальної частини позову ГО «Дружба» у справі 320/3246/19 ГО «Дружба» просить суд:
- визнати протиправним та нечинним рішення Ірпінської міської ради Київської області №4574-62- VІІ від 19.12.2018 «Про затвердження містобудівної документації - оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області»;
- визнати бездіяльність Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області - не забезпечення виконання вимог Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» до дати прийняття рішення Ірпінської міської ради Київської області №4574-62-VІІ від 19.12.2018 «Про затвердження містобудівної документації - оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області» протиправною;
- зобов'язати Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області оприлюднити документ державного планування - «Оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області» у повному обсязі та організувати громадські обговорення документації «Оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області» та Звіту про стратегічну екологічну оцінку документа державного планування - «Оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області» відповідно до пункту 1 статті 33 Статуту територіальної громади міста Ірпінь в порядку скликання зборів (конференції) представників громадян від відповідних територіальних утворень міста.
Отже предмет позову в даній справі містить дві самостійні частини, одна стосується безпосередньо визнання протиправним і скасування рішення (Генеральний план м. Ірпінь) в т.ч. через незабезпечення виконання вимог Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», а інша щодо порушення порядку оприлюднення рішення Ірпінської міської ради Київської області №4574-62-VІІ від 19.12.2018 «Про затвердження містобудівної документації - оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області».
Відповідно обґрунтування позивачем кожної окремої (самостійної) частини позову здійснюється з різних підстав.
На думку суду задоволення позовної вимоги стосовно однієї вимоги не тягне за собою автоматичне задоволення іншої вимоги, і навпаки.
Надані позивачем докази порушення відповідачами порядку оприлюднення рішення №4574-62-VII від 19.12.2018 «Про затвердження містобудівної документації - оновленого Генерального плану м. Ірпінь», не свідчить про його очевидну протиправність.
Отже, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, вжиті судом заходи забезпечення позову можуть встановити суттєві обмеження у діяльності інших суб'єктів містобудівної діяльності (мешканців міста Ірпеня, сусідніх населених пунктів, суб'єктів господарювання, фізичних осіб-інвесторів, тощо), у зв'язку з чим, збереження застосованих заходів забезпечення позову не буде відповідати принципу справедливого балансу наслідків та інтересів учасників спірних правовідносин.
Крім того, зупинення дії рішення №4574-62-VII від 19.12.2018 «Про затвердження містобудівної документації - оновленого Генерального плану м. Ірпінь» та заборона Ірпінській міській раді Київської області та вчиняти дії та Виконавчому комітету Ірпінської міської ради Київської області вчиняти дії та приймати рішення на основі рішення на основі містобудівної документації - Оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області, затвердженого рішенням №4574-62-VII від 19.12.2018 є фактично прийняттям судового рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
При цьому суд наголошує, що ГО «Дружба» вдруге звертається до суду із заявою про забезпечення позову у справі №320/3246/19, якою просить зупинити дію рішення №4574062-VII від 19.12.2018 «Про затвердження містобудівної документації - оновленого Генерального плану м.Ірпінь», не враховуючи, що Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2020 року у задоволенні подібної заяви про забезпечення позову відмовлено, а Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2020 за результатами апеляційного перегляду вказане судове рішення залишено без змін.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що для встановлення справедливого балансу і об'єктивної рівноваги між правами позивачів та правами інших осіб та недопущення порушення прав та інтересів інших осіб у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 151 КАС України суд,-
У задоволенні заяви Громадської організації "Захист навколишнього природного середовища "Дружба" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.