ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" листопада 2020 р. справа № 300/2134/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді -Гундяка В.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що здійснюючи перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно знижено відсотковий розмір пенсії з 85% до 70% грошового забезпечення, що призвело до неправильного визначення розміру пенсії та її виплату позивачу з 01.01.2018 року в розмірі нижчому, ніж передбачено законодавством. Позивач не погоджується з такими діями управління та вважає, що наявні всі підстави для здійснення йому перерахунку та виплати пенсії, з урахуванням виплачених сум, виходячи з 85% від розміру грошового забезпечення з 01.01.2018 року, в зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 31.08.2020 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.09.2020 року, відповідно до якого представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що пенсію за вислугу років (30 років) позивачу виплачувалось з 01.12.2004 по 31.05.2011 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З 01.06.2011 року виплату припинено у зв'язку з переходом позивача на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На підставі заяви ОСОБА_1 , йому повторно призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 26.06.2018. На час проведення призначення пенсії позивачу повторно максимальний розмір пенсії, не міг перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення, а тому ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за вислугу років в розмірі 70 % грошового забезпечення, визначеного відповідно до вимог Постанови № 103, статті 13 Закону № 2262-ХІІ.
01.10.2020 року позивач подав до канцелярії суду відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в якій зазначив, що твердження відповідача у відзиві є помилковими.
Відповідно до ч. 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що з 01.12.2004 року ОСОБА_1 призначена пенсія за 30 років вислуги відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 85 % відповідних грошових сум забезпечення, що підтверджено висновком про призначення пенсії за вислугу років №0903006112 від 31.12.2017 (а.с. 7).
З 01.06.2011 виплату пенсії позивачу припинено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі заяви від 26.06.2018, ОСОБА_1 повторно призначену пенсію за вислугу років відповідно до Закону Ураїни «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача 26.08.2018 у розмірі 70% від суми грошового забезпечення, що підтверджується протоколом за пенсійною справою №0903006112(МВС) ОСОБА_1 .
Позивач 07.07.2020 року звернувся до відповідача із письмовою заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії з врахуванням 85% відповідних сум грошового забезпечення (а.с. 12).
У відповідь на вищезазначену заяву позивач отримав лист від 28.07.2020 року №2095-2044/Б-02/8-0900/20, у якому відповідач відмовив позивачу в перерахунку і виплаті пенсії, з огляду на те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", максимальний розмір пенсії за вислугу років (окрім осіб, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесені в установленому Законом порядку до категорії 1 -100 відсотків, до категорії 2 - 95 відсотків) не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, а тому у Головного управління немає законних підстав для перерахунку пенсії позивача (а.с. 13).
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи слід керуватись нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тих редакціях, які були чинні на момент виникнення спірних відносин.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (надалі - Закон №1058-ІV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами (абзац 2 пункт 13 розділ XV Закону №1058-ІV).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (надалі - Закон №2262-XII).
Статтею 5 Закону №2262-XII передбачено призначення пенсій на підставах, установлених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Так, особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували зазначені особи, які мають право на пенсію за цим Законом, перед звільненням зі служби (ч.1 ст. 5 Закон №2262-XII).
Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону №2262-XII. на підставах, установлених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначаються також пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, позбавленим військових або спеціальних звань (у тому числі під час перебування їх у запасі або у відставці), а також звільненим зі служби у зв'язку із засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, та членам їх сімей.
Частиною 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) встановлено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Стосовно посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду України по зразковій справі за №240/5401/18, суд зазначає, що вона не може бути застосована до даних спірних правовідносин, оскільки обставини справ різні за змістом.
Як встановив суд, Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 26.06.2018 ОСОБА_1 повторно призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі поданої ним заяви.
На момент виникнення спірних правовідносин статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим, застосування цього показника до призначення пенсії відповідача є правомірним, оскільки стосується не перерахунку раніше призначеної, а призначеної нової пенсії.
При цьому, суд відхиляє твердження позивача, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення як помилкове, оскільки відповідно до встановлених судом обставин справи 26.08.2018 було проведено призначення ОСОБА_1 , а не перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
Отже, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини справи, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення є правомірними.
За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Згідно з ст.139 КАС України судові витрати слід віднести на рахунок позивача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування сторін
позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.