Справа № 324/1003/20
Провадження № 2-а/324/20/2020
02 листопада 2020 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Каретник Ю.М.,
за участі секретаря судового засідання Божко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Пологи в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі адвоката Пивоварова Володимира Івановича до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Мар'їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУНП в Донецькій області старшого сержанта поліції Деренка Івана Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №175521 від 24 липня 2020 року,
Позивач ОСОБА_1 в особі адвоката Пивоварова В.І. 03 серпня 2020 року звернувся до суду із позовною заявою, яку згодом на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху уточнив, та просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №175521 від 24 липня 2020 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч.1 ст.121 КУпАП, а також просить справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП щодо нього закрити та стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 420,40 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 24 липня 2020 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Мар'їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУНП в Донецькій області старшим сержантом поліції Деренком І.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №175521, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Позивач ОСОБА_1 вважає, що зазначена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною, оскільки він звертав увагу поліцейського на те, що в його діях відсутній склад адміністративного порушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, бо на транспортному засобі, яким керував ОСОБА_1 , встановлені шини однієї моделі та одного малюнку протектора. Оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Будь-які пояснення, за твердженням позивача, відповідач відмовлявся слухати, повторюючи: «Якщо з чимось не згодні, то йдіть до суду, а мені все одно, що ви кажете». Крім того, відповідач виніс оскаржувану постанову з порушенням порядку розгляду справи, а саме: не роз'яснив ОСОБА_1 його права, не дав можливості скористатися правовою допомогою. Окрім того, з наданої відповідачем копії постанови БАА №175521 від 24 липня 2020 року важко встановити її зміст, оскільки відповідачем вона виготовлена так, що є практично нечитабельною. Тому ОСОБА_1 просив суд витребувати з Мар?їнського відділення поліції Волноваського відділу ГУНП в Донецькій області оригінал постанови серії БАА №175521 від 24 липня 2020 року для огляду в судовому засіданні.
29 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заявлені вимоги не визнав та, зокрема, зазначив, що ним при несенні служби на службовому автомобілі ВАЗ-2114, н/з НОМЕР_1 , по охороні громадського порядку, нагляду за дорожнім рухом, 24 липня 2020 року було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №175521, відповідно до якої 24 липня 2020 року на км 629+100 а/ш М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» ОСОБА_1 керував вантажним автомобілем з напівпричепом н.з. НОМЕР_2 , шини якого на одній вісі мали встановлені з різним типом малюнків протектори, чим порушив п.31.4.5 (г) Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, у зв'язку з чим накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Копія постанови вручена позивачу на місці скоєння правопорушення 24 липня 2020 року і про її отримання ОСОБА_1 поставив свій підпис. Факт вчинення правопорушення зафіксований на бодікамеру №1594, про що є відповідний запис в постанові. При розгляді справи права позивача не порушувалися і прохання надати можливість скористатися юридичною допомогою адвоката позивач не висловлював. Відповідач Деренко І.С. також зазначив, що він підійшов до водія ОСОБА_1 , представився, пояснив причину зупинки та розпочав розгляд справи за ч.1 ст.121 КУпАП, позивачу було роз'яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, пред'явлено відеозапис порушення з бодікамери, опитано позивача за фактом його порушення, всебічно розглянуто докази, обставини справи та винесено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн., роз'яснено, що відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. До Мар'їнського ВП та до відповідача Деренка І.С. протягом встановлених ст.289 КУпАП строків скарг, позовних заяв не надходило. Враховуючи, що позивачем не було сплачено штраф у встановлений ст.307 КУпАП строк, постанова серії БАА №175521 на підставі ст.308 КУпАП була направлена для примусового виконання до органу державної виконавчої служби.
Відповідач також зазначив, що шини напівпричепу н.з. НОМЕР_2 на одній вісі мали різний тип малюнку, який саме - він не пам'ятає у зв'язку із значним терміном, що сплинув з моменту скоєння правопорушення. На звернення до Мар'їнського ВП з метою отримання відеозапису з бодікамери №1594 за 24 липня 2020 року з метою надання до суду у якості доказів останній не надано у зв'язку з його відсутністю, так як відповідно до п.3 розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року №1026, строк зберігання відеозаписів з відеореєстраторів становить 30 діб, а з моменту скоєння правопорушення минуло понад 3 місяці, що не надає змоги надати всі докази, які використовувалися під час розгляду справи. З урахуванням викладеного відповідач просив залишити позовну заяву без задоволення, справу розглянути без його участі.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачається й суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних доказів.
У судове засідання 02 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Пивоваров В.І., будучи належним чином завчасно повідомленими про дату, час та місце розгляду даної справи, не з'явились, за підписом адвоката Пивоварова В.І. до суду надійшла письмова заява, в якій він підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх, а також судове засідання просив провести без участі позивача.
Відповідач Деренко І.С. , будучи належним чином завчасно повідомленим про дату, час та місце розгляду даної справи, у судове засідання не з'явився, у відзиві зазначив клопотання про розгляд справи без його участі.
На підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.
Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, заперечення проти позову відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відсутність хоча б однієї з наведених ознак є підставою для задоволення адміністративного позову.
Ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст.222 КУпАП віднесено розгляд справ, передбачених, зокрема, ч.1 ст.121 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Тобто, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення є складовою виконання посадовою особою Національної поліції України своїх посадових обов'язків, передбачених законом.
Частиною 1 ст.121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
З наведеного вбачається, що диспозиція, сформульована в ч.1 ст.121 КУпАП, є бланкетною нормою, тобто такою, що, не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність. Таким чином, у вказаній постанові про адміністративне правопорушення повинно бути посилання на відповідний пункт ПДР, що передбачає вимоги до технічного стану транспортного засобу.
Відповідно до п.31.4.5 (г) ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам як, зокрема, якщо на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів.
Оскільки постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена 24 липня 2020 року, а позивач звернувся до суду 03 серпня 2020 року о 17:23 год. (підтверджується відомостями, вказаними на конверті «Нової пошти»), то встановлений ч.2 ст.286 КАС України десятиденний строк звернення до суду ним порушено не було.
Судом встановлено, що постановою поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Мар'їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУНП в Донецькій області старшого сержанта поліції Деренка Івана Сергійовича від 24 липня 2020 року серії БАА №175521 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З наведеного вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення має обов'язково містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, і зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, тобто формулювання обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення і правову кваліфікацію відповідного діяння за конкретною статтею КУпАП.
Лише за умови зазначення вказаних відомостей можливо буде говорити про дотримання особою, яка складала відповідну постанову у справі про адміністративне правопорушення, вимог законодавства щодо забезпечення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути негайно і детально проінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти неї, що гарантоване ч.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом також враховано, що згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а в силу ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Як випливає із змісту ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
У практиці Європейського Суду з прав людини прослідковується тенденція до поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші). Отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Європейський суд з прав людини у п.34 і п. 35 постанови в справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34). Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Із долученої до матеріалів справи копії оскаржуваної постанови вбачається, що «24.07.2020 року … в Донецькій області … М-14 629… ОСОБА_1 керував … НОМЕР_2 … порушив п.31.4.5 (г) ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.
Встановити повний зміст оскаржуваної постанови з її копії, що долучена до матеріалів справи, не вбачається можливим через низьку якість друку. При цьому, позивач не зміг надати більш якісну копію оскаржуваної постанови, оскільки та копія, яку він отримав, також була не зовсім читабельною.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2020 року було витребувано з Мар'їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУНП в Донецькій області оригінал постанови серії БАА №175521 від 24 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідчену її якісну (читаєму) копію для долучення до матеріалів справи.
Проте, ні оригіналу постанови серії БАА №175521 від 24 липня 2020 року, ні належним чином засвідченої її якісної (читаємої) копії до суду відповідачем надано не було. До відзиву відповідач долучив лише лист щодо направлення на примусове виконання до Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного МРУ МЮ (м. Дніпро) постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАА №175521 за ч.1 ст.121 КУпАП на суму 680,00 грн. Відповідач також зазначив у відзиві, що факт правопорушення зафіксований на бодікамеру №1594, про що є відповідний запис в постанові, але оскільки строк зберігання відеозаписів з відеореєстраторів становить 30 діб, надати його до суду неможливо.
Тобто, у даному випадку неможливо говорити про те, що відповідач дотримався вказаних вище вимог чинного національного законодавства та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки їх достовірно неможливо встановити не лише особі, яка притягнута до адміністративної відповідальності, а й навіть суду.
Судом враховано, що згідно з пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про скоєння особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних та допустимих доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Суд також звертає увагу на загальні засади недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч.2 ст.62 Конституції України).
Судом враховано, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не долучено до матеріалів справи жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.121 КУпАП.
Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Проте, зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Посилання відповідача у відзиві на відеозапис з нагрудної камери поліцейського, яким було зафіксовано дотримання останнім процедури розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, але який не зберігся у зв'язку із закінченням термінів зберігання, без встановлення доказів вчинення позивачем зазначеного правопорушення є таким, що не доводить правомірність винесення оскаржуваної постанови.
Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, відповідач, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і до суду, не надав належні та допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем порушення вимог п.31.4.5 (г) ПДР України.
Таким чином, оскільки доказів провини позивача у вчиненні правопорушення і доказів існування самої події правопорушення відповідачем не надано, то суд приходить до висновку про те, що у діях позивача відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивачем було порушено вимоги п.2 ч.5 ст.160 КАС України і не було зазначено у позовній реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача у справі, оскільки дане порушення є несуттєвим і саме по собі без інших порушень не може слугувати підставою для обмеження права позивача на доступ до суду.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
Так, зокрема, згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
А у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин як, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладені обставини щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях позивача та недоведення події адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.1 ст.121 КУпАП, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та скасувати оскаржувану постанову від 24 липня 2020 року і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду із цією позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мар'їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУНП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп. за подання позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4-9, 14-15, 72-79, 139, 229, 241-246, 257-262, 268-271, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі адвоката Пивоварова Володимира Івановича до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Мар'їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУНП в Донецькій області старшого сержанта поліції Деренка Івана Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №175521 від 24 липня 2020 року задовольнити.
Скасувати постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Мар'їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУНП в Донецькій області старшого сержанта поліції Деренка Івана Сергійовича серії БАА №175521 від 24 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мар'їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУНП в Донецькій області (адреса: Донецька область, м.Курахове, вул. Мечникова, 16) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя: Каретник Ю. М.