Справа № 686/19191/20
Головуючий у 1-й інстанції: Козак О.В.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
17 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Матохнюка Д.Б. Франовської К.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дрезналь Руслана Володимировича про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дрезналь Р.В. про скасування постанови. З врахуванням заяви про часткову зміну підстав адміністративного позову позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 08.06.2020 року інспектором роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, лейтенантом поліції Дрезналь Р.В. було винесено постанову серії ЕАМ № 2654357 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП України і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що при винесенні постанови позивачеві не були роз'ясненні права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП. Відповідачем незаконно використовувався пристрій «TruCam», оскільки в м. Хмельницький по вул. Західна Окружна, 1/3 відсутній дорожній знак, який попереджає про фото - та відеофіксацію. Крім того зазначив, що вказаний пристрій «TruCam» вилучений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, тому сертифікат не чинний, що свідчить про використання лазерного вимірювача без жодних законних підстав.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при винесенні рішення порушив норми матеріального та процесуального права, суд не врахував що позивач перевищив встановлені обмеження руху більше як на 20 км/год., а саме його швидкість становила 74 км/год., що зафіксовано приладом трукам ТС-000682, чим порушив п.2.4. ПДР України - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год.) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Позивач в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, однак на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до постанови серії ЕАМ №2654357 від 08.06.2020 року о 14 год.21 хв. ОСОБА_1 в м. Хмельницький по вул. Західна Окружна, 1/3 керуючи транспортним засобом марки «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження руху більше як на 20 км/год, а саме його швидкість становила 74 км./год, що зафіксовано приладом трукам ТС-000682, чим порушив п.12.4 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Вказаною постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн..
Спірним питанням у справі є правомірність прийняття спірної постанови та накладення на позивача адміністративного штрафу.
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм чинного законодавства України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказам у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч. 5 ст. 258 КУпАП - якщо підчас складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно до вимог п. 7 розділу VІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції», затвердженою Наказам МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376, посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 280 КУпАП зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правомірного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно вимог пп. «б» п.12.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Згідно ст.31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього ж Закону передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно оскаржуваної постанови, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням ПДР, зокрема, за перевищення встановленої швидкості руху в межах населеного пункту. Швидкість вимірювалась приладом TruCamLTI 20/20 № ТС000682.
Отже, порушення визначеного ПДР обмеження швидкості руху, встановлено відповідачем за допомогою відповідного технічного засобу та свідчить про перевищення позивачем встановленої швидкості руху, за що передбачено адміністративну відповідальність, у вигляді штрафу.
Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідачі у справі зобов'язані довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
В матеріалах справи містяться докази, зокрема фото та відео, на якому зафіксовано транспортний засіб «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1 , що перевищив встановлені ПДР України обмеження швидкісного режиму для населеного пункту на 24 км/год., а саме рухався зі швидкістю 74 км/год. при дозволеній не більш 50 км/год., що свідчить про достатність цього доказу для встановлення повноти обставин справи.
Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року №UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Проте, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку.
Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17468, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 27 листопада 2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 за номером ТС000682, яким було зафіксовано перевищення ОСОБА_1 швидкість руху, - є придатним до застосування (а.с. 43).
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Отже, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCam, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.
Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17468 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCam LT1 20/20 № ТС000682 до застосування.
Отже, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Стосовно доводів позивача, що розгляд справи відповідачем не проводився, вимоги щодо порядку проведення розгляду не були виконані, справу було розглянуто без забезпечення позивача права на правову допомогу та підготовки до розгляду справи у вихідний день суд зазначає наступне.
Відповідно відеозапису з нагрудної камери інспектора патрульної поліції встановлено, що відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу було роз'яснено його права, в тому числі право позивача надати пояснення та клопотання, в чому полягає порушення, заслухано усні пояснення позивача, оголошено про розгляд справи на місті зупинки, після розгляду, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, яку було оголошено.
На відеозаписі, яке міститься в матеріалах справи, а саме: «20200608201314000227», година зйомки 14:23:43», зафіксовано, на пояснення водія, що він хоче скористатися правовою допомогою, інспектор вказав: «Будь-ласка, можете телефонувати», на що водій категорично зазначив: «Нє», та додав: «Ви практику Верховного Суду читали, останню?».
В подальшому водій заявив клопотання про перенесення розгляду справи, з метою укласти договір з адвокатом.
На що Інспектор не заперечував можливості водія скористатися правовою допомогою, однак гр. ОСОБА_1 жодних дій спрямованих на реалізацію свого права не вживав.
Вказане свідчить про те, що відповідач не позбавляв позивача права на правову допомогу та на розгляд його справи за участю адвоката.
Отже, судом апеляційної інстанції не виявлено будь-яких порушень відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 279 КУпАП, розгляд справи відносно позивача в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема нормам КУпАП.
Щодо посилання позивача на те, що вимог законодавства під час фіксації швидкості інспектором поліції дотримано не було та фіксація швидкості автомобіля, здійснювалась у місці, де відсутній дорожній знак 5.70 ПДР України. На час складання та винесення інспектором поліції Дрезналь Р.В. оскаржуваної постанови по вул. Західно-Окружна, 1/3 у м. Хмельницькому були відсутні будь-які дорожні знаки, які б інформували про відеофіксацію порушень правил дорожнього руху. Відсутній зазначений дорожній знак 5.70 ПДР України у вказаному місці і на даний час.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним вказане посилання, оскільки відповідно до п.10.7.63 ДСТУ 4100:2014 Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування, знак 5.70 фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху", інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів», а тому наведений знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.
Наявність підстав для притягненні позивача до відповідальності підтверджено належними доказами, порушнику роз'яснено його права при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Зважаючи, що судом не встановлено належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів, вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Відповідно, апеляційний суд погоджується з висновками апелянта про те, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП України і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. відповідає вимогами чинного законодавства.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Таким чином, протиправним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дрезналь Руслана Володимировича про скасування постанови скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Матохнюк Д.Б. Франовська К.С.