Справа № 295/15463/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна
Суддя-доповідач - Совгира Д. І.
17 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Франовської К.С. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року (повний текст якої складено в м. Житомирі) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач скориставшись своїм правом на адресу суду надіслав відзив, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, отримує пенсію як особа з другою групою інвалідності на підставі Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 14.10.2011 року по справі № 2-а-3856/2011 позов ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира здійснити перерахунок та виплатити щомісячну основну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену ч.4 ст. 54 та ст. 50 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75 % мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, за період з 07.03.2011 року по 22.07.2011 року включно з урахуванням проведених виплат.
24.02.2012 року Житомирським апеляційним адміністративним судом постанову Богунського районного суду м. Житомира від 14.10.2011 року змінено, виключено з третього абзацу її резолютивної частини слова та цифри по 22.07.2011 року, в решті постанову суду першої інстанції залишена без змін.
Судом встановлено, що 03.03.2012 року державним виконавцем Богунського ВДВС Житомирського міського управління юстиції на виконання виконавчого листа, виданого на підставі постанови апеляційного суду, відкрите виконавче провадження.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира змінено спосіб виконання постанови Богунського районного суду м. Житомира № 2-а-3856/2011 від 14.10.2011 року шляхом стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області на користь ОСОБА_1 18251,26 грн. донарахованої щомісячної основної та додаткової пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 07.03.2011 року з урахуванням проведених виплат.
Житомирський апеляційний адміністративний суд в своїй ухвалі від 02.12.2013 року зазначив, що сума, яка підлягає до стягнення на користь позивача та обрахована за період з 07.03.2011 року по 18.06.2011 року, не порушує його права та інтереси щодо зобов'язання боржника нараховувати та виплачувати належні за рішенням суду пенсійні виплати в подальшому, що безпосередньо випливає з постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2012 року, якою змінено постанову Богунського районного суду м. Житомира в частині визначення кінцевої дати перерахунку та виплати пенсії 22.07.2011 року.
Згідно повідомлення Державної казначейської служби України 10.08.2017 року на користь ОСОБА_1 здійснено перерахування коштів у сумі 24231,45 грн. відповідно до рішення Богунського районного суду м.Житомира по справі № 2-а-3856/11.
Заявнику повідомлено, що оскільки відповідно до рішення Богунського районного суду м.Житомира по справі № 2-а-3856/2011 кошти стягуються з боржника Управління пенсійного фонду України в м. Житомирі, отже можливо здійснити по ньому нарахування компенсації.
Згідно з пунктами 50 та 51 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів. У заяві про виплату компенсації зазначаються реквізити банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти.
Після надходження заяви із реквізитами банківського рахунка казначейство здійснить нарахування компенсації відповідно до рішення суду.
Також зазначено, що відповідно до пункту 4 Порядку № 845 казначейство після виконання в повному обсязі виконавчого документа суду такий документ повертає до суду з відміткою про його виконання.
Отже у казначейства відсутні підстави для повернення виконавчого листа.
Відповідно до частин першої - другої статті 22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Разом з тим згідно зі статтею 1173ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Тобто відшкодування, у разі визнання судом незаконними дій чи рішень будь-якого органу державної влади, повинно здійснюватися за рахунок держави, а саме за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до частини другої статті 72 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 7 3цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування моральної шкоди цим Законом не передбачено.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до покладених завдань Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).
Суд звертає увагу, що, пред'явивши вимоги про стягнення за рахунок Державного бюджету грошових коштів позивачем визначено відповідача саме Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Суд також вважає необхідним зазначити, що внаслідок невірного нарахування пенсії позивачу останнім реалізовано право на судове розв'язання виниклого спору між ним та Управлінням пенсійного фонду, внаслідок чого отримане судове рішення із визначенням порядку нарахування пенсійних виплат.
Отже, вказаними судовими рішеннями порушені пенсійні права позивача були відновлені.
Шкода, завдана позивачу як фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень не підтверджена.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем не надано доказів на підтвердження існування обставин, які вказують на незаконність рішення Пенсійного фонду України при нарахуванні та виплаті пенсійних виплат після прийнятого судового рішення, яким права позивача поновлено.
За положеннями ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що виконання рішень має розглядатись як невід'ємна частина судового розгляду.
Положеннями ст. 382 КАС України, яка передбачає судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункт 3 вказаної постанови).
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже, позивачем не надано до суду чіткого розрахунку заявленого розміру такої шкоди із документальним підтвердженням понесення такої шкоди, а лише зазначено, що розмір завданої моральної шкоди складає 400000 грн.
Враховуючи наведе суд приходить до висновку, що в даному випадку матеріальна шкода повинна відшкодовуватись державою. Тобто, у разі визнання судом незаконними дій (бездіяльності) чи рішень будь-якого органу державної влади, відшкодування шкоди повинно здійснюватись за рахунок держави, а саме за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п.1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15 квітня 2015 року №215, Державна казначейська служба України реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Таким чином Державна казначейська служба України, діючи від імені держави в цілому, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені у встановленому законом порядку територіальні органи.
Правовий статус цього органу визначається функціями з обслуговування єдиного казначейського рахунку держави, пов'язаними з консолідацією та обслуговуванням Державного бюджету України, зокрема, й безспірним списанням коштів з Державного бюджету.
Більше того, ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом не пред'явив вимоги до відповідного державного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Оскільки під час розгляду справи позивачем не надано належних доказів заподіяння йому неправомірними та винними діями відповідача шкоди, що є необхідною умовою відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Франовська К.С. Матохнюк Д.Б.