Справа № 120/1477/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
17 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року (повний текст ухвали складено 30.06.2020 у м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії -,
ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради щодо неподання позовної заяви до ОСОБА_2 по невиконанню припису від 08.11.2019 року;
- зобов"язати Департамент правової політики та якості Вінницької міської ради подати позов до Вінницького окружного адміністративного суду до ОСОБА_2 про виконання припису від 08.11.2019 року і знесення самовільно збудованої будови по АДРЕСА_1 .
18 червня 2020 року до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, а саме вести будівництво по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі та вжити заходи забезпечення адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції процесуальних норм, норм диспозитивності та рівності сторін. Так, апелянтом зазначено, що суд залишив поза увагою усі доводи заявника не навівши причин такої оцінки в своєму рішенні, а це є порушенням не тільки рівності а й принципу диспозитивності та обгрунтованості рішення.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст.300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити рішення про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання та, з цією метою, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову.
Так як, предметом позовної вимоги позивачки є встановлення протиправної бездіяльності Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради щодо неподання відповідачем позову до суду та зобов'язання Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради подати позов до Вінницького окружного адміністративного суду до ОСОБА_2 про виконання припису від 08.11.2019 і знесення самовільно збудованої будови по АДРЕСА_1 то на думку суду, визначений заявником спосіб забезпечення позову (заборона здійснювати будівництво) не є співмірним із позовними вимогами, що заявлені в даному адміністративному позові.
На думку суду, посилання заявника на те, що невжиття відповідного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача - є необгрунтованими.
Таким чином, суд вважав, що у заяві про забезпечення позову заявником не доведено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Крім того, до заяви не додано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заяви про вжиття заходів забезпечення позову та виходить з наступного.
Відповідно до ч.1-2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Такі підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 16 жовтня 2018 року по справі №826/5629/18 співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд повинен, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначала те, що попри встановлені інспекторами ДАБІ адміністративні правопорушення вчинені ОСОБА_2 (відсутність документації на будівництво, невиконання припису - зупинити будівництво; привести об"єкт будівництва в строк до 08.01.2020 до вимог чинного законодавства, а у разі неможливості - привести об"єкт до первинного стану) останній, на час звернення з заявою (червень 2020 року) продовжує будівництво по АДРЕСА_1 .
Також, будівництво ведеться і без погодження на предмет укладання відповідних комунікацій, зокрема труби для газопостачання (лист Голови правління Вінницягаз за №210007-М-2696-0520 від 26.05.2020 року (а.с.166)).
В подальшому, враховуючи темпи забудови багатоповерхівки, на думку заявника, неможливо буде її знести і тим самим виконати рішення, і взагалі відпаде підстава для поновлення порушеного права через застосування п.1 ч.1 ст.150 КАС України (шляхом забезпечення позову).
Вважає, що заявлена вимога по забезпеченню - заборона ОСОБА_2 продовжувати будівництво по АДРЕСА_1 є адекватним та співмірним способом, оскільки жодних фінансових втрат він не несе, жодних зобов"язань перед третіми особами не порушує.
Тобто, на переконання позивача існує очевидна небезпека заподіяння шкоди, як її правам, свободам та інтересам як суміжного земелекористувача, так і інших суміжних землекористувачів.
Колегія суддів зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку третьої особи - ОСОБА_2 , щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - не обмеження суб'єктивних прав та інтересів третьої особи у справі ОСОБА_2 , або пов'язаних з ним інших осіб, з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Враховуючи з'ясовані обставини, колегія суддів вважає, що в даному випадку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки ймовірні наслідки дії оскаржуваних дій можуть призвести до ускладнення виконання рішення суду у випадку вирішення спору на користь позивача та відновлення його права.
Враховуючи обставини спору та доводи позивача у справі колегія суддів встановила, що застосування такого способу забезпечення позову як заборони будівництва таким, що не суперечить вимогам та меті, визначеним статтями 150, 151 КАС України. Вжиття таких заходів є співмірним заявленим позовним вимогам та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано на можливість збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
З урахуванням співвідношення наслідків вжиття заходів забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати у випадку дії на час розгляду справи оскаржуваних рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, а саме будівництво по АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням у вказаній адміністративній справі.
На думку колегії суддів, при вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції не дослідив усі обставини заяви та не врахував ймовірні наслідки його реалізації в контексті спірних правовідносин та заявлених позовних вимог, що суперечить ст.242 КАС України.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Щодо "інших процесуальних вимог" позивача, викладених в апеляційній скарзі, про включення витрат на сплату судового збору в сумі 945,92 грн., та витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 139 КАС України визначено порядок розподілу судових витрат.
Так відповідно до ч.1 вказаної статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 6 ст. 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Аналізуючи положення вищезазначеної статті КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що відшкодування судового збору можливо після вирішення справи по суті.
Враховуючи те, що в даному випадку спір по суті не вирішено, то колегія суддів зазначає, що питання розподілу судових витрат буде вирішено судом при прийнятті остаточного рішення по справі.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року про відмову у забезпеченні адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - скасувати.
Прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задовольнити.
Забезпечити позов ОСОБА_1 до Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради, 3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправною та зобов'язання вчинити дії, шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, а саме продовжувати будівництво по АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №120/1477/20-а.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 19 листопада 2020 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.