Справа № 320/7757/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
19 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Парінова А.Б.,
Беспалова О.О., за участю
секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,
представника ОСОБА_1 Макаренко В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі за наслідком розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" про заміну стягувача - ПАТ "КБ "Надра" у виконавчому провадженні за виконавчим написом нотаріуса; заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського округу Кобелєва А.М, ОСОБА_1 , Білоцерківський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з заявою про заміну стягувача - ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису №1653 від 25.12.2013, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського округу Кобелєвою А.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю, а саме однокімнатна квартира загальною площею 34,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну стягувача правонаступником задоволено; замінено стягувача - ПАТ «КБ «Надра» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису №1653 від 25.12.2013, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського округу Кобелєвою А.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю, а саме однокімнатна квартира загальною площею 34,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».
Не погоджуючись із такою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 повністю, заяву ТОВ ФК «Довіра та гарантія» повернути заявнику без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що вимога про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) у виконавчому провадженні №52235347 не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено лише вирішення питань, пов'язаних саме з виконанням судових рішень в адміністративних справах, тоді як питання щодо заміни сторони у даному виконавчому провадженні підлягає вирішенню за нормами ч. 2 ст. 446 Цивільного процесуального кодексу України, тому, оскільки статтею 379 КАС України не передбачено вирішення адміністративними судами питання про заміну сторони у виконавчому провадженні, яке відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса, необхідно повернути заяву про заміну стягувача правонаступником без розгляду на підставі ст.167 КАС України.
Апелянт зазначає, також, що вона не проживає і не зареєстрована з 2014 року за адресою АДРЕСА_2 , про що заявнику було відомо, однак, повістка суду (a.c. 13 .т.1) прибула за адресою, яку надав заявник, де ОСОБА_1 не проживає і де вона не могла її отримати. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 не була повідомлена належним чином про виклик до суду, що позбавило її можливості бути присутньою в судовому засіданні, забезпечити явку свого представника та подавати заперечення.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, думку представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з частиною 5 статті 15 цього Закону в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 2 статті 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частиною 1 статті 287 КАС (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною першою статті 379 КАС України передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 4 статті 379 КАС).
З наведених норм вбачається, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.
Однак законодавець розмежовує порядок оскарження таких рішень дій чи бездіяльності при виконанні судових рішень та при виконанні рішень інших органів (посадових осіб).
У разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 287 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що метою виконавчого провадження є забезпечення повного та всебічного виконання відповідного виконавчого документа, зокрема виконавчого напису нотаріуса, що полягає в забезпеченні виконання боржником його зобов'язань та в задоволенні вимог належного стягувача.
Разом з тим, нормами чинного КАС України, зокрема спеціальною статтею 379, прямо не передбачено повноваження адміністративного суду здійснювати заміну на правонаступника сторони виконавчого провадження, яке відкрито та здійснюється за виконавчим написом нотаріуса.
Водночас, приписами спеціального Закону № 1404-VIII (частина п'ята статті 15) чітко визначено повноваження саме суду здійснювати заміну сторони виконавчого провадження, незалежно від того, на підставі якого документа воно відкрито та здійснюється.
При цьому, судова колегія зазначає, що іншого способу здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, ніж шляхом звернення заінтересованої особи до суду з відповідною заявою, чинним законодавством не передбачено.
Отже, нормами Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди.
Враховуючи норми статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 379 КАС, питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року в справі № 826/7941/17.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17 дійшла висновку, що в порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов'язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим судом. В свою чергу, спори, пов'язані з виконанням рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) мають бути вирішені адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 287 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України "Про виконавче провадження"та статей 264 (в редакції КАС України до 15.12.2017 р.), 379 КАС України (в редакції КАС України після 15.12.2017 р.), зазначила, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, зокрема положення ст. 379 КАС України та ст. 15 Закону № 1404-VIII, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України», в якому Суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування.
У рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine), заява № 21722/11 ЄСПЛ також зазначив, що вимоги до «якості» закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи «доброго врядування» і «належної адміністрації».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З огляду на сукупність встановлених обставин, враховуючи висновки Верховного Суду, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що заява про заміну сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження та відхиляються колегією суддів.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2020 між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (Новий кредитор) укладено договір №GL3N415722 за яким Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (пункт 1 Договору).
Згідно витягу з Додатку №1 до Договору від 21.04.2020 №GL3N415722, до Нового кредитора перейшло право стягнення за кредитним договором №531/П/33/2008/840 від 21.08.2008, укладеного з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).
Відповідно до відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні у Білоцерківському міському відділі ДВС ГТУЮ у Київській області перебувало виконавче провадження №52235347, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ПАТ КБ «Надра», дата відкриття - 15.09.2016, стан виконавчого провадження - завершено.
Верховним Судом у постанові від 16.05.2018 у справі № 10/56-08 сформовано правову позицію, згідно якої у випадку звернення заявника з заявою про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача поза межами відкритого виконавчого провадження стосовно боржника, це не позбавляє його права звернутись із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та не є підставою для відмови судом у задоволенні такої заяви, у разі якщо судом не встановлено обставин закінчення виконавчого провадження у справі належним виконанням судового рішення.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну стягувача - ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису №1653 від 25.12.2013, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського округу Кобелєвою А.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю, а саме однокімнатна квартира загальною площею 34,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає задоволенню.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" про заміну стягувача - ПАТ "КБ "Надра" у виконавчому провадженні за виконавчим написом нотаріуса.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неповідомлення належним чином ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду заяви, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 379 КАС України суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до статті 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.
Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Частиною третьою статті 124 КАС України встановлено, що судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частини четвертої цієї ж статті у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Згідно з положеннями статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.
Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Якщо для розгляду окремих категорій справ, заяв або клопотань учасників справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днів, повістка має бути вручена у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні.
Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Статтею 127 КАС України встановлено, що часом вручення повістки вважається: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, з огляду на наведені норми КАС України судовий виклик або судове повідомлення здійснюється шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою) або кур'єром.
Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року призначено судове засідання з розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну стягувача правонаступником у виконавчому провадженні на 09 вересня 2020 року о 15:00 год. в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26).
Таким чином, під час підготовки справи до апеляційного розгляду суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб та учасників справи.
Повістка про виклик у справі №320/7757/20 була направлена ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 (а.с.13, т.1).
Однак, згідно відстеження відправлення через сайт ДП «Укрпошта», відправлення з ШКІ 0113332889981 (направлене ОСОБА_1 ) станом на 07.09.2020 знаходилось у точці видачі/доставки, тобто, вручене не було (а.с.16, т.1).
09 вересня 2020 року відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, явку свого представника не забезпечив, про що зазначено у протоколі судового засідання (а.с.25, т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2020 року за результатами розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну стягувача правонаступником Київським окружним адміністративним судом прийнято ухвалу, якою заяву задоволено.
В ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року зазначено, що сторони участі повноважних представників у судовому засідання не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду заяви повідомлялись належним чином. Судом відповідно до частини четвертої статті 229, частини другої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено здійснювати розгляд заяви без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та без участі сторін.
Наведені обставини дозволяють зробити висновок, що незважаючи на те, що ОСОБА_1 не була повідомлена належним чином (під розписку) про розгляд справи 09 вересня 2020 року о 15:00 год. в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26), суд першої інстанції прийняв ухвалу від 09 вересня 2020 року у справі №320/7757/20.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що суд першої інстанції належним чином повідомив учасників справи ( ОСОБА_1 ) про дату, час та місце судового засідання на 09 вересня 2020 року, та з'ясував адресу її місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку.
Крім того, судовою колегією враховується, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 248 КАС України ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
У рішенні «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Разом з тим, зміст оскаржуваної ухвали вказує на те, що у ній відсутні мотиви, якими Київський окружний адміністративний суд керувався, стверджуючи, що сторони про дату, час та місце судового розгляду заяви повідомлялись належним чином.
Враховуючи те, що документальне підтвердження щодо належного повідомлення ОСОБА_1 (боржника у виконавчому провадженні) про дату, час і місце розгляду справи в матеріалах справи відсутнє, у суду першої інстанції не було законних підстав для розгляду справи без її участі.
Колегія суддів зауважує, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наведені положення процесуального закону, обставини справи щодо неналежного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, відсутність відомостей про вручення повістки про виклик ОСОБА_1 , висловлене апелянтом бажання взяти участь в розгляді справи, свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що за п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
В контексті наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального права в частині неповідомлення належним чином ОСОБА_1 (боржника у виконавчому провадженні) про дату, час та місце розгляду заяви, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нової ухвали суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно п.4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції в порушення вимог ст.126, 205, КАС України розглянуто даний спір за відсутності відповідача - ОСОБА_1 (боржника у виконавчому провадженні), не повідомленої належним чином про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для її скасування, а відтак, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року слід скасувати, та постановити нову ухвалу за наслідком розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну стягувача правонаступником.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року скасувати, та постановити нову ухвалу, якою заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну стягувача правонаступником задовольнити.
Замінити стягувача - ПАТ «КБ «Надра» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису №1653 від 25.12.2013, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського округу Кобелєвою А.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю, а саме: однокімнатна квартира загальною площею 34,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2020 року.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді А. Б. Парінов
О. О. Беспалов