Справа № 580/3859/20 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький
19 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Парінова А.Б.,
Беспалова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року (суддя Кульчицький С.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неприйняття розпорядження по розрахунку доплати до пенсії ОСОБА_1 у розмірі однієї мінімальної заробітної плати підвищення пенсії як непрацюючому пенсіонерові, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та перерахунку основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 39, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області усунути порушення права ОСОБА_1 на доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та на розмір основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 39, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виготовити відповідне розпорядження згідно постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.01.2012 у справі №2-а-18/12.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у відкритті провадження відмовлено.
В ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року зазначено, що для захисту порушених прав при виконанні постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.01.2012 у справі №2-а-18/12, позивач має право звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а оскільки для захисту порушених позивач має звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, адже позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із такою ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що із змісту позовної заяви та доданих до неї документів (листів відповідача від 28.05.2020 та від 31.08.2020) вбачається, що постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 січня 2012 року по справі №2-а-18/12 відповідачем у справі було виконано, а тому є зрозумілим, що не можна вимагати від відповідача повторного виконання того самого рішення суду, в тому числі й за процедурою, що її передбачено статтею 383 КАС України.
Апелянт вказує, що у даному випадку йдеться про відновлення пенсійних виплат на підставі норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між позивачем і відповідачем та ухвалення Тальнівським районним судом Черкаської області постанови від 03.01.2012 року по справі №2-а-18/12, якою було підтверджено право позивача на встановлені Законом №796-ХІІ розміри пенсійних виплат по інвалідності. Зміст позовної заяви та доданих до неї документів свідчать, що між сторонами виникли нові спірні правовідносини, які раніше судом не вирішувалися, і вони пов'язані з розглядом відповідачем заяв позивача від 12 травня 2020 року та від 19 серпня 2020 року.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів, виконуючи вимоги процесуального законодавства, приходить до висновку про необхідність продовження строку розгляду даної справи.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Пунктом 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до п.п. 3 та 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 160 КАС України у позовній заяві, серед іншого, зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 160 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначала, що постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.01.2012 по справі №2-а-18/12 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії по інвалідності з 14.01.2011 року відповідно до ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік з урахуванням сум проведених виплат та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю щомісячної доплати до пенсії відповідно до статті 39, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 14.01.2011 року із розрахунку однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та з урахуванням сум проведених виплат.
В подальшому, підпунктом 7 пункту 4 розділу 1 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статті 31, 37, 39 та 45 виключено.
У пункті 1 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII визначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року, крім пункту 42 розділу I цього Закону, який набирає чинності з 25 квітня 2015 року.
Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 у справі № 1-11/2018(3830/15) вирішено, зокрема, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
Як вбачається з позовної заяви, на підставі наведеного, ОСОБА_1 у травні та серпні 2020 року звернулася до відповідача із письмовими заявами щодо відновлення виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонерові, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та щодо розрахунку пенсії у відповідності до розмірів, встановлених постановою суду.
Таким чином, дослідивши зміст та доводи позовної заяви, колегія суддів приходить висновку про те, що підставою для звернення позивача до суду є її незгода з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неприйняття розпорядження по розрахунку доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати підвищення пенсії як непрацюючому пенсіонерові, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та перерахунку основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 39, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, формуючи в прохальній частині позовної заяви вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області усунути порушення права ОСОБА_1 на доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та на розмір основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 39, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виготовити відповідне розпорядження згідно постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.01.2012 у справі №2-а-18/12, позивач хотіла таким чином відновити виплату належної їй доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що вбачається зі змісту позовної заяви, однак, неправильно заклала вимоги до суду.
Суд апеляційної інстанції, таким чином, приходить висновку, що висновок суду першої інстанції про те, що підставою для звернення позивача до суду є її незгода з діями відповідача, вчиненими на виконання постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.01.2012 у справі №2-а-18/12, є помилковим та не відповідає обставинам справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 241 КАС України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції вказаної норми не врахував та помилково на стадії відкриття провадження у справі надав оцінку обставинам справи.
Крім того, суд першої інстанції не був позбавлений можливості, з'ясувавши обставини справи, роз'яснити позивачу порядок усунення недоліків позовної заяви та запропонувати позивачу надати до суду уточнену позовну заяву із чітким визначенням позовних вимог, а саме зазначити які саме дії позивач просить вчинити відповідача.
Також, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Однак, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відтак, поставивши під сумнів можливість звернення позивача з відповідним позовом, суд першої інстанції мав вирішити це питання та ухвалити відповідне судове рішення.
При цьому, під час цієї дії суд першої інстанції мав також врахувати, що у позовній заяві позивач вказувала, що у травні та серпні 2020 року вона звернулася до відповідача із письмовими заявами щодо відновлення виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонерові, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та щодо розрахунку пенсії у відповідності до розмірів, встановлених постановою суду, а відмовляючи у задоволенні заяви від 12 травня 2020 року відповідач у листі від 28 травня 2020 року зазначив, що на даний час не визначено правових підстав для проведення нарахувань та виплати доплат громадянам, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, оскільки рішення Конституційного Суду України №6-р/2018 не містить положень щодо порядку його виконання, а до статті 39 Закону №796-ХІІ не внесено змін.
Натомість, спосіб (шлях) такого припинення (або без такого) протиправних, на думку позивача, дій відповідача щодо неприйняття розпорядження по розрахунку доплати до пенсії позивачу у розмірі однієї мінімальної заробітної плати підвищення пенсії, як не працюючому пенсіонерові, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що суперечить нормам статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд мав можливість визначити у випадку задоволення позовних вимог за результатами розгляду справи по суті спору.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує доводи апелянта про те, що запропонований судом першої інстанції спосіб захисту прав позивача в порядку, передбаченому ст.383 КАС України, у даному випадку, є неможливим, оскільки відповідач свого часу виконав постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.01.2012 у справі №2-а-18/12.
В контексті наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і вказане призвело до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, це є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року про відмову у відкритті провадження скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді А. Б. Парінов
О. О. Беспалов