Справа № 826/5559/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
19 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Лічевецького І.О., Пилипенко О.Є.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року, -
У квітні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05 лютого 2018 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що квартира, щодо якої контролюючим органом нараховано грошові зобов'язання з податку на нерухоме майно не перебуває у її власності.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за даними, наявними у контролюючого органа, квартира належить позивачу. До того ж, позивач не скористалась правом на звернення з письмовою заявою для проведення звірки даних щодо обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває у власності платника податка.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві заявило клопотання про заміну відповідача правонаступником.
За приписами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до постанов Кабінета Міністрів України «Про затвердження положення про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» від 06 березня 2019 року №227, «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19 червня 2019 року №537 та розпорядження від 21 серпня 2019 року №682-р, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві почало діяльність як орган виконавчої влади та є правонаступником Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.
Отже, клопотання про заміну відповідача у справі Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), підлягає задоволенню.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що згідно інформації з Державного реєстра речових прав на нерухоме майно та реєстра прав власності на нерухоме майно, Державного реєстра Іпотек, Єдиного реєстра заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна: 23 квітня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу №845 від 17 квітня 2012 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.А., внесено запис щодо квартири, яка належить на праві власності позивачу, загальною площею 325,60 кв. м., житлова площа (кв.м): 157,50, загальна вартість 2162044,00 грн, кількість кімнат -6, за адресою: АДРЕСА_1 .
28 жовтня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу №2461, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик Я.А. та на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесено запис, що вищезгадана квартира належить на праві власності ОСОБА_2 .
05 лютого 2018 року ГУ ДФС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення №Ж2651/13-13, яким позивачу визначило суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2016 рік у розмірі 29486,77 грн.
Уважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовує Податковий кодекс України (далі - ПК України).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 ПК України було введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункта 266.1.1 пункта 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 означеного пункта встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункта 266.3 статті 266 ПК України).
З наведеного убачається, що житлове приміщення, що належить позивачу, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому позивач як його власник, зобов'язаний сплачувати вказаний податок відповідно до вимог статті 266 ПК України.
Підпунктом «б» підпункта 266.4.1 пункта 266.4 статті 266 ПК України закріплено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.
Відповідно до підпункта 266.5.1 пункта 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
На виконання наведених положень ПК України, Київською міською радою 28 січня 2015 року прийнято рішення №58/923, яким рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 викладено у новій редакції та визначено, серед іншого, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктиві житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Як убачається із матеріалів справи, розрахунок грошових зобов'язань в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні проводився відповідачем саме по зазначеній ставці податку.
Проте, як установлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, з 28 жовтня 2015 року позивач не була власником житлової нерухомості.
На обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач зазначає про незвернення позивача із заявою про проведення звірки даних щодо об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у її власності.
Однак, відповідно до положень підпункта 266.7.4 пункта 266.7 статті 266 ПК України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, саме на державні органи покладено обов'язок здійснювати обмін інформацією про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість висновків місцевого суду.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді І.О. Лічевецький
О.Є. Пилипенко