Справа № 320/1334/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
19 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Губської Л.В., Пилипенко О.Є.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквирський комбінат хлібопродуктів» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року, -
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквирський комбінат хлібопродуктів» (далі - позивач, ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів») звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проведення перевірки контролюючому органу надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальне виконання договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а тому товариство не порушувало вимог Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій і висновки про їх нереальність є необґрунтованими.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, Головне управління державної податкової служби у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на ненадання належної правової оцінки доводам податкового органу про те, що за результатами аналіза зареєстрованих накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних виявлено факти підміну товара контрагентом контрагента позивача, що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб'єктів господарювання до схеми формування штучного податкового кредита, який потім у вигляді від'ємного значення декларується до бюджетного відшкодування.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що наказом начальника ГУ ДФС у Київській області від 17 січня 2019 року №82 призначено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності декларування позивачем від'ємного значення з податка на додану вартість та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року.
За результатами перевірки 07 лютого 2019 року контролюючим органом складено акт перевірки, яким зафіксовано порушення позивачем пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення за листопад 2018 року, а саме значення рядка 21 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 уточнюючого розрахунку) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» на суму ПДВ 32254, 77 грн.
За наслідками перевірки відповідачем 04 березня 2019 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000991202, згідно з яким ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 32255,00 грн.
Уважаючи висновки податкового органа про порушення вимог податкового законодавства необґрунтованими, платник податків звернувся з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган в акті перевірки та у своєму відзиві на позовну заяву не ставив під сумнів достовірність даних, які містять надані позивачем первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність цих документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів. На час укладання та виконання правочину контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та був платником податку на додану вартість. При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ВДМ» скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору. Встановивши за даними власних інформаційних систем відсутність придбання по ланцюгу постачання товарів та як наслідок у подальшому підміни товара, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин. Відповідач будь-яких доказів того, що ним здійснено належну перевірку господарських відносин контрагента позивача, не надав, що стало підставою для висновка суду про не доведення контрлюючим органом факта наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).
Як закріплено у підпункті 9.1.3 пункта 9.1 статті 9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.
Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт 14.1.178 пункта 14.1 статті 14 ПК України).
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункта 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункта 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до підпункта 14.1.18 пункта 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Відповідно до підпункта «а» пункта 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Приписи пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послу.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України закріплено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплений у статті 200 ПК України.
Згідно з пунктом 200.1 цієї правової норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 закріплено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункта 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункта 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Як установлено судом, причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту позивача є, серед іншого, придбання робіт по улаштуванню бетонної підлоги в будівлі «Склад готової продукції №2».
Так, 14 травня 2018 року між позивачем та ТОВ «ВДМ» укладено договір №198 на виконання робіт по улаштуванню бетонної підлоги.
Також до даного договора укладно додаткові угоди №1 від 26 липня 2018 року, № 2 від 26 липня 2018 року, № 3 від 12 жовтня 2018 року та № 4 від 12 жовтня 2018 року.
За листопад 2018 року ТОВ «ВМД» виконав роботи по улаштуванню бетонної підлоги в новоствореному складі готової продукції № 2 на суму 193528, 62 грн. по додатковим угодам №3 та №4.
Факт виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року та актом № 59 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року.
Окрім того, фактичне виконання робіт підтверджується також витягом з журнала обліку перетину території ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» за листопад 2018 року, в якому зафіксовані прізвища осіб, які виконували роботи, та проміжок часу, який вказані особи перебували на території позивача.
За фактом отримання позивачем будівельних робіт ТОВ «ВДМ» в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані податкові накладні від 06 листопада 2018 року № 3 та № 5 на суму ПДВ 32255,00 грн., яка включена позивачем до складу податкового кредита за період, що підлягав перевірці.
Як вірно встановлено місцевим судом, підставою для висновка контролюючого органа про порушення позивачем положень Податкового кодексу України стало виявлення відсутності придбання по ланцюгу постачання товарів та як наслідок в подальшому факту підміни товара по контрагентам постачальника ТОВ «Франк Індастрі», яке було контрагентом контрагента позивача - ТОВ «ВДМ».
Наведене встановлено податковим органом за результатами вивчення детальної інформації по платнику податка на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредита в розрізі контрагентів з податка на додану вартість автоматизованої системи інформаційної бази даних АІС «Податковий блок» та Єдиного реєстра податкових накладних.
Однак, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій контролюючим органом не надано будь-яких належних доказів на підтвердження наведених висновків.
Апеляційна скарга за своїм змістом повністю дублює відзив на позов, який подано до місцевого суду.
З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредита наступного звітного (податкового) періода на суму 32255 грн.
Колегія суддів уважає за необхідне також зазначити наступне.
Як убачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на момент виписування податкових накладних позивачу його контрагент був зареєстрований у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарської операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами. До того ж, за результатами виконання договора контрагент позивача визначив собі податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Даних про те, що зазначені зобов'язання анульовані, податковим органом не надано. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень у відповідача не було.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно пункта 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді Л.В. Губська
О.Є. Пилипенко