Справа № 640/301/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
18 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Ганечко О.М., Пилипенко О.Є.,
секретаря Ткаченка В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - не прибув,
від відповідача - Кокиза Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та вимоги, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року, -
У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23 травня 2018 року та вимоги про сплату боргу (недоїмки).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані рішення та вимога є протиправними, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. Також у порушення положень Податкового кодексу України контролюючим органом не прийнято рішення за результатами розгляду скарги.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неповноту встановлення судом фактичних обставин справи, оскільки за результатами отримання грошових коштів від платника податка на прибуток на загальних підставах, позивач зобов'язана була перейти на загальну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому отримано такі кошти.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, оскільки її доводи повністю дублюють зміст відзива на позов. Наголошує на тому, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що у період з 17 по 23 квітня 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 23 лютого 2018 року та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 14 квітня 2011 року по 23 лютого 2018 року.
За результатами перевірки 02 травня 2018 року складено акт, в якому зафіксовано виявлені порушення:
- підпункта 49.18.5 пункта 49.18 статті 49, пункта 177.11 статті 177 Податкового кодексу України, а саме, не подання декларації про майновий стан та доходи за 2016 -2018 роки (ліквідаційна);
- пункта 44.3 статті 44 Податкового кодексу України;
- пункта 291.4 статті 291, підпункта 298.2.3 пункта 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, що призвело до заниження єдиного податку з фізичних осіб в сумі 28831,05 грн.;
- пункта 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 639152,75 грн.;
- пункта 161 підрозділа 10 розділа ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору на загальну суму 53262,73 грн.;
- підпункта 4 пункта 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме, не подання звітності з єдиного соціального внеску за 2011 рік, подання з порушенням строків звітності по єдиному внеску за 2014 рік, а також подання звітності за невстановленою формою за 2016-2018 роки;
- абзаца 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме не своєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- підпункта 1 пункта 2 статті 6, частин 2, 3 статті 7, пункта 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми нарахувань по єдиному соціальному внеску на загальну суму 103294,91 грн.;
- пункта 183.4 статті 183, пункта 187.1 статті 187, пункта 188.1 статті 188, пункта 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 208763,72 грн., в тому числі в квітні 2017 року на суму 14423,75 грн., в травні 2017 року на суму 24222,00 грн., в червні 2017 року на суму 31678,60 грн., в серпні 2017 року на суму 17505,60 грн., в вересні 2017 року на суму 8243,60 грн., в жовтні 2017 року на суму 10654,00 грн., в листопаді 2017 року на суму 20649,40 грн., в грудні 2017 року на суму 29386,77 грн., в лютому 2018 року на суму 52000,00 грн.
За наслідками встановлених порушень, ГУ ДФС у м. Києві 23 травня 2018 року прийняті:
- податкове повідомлення-рішення № 0060644205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 260954,65 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 208763,72 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 52190,93 грн.;
- рішення №0060634205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 421,93 грн. та нараховано пеню у розмірі 122,61 грн.;
- рішення №0060614205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 680,00 грн.;
- рішення №0060594205 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 11959,51 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0060584205, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) по єдиному податку з фізичних осіб на загальну суму 510,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0060574205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб на загальну суму 36038,81 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 28831,05 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7207,76 грн.;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-113 У, з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування на суму 103294,91 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0060544205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 66578,41 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 53262,73 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13315,68 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0060554205, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 510,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення№0060564205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 798940,94 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 639152,75 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 159788,19 грн.
06 червня 2018 року ОСОБА_1 подала скаргу на зазначені рішення до Державної фіскальної служби України.
Однак, рішення за результатами розгляду скарги у строки, визначені Податковим кодексом України, позивачем не отримано.
Уважаючи висновки податкового органа необґрунтованими, а рішення протиправними, платник податків звернувся з відповідним позовом до суду.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, до фактичного надання послуг ПАТ «Таскомбанк», у відповідності до вимог підпункта 298.1.5 статті 298.1 статті 198 Податкового кодексу України, звернулась до відповідного контролюючого органу із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій просила перевести з 2 на 3 групу спрощеної системи оподаткування. Рішення про відмову в реєстрації платника єдиного податку 3 групи, контролюючим органом не приймалось. Також відповідачем не надано доказів про прийняття рішення за наслідками розгляду скарги позивача на спірні повідомлення - рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).
Підпункти 21.1.1, 21.1.3, 21.1.4 пункта 21.1. статті 21 ПК України закріплено, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до пункта 55.1 статті 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Згідно пункта 56.2 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Пунктом 56.3 цієї правової норми закріплено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Відповідно до пункта 56.8 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Пунктом 56.9 статті 56 ПК України закріплено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Згідно пункта 56.16 статті 56 ПК України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року № 916, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 року за № 1617/28062 (далі - Порядок №916).
Згідно пунктів 1, 2, 3 розділа V цього Порядка скарга подається платником податків особисто або через свого представника безпосередньо до уповноваженого контролюючого органу або поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення.
Платник податків одночасно з поданням скарги до контролюючого органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомити про це контролюючий орган, який прийняв оскаржуване рішення.
Днем подання платником податків скарги є, зокрема, при поданні скарги безпосередньо до контролюючого органу - день фактичного отримання скарги контролюючим органом.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 розділа VІІ Порядка №916 контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад двадцятиденний строк, визначений в пункті 2 цього розділа, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в пункті 2 цього розділа.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.
Як убачається із матеріалів справи, скарга на рішення, прийняті за результатами проведення позапланової виїзної перевірки, подана позивачем 06 червня 2018 року, що підтверджується штемпелем про реєстрацію зазначеного документа Державної фіскальної служби України.
Отже, двадцятиденний строк на прийняття рішення за результатами розгляду скарги або рішення про продовження строків її розгляду закінчився 26 червня 2018 року.
Будь-яких доказів на підтвердження факта прийняття рішення про результати розгляду зазначеної скарги або про продовження строків її розгляду в межах двадцятиденного строку, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано.
Норма абзаца 3 пункта 56.9 статті 56 ПК України за методом правового регулювання є імперативною та виражає категоричне правило, а саме, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, то скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).
Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер'їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 на рішення податкового органа, прийняті за результатами перевірки, подана до ДФС України 06 червня 2018 року, вважається повністю задоволеною на користь платника податків, з підстав не надіслання контролюючим органом рішення за результатами її розгляду або про продовження строків розгляду скарги до закінчення 20-денного строку, перебіг якого почався з наступного дня після отримання скарги.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №200/9042/19-а та від 10 квітня 2020 року у справі №820/6164/16.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.М. Ганечко
О.Є. Пилипенко
(Повний текст постанови складений 19 листопада 2020 року.)