П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 510/202/20
Головуючий в 1 інстанції: Бошков І.Д.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 23 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, інспектора відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області старшого лейтенанта поліції Василенка Владислава Станіславовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕАК №2019602 від 25.01.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки у нього є дійсний поліс цивільно-правової відповідальності для власників наземних транспортних засобів. Крім того, інспектором УПП було допущено порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки не було складено протокол, роз'ясненого права та порядок оскарження постанови.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 23 квітня 2020 року позов задоволено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи є поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 6183926 від 23.01.2020 року на страхувальника - ОСОБА_1 , що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі ч.1ст.126 КУпАП. Також судом першої інстанції наголошено, що постанова серії ЕАК № 2019602 від 25.01.2020 року складана відносно - ОСОБА_2 , а згідно паспортних даних, позивачем є - ОСОБА_1 , що свідчить, що постанова складена не до тої особи, яка фактично притягується до адміністративної відповідальності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Управління Патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалене у справі рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що позивач рухався на т/з «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 в темну пору доби з неосвітленим номерним знаком, що стало підставою для зупинки та під час перевірки документів встановлено, що у позивача був відсутній поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що є порушенням вимог п. 2.1 г ПДР України.
Позивач свої правом на подання відзиву до апеляційної скарги не скористався.
Фактичні обставини справи.
Як встановленоь судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.01.2020 року поліцейським відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області інспектором ст. лейтенантом поліції Василенком В.С. відносно позивача винесена постанова серія ЕАК № 2019602 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до винесеної постанови позивача було визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч.1ст.126 КУпАП за непред'явлення для перевірки поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 грн.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 зазначеного Закону встановлено основні права та обов'язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
Згідно п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
В свою чергу, статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами частини 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону №580-VIII. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, п.п.1,3 ч.1 зазначеної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Водночас, відповідно до п.21.2 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.
Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 року по справі №161/7068/16-а.
Як вбачається з наданих Управлінням патрульної поліції пояснень, підставою для зупинки транспортного засобу «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_2 стало використання т/з в темну пору доби з неосвітленим номерним знаком (п.2.9 ПДР), відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 121 КУпАП.
Ознайомившись із наданими Управлінням відеоматеріалами, колегія суддів встановила, що останні фіксують рух транспортного засобу «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_2 в темну пору доби з неосвітленим номерним знаком та процес розгляду інспектором Управління патрульної поліції справи про адміністративне правопорушення з приводу не пред'явлення водієм транспортного засобу документів, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи, що інспектор Управління патрульної поліції належним чином зафіксував та довів належними і допустимими доказами факт невиконання водієм вимог п.2.9 ПДР України, судова колегія приходить до висновку, що у інспектора були законні підстави для здійснення контролю за наявністю у позивача документів, у т.ч. поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 жовтня 2019 року по справі №161/7068/16-а поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
В свою чергу, позивач не спростував факту не пред'явлення інспектору УПП для перевірки полісу (договор) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів під час його зупинки 25.01.2020 року.
З матеріалів справи вбачається, що у позивача наявний поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 6183926 від 23.01.2020 року на страхувальника.
Судом першої інстанції зроблено висновок, що факт наявності у особи полісу звільняє її від відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 126 КУпАП. При цьому суд зазначив, що у відповідача була технічна можливість перевірки наявності у особи полісу страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що ч.1 ст. 126 КУпАП встановлює відповідальність, якщо особа не має при собі або не пред'явила для перевірки поліс (договор) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Тобто, факт наявності в особи полісу при його не пред'явленні на законну вимогу інспектора УПП, не може бути підставою для звільнення такої особи від відповідальності.
Статтею 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що реалізація вказаних прав не є абсолютною та напряму залежить від волевиявлення особи.
Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що при винесенні постанови позивач був позбавлений можливості заявляти клопотання, знайомитись з матеріалами справи та надавати певні докази. Відтак, твердження апелянта про обмеження його у цих правах є необгрунтованими.
Доводи позивача щодо порушення процедури притягнення його до адміністративної відповідальності спростовуються наданими відповідачем диском з відеозаписом, з якого вбачається, що справа розглянута за його участю та за наслідком такого розгляду йому надавалась копія оскаржуваної постанови та ним особисто у графі «підпис особи» зроблено відмітку «не согласен».
З наведеного вбачається, що під час розгляду справи позивачем не визначалось жодних порушень процедури.
Стосовно того, що постанова серії ЕАК № 2019602 від 25.01.2020 року складана відносно - ОСОБА_2 , а згідно паспортних даних, позивачем є - ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що відповідно до посвідчення водія № НОМЕР_3 від 24.06.99 року (а.с. 7) призвіще позивача зазначено саме «Метель».
Крім того, самим позивачем підтверджується, що постанова серії ЕАК № 2019602 від 25.01.2020 року складена відносно нього.
Також судова колегія зазначає, що Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 року по справі № 735/1246/15-а висловив правову позицію, що посилання позивача на окремі процедурні порушення при притягненні його до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності спірної постанови відповідача, оскільки не доводять відсутності факту порушення.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі винесена у відповідності до вимог чинного законодавства та за наявності обставин, що підтверджують вину особи.
Враховуючи, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 3 ст 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Ренійського районного суду Одеської області від 23 квітня 2020 року -скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.