П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 487/8046/19
Головуючий в 1 інстанції: Павлова Ж.П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ДПО18 №672555 від 17.10.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки правил дорожнього руху він не порушував, адже п. 11.5 ПДР України не забороняє рух по лівій смузі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2020 позов задоволено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що єдиний наданий відповідачем доказ вини позивача - диск з відеозаписом, не містить доказів на підтвердження факту вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалене у справі рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що з наданого відеозапису вбачається, що позивач сам визнає наявність правопорушення.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2019 року відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ДПО18 №672555 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП, з тих підстав, що він 17.10.2019 року о 08-42 год., на автодорозі траса М-14 (Одеса-Мелітополь-Новоазовськ), 21 км 700+ керував транспортним засобом Kio Rio НОМЕР_1 у крайній лівій смузі на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, при вільній крайній правій смузі, без необхідності повороту або розвороту, чим порушив п.11.5 ПДР України.
Даною постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративний штраф у розмірі 425 грн.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 11.5 ПДР України на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Частиною 2 ст 121 КУпАП встановлено, що порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з наданих Управлінням пояснень, позивач рухався у крайній лівій смузі на великій швидкості та не відреагував на жест про зупинку працівника поліції.
Ознайомившись із наданим Управлінням відеоматеріалами, колегія суддів встановила, що останні дійсно містять запис щодо проїзду авто помаранчевого кольору біля стаціонарного посту у крайній лівій смузі. Однак наданий відеозапис не дозволяє встановити ідентифікуючі ознаки т/з, що на зображенні.
Відтак, надані відповідачем відеоматеріали не можуть бути сприйняті судом у якості належних доказів на підтвердження вини позивача.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На думку суду апеляційної інстанції, оскільки відповідачем не зафіксовано в установленому законом порядку порушення водієм транспортного засобу п. 11.5 ПДР України (рух у крайній лівій смузі при вільних інших), вина особи є не доведеною.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що за відсутності належних доказів з боку суб'єкта владних повноважень щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та піддано штрафу, визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення є неможливим.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги УПП та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.