П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4010/19
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.11.2019 року № 00001823305, № 00001813305, № 00001793305 та № 00001803305.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка проведена ГУ ДПС з порушенням порядку її проведення, а саме: з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення позивач мав бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, але отримав його вже після складання акта перевірки. Вважає, що невиконання вимог п. 79.2 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Відповідачі в задоволенні вимог позивача просив відмовити, зазначивши, що у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а на суму у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анулювання боргу вважається додатковим боргом і включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу у відповідності до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України з обчисленням та перерахунком до бюджету відповідної суми податку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 р. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 07.11.2019 року № 00001823305, № 00001813305, № 00001793305 та № 00001803305.
На вказане рішення ГУ ДПС у Миколаївській області подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
У період з 26.09.2019 року по 02.10.2019 року посадовими особами ГУ ДПС проведено документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору від одержаного доходу ознакою доходу « 126» (додаткове благо) у вигляді анульованої суми кредитної заборгованості.
За результатами перевірки складено Акт від 09.10.2019 року № 86/14-29-33-05-11/ НОМЕР_1 (далі та раніше за текстом - Акт перевірки), висновками якого зафіксовано порушення ОСОБА_1 :
- пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 49.18.4 п. 49.18. ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України, а саме: не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, в результаті чого податкова декларація про майновий стан і доходи за 2016 рік не подана до ДПІ в термін до 01.05.2017 року;
- пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України, а саме: заниження та несплата податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік року в сумі 252 150,87 грн.;
- п. 16 прим. 1 підр. 10 р. XX ПК України, в результаті чого занижено та не сплачено військовий збір за 2016 рік на суму 21 012,57 грн.;
- пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.3 ст. 44 ПК України щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлено відсутність (не надання) первинних документів.
На підставі Акту перевірки, ГУ ДПС 07.11.2019 року оформлено та надіслано на адресу ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення: № 00001793305, яким нараховано адміністративний штраф у розмірі 510,00 грн.; № 00001803305, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.; № 00001813305, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 252 150,87 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 63037,72 грн.; № 00001823305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 21012,57 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5253,14 грн.
Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування наведених податкових повідомлень-рішень.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до положень пп «а» пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
В свою чергу, відповідно до вимог пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено ст. 168 ПК України.
Так, згідно з пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Разом з тим, доходи, визначені ст. 163 ПК України є об'єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5% від об'єкта оподаткування (п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).
Вирішуючи справу та надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 20.09.2016 року вих. № 31-4-2-02/17 ПАТ «Укрсиббанк» повідомив позивача про наступне.
На підставі договору про надання споживчого кредиту № 11334940000 від 17.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсиббанк», за позивачем станом на 20.09.2016 року обліковувалась кредитна заборгованість: у сумі 105452,33 дол. США, що складало 2 717 195,14 грн. за курсом НБУ станом на 20.09.2016 року штрафні санкції (пеня), які підлягали сплаті на підставі судового рішення, у сумі 12 019,48 грн., а також заборгованість за відшкодування понесених банком витрат на примусове стягнення в сумі 3 441,00 грн.
АТ «Укрсиббанк», як кредитор, з метою виконання вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, листом від 20.09.2016 року вих. № 31-4-2-02/17 ПАТ «Укрсиббанк» повідомив позивача, що банком прийнято рішення про анулювання його кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11334940000 від 17.04.2008 року, а саме: суми основного боргу (кредиту) 54 365,49 дол. США, що складає 1 400 838,14 грн. за курсом НБУ станом на 20.09.2016 року.
Також, наведеним листом позивача повідомлено про те, що банком, як кредитором, прийнято рішення про анулювання заборгованості ОСОБА_1 щодо суми процентів - 29 995,84 дол. США, що складає 772 904,22 грн. за курсом НБУ станом на 20.09.2016 року; суми штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню на підставі судового рішення - 12 019,48 грн.
За результатами проведеної перевірки та на підставі складеного Акту перевірки, ГУ ДПС 07.11.2019 року винесено податкові повідомлення-рішення: № 00001793305, яким нараховано адміністративний штраф у розмірі 510,00 грн.; № 00001803305, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.; № 00001813305, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 252 150,87 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 63037,72 грн.; № 00001823305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 21 012,57 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 253,14 грн.
Колегія суддів зазначає, що з 07.05.2015 року підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України був доповнений пунктом 8 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», яким передбачено наступне: «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Таким чином, оскільки передбачені у вказаному пункті преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі преференції підлягають застосуванню і до суми прощеного ПАТ «УКРСИББАНК» боргу позивача.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.