19 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 804/5361/16
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року
у справі №804/5361/16
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
третя особа: Державна фіскальна служба України
про визнання протиправними дії, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому просив:
- визнання протиправними дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/1706/15 від 07.12.2015;
- скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Я.О. про закінчення виконавчого провадження від 28.07.2016 за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/1706/15 від 07.12.2015;
- зобов'язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити усіх передбачених законом заходів для виконання у повному обсязі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 № 804/1706/15;
- зобов'язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 804/5361/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі №804/5361/16, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі №804/5361/16 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, ухвалено нову постанову, якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Визнано протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/1706/15 від 07 грудня 2015 року, скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження від 28 липня 2016 року за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду №804/1706/15 від 07 грудня 2015 року. В решті позовних вимог відмовлено.
31 липня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності вчиненою суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій останній просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає у ч.1 невиконанні вимог ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» та в не відновленні виконавчого провадження по виконанню постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі №804/1706/15 та виконанню виконавчого листа, виданого 07.12.2015 по справі №804/1706/15, в не направленні постанови про відновлення виконавчого провадження стягувачу та суду, якому повернуто виконавчий документ;
- постановити окрему ухвалу і направити її до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та для виконання вимог ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» щодо відновлення виконавчого провадження та направлення постанови про відновлення виконавчого провадження стягувачу та суду, якому повернуто виконавчий документ;
- зазначити в окремій ухвалі про порушення Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вимог ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» щодо відновлення виконавчого провадження та направлення постанови про відновлення виконавчого провадження стягувачу та суду, якому повернуто виконавчий документ.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 р. у справі № 804/5361/16 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності вчиненою суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України - відмовлено.
Ухвалу суду мотивовано тим, що відповідачем виконано вимоги судового рішення, що набрало законної сили та відновлено виконавче провадження про що повідомлено позивача.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 р. у справі № 804/5361/16, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував, що між судовим рішенням що набрало законної сили та реальним його виконанням минуло багато часу протягом якої здійснювалась протиправна бездіяльність відповідача та порушувались права ОСОБА_1 .
В судовому засіданні апеляційної інстанції заявник доводи апеляційної скарги підтримав надав мотивовані пояснення, суть яких зводиться до того, що рішення касаційної інстанції від 17 лютого 2020 року у справі №804/5361/16 скеровано відповідачеві і отримано останнім 21 лютого 2020 року, що підтверджується матеріалами справи, однак лише 13 серпня 2020 року відбулося відновлення виконавчого провадження. ОСОБА_1 , вважаючи безпідставною бездіяльність Департаменту виконавчої служби, яка тривала з 22.02.2020 року по 13.08.2020 року, зазначає про порушення ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» та просить задовольнити його апеляційну скаргу.
Представник відповідача, зважуючи на відновлене виконавче провадження, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просить відмовити в її задоволенні.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача колегія суддів вважає наявними підстави для часткового задоволення апеляційної скарги .
Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, обов'язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частинами 2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами ст.370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Колегія суддів зазначає, що визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульовано ст.383 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За ч. 3 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом До заяви додаються докази її надіслання іншим учасникам справи.
Згідно ч. 4 ст. 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи -позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст.249 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2020 постановою про відновлення виконавчого провадження, яка винесена старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. відновлено виконавче провадження від 13.08.2020 ВП № 497682 з виконання виконавчого листа № 804/1706/15 від 07.12.2015.
Означена постанова направлена на адресу ОСОБА_1 17.08.2020, що підтверджується матеріалами справи.
Також, в порядку ст.ст. 18,63,75,76 Закону України "Про виконавче провадження" 13.08.2020 направлена на адресу боржника вимога щодо виконання виконавчого листа № 804/1706/15 від 07.12.2015, якою зобов'язано виконати вищезазначений виконавчий лист і про виконання повідомити Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДДВС МЮУ та вказати відповідальну особу за виконання даного рішення в термін 10 робочих днів з моменту отримання даної вимоги.
З огляду на те, що відповідач виконав судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності в діях відповідача.
В той же час, за результатами розгляду, та виходячи з наявних матеріалів справи, суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується та зазначає.
Згідно вимог ст. 41 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Заявник вірно зазначає, що відповідно до листа Міністерства юстиції України № 16547 П1-Ф-1215/15.12 від 08.04.2020 р., Постанова Верховного Суду від 17 лютого 2020 року по справі № 804/5361/16 отримана Міністерством юстиції України 21.02.2020 року. Відновлення виконавчого провадження відбулося 13.08 2020 року, при цьому слід зауважити, що 31 липня 2020 року ОСОБА_1 вимушений був звернутись з заявою про визнання протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України, оскільки станом на дату звернення з заявою до суду, ніяких дій по відновленню виконавчого провадження і відповідно і виконання рішення суду, вчинено не було.
З огляду на викладені обставини, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні при розгляді скарги не встановлено та представником відповідача не зазначено будь-яких аргументованих та вагомих причин, які б пояснювали тривале, з 22.02.2020 року по 13.08.2020 року невиконання вимог ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» суб'єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та визнання протиправної бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішення суду.
За таких обставин, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки рішення суду є таким що прийнято без врахування встановлених по справі обставин. Аргумент щодо відновлення виконавчого провадження, на який послався суд першої інстанції, не нівелює того періоду часу, який сплинув з моменту винесення рішення та його отримання відповідачем та відновленням виконавчого провадження, яке відбулося лише 13.08.2020 року. З огляду на викладене, керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 р. у справі № 804/5361/16 - задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 р. у справі № 804/5361/16 - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 КАС України , задовольнити в частині визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає у невиконанні вимог ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» та в не відновленні виконавчого провадження з 22.02.2020 р. по 13.08.2020 р. В іншій частині заявлених вимог, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко