19 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 640/23800/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року
у справі №640/23800/19
за позовом ОСОБА_1
до Голованівського управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,-
"02" грудня 2019 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Голованівського управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області в якому просила
- скасувати вимогу №Ф-93787-50 від 05.03.2019 року, надіслану ГУ ДФС у Кіровоградській області, як протиправну та безпідставну;
- зобов'язати відповідача зняти з обліку органів ДФС України фізичну особу підприємця ОСОБА_1 , як таку, що знята з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірна вимога є протиправною, оскільки позивач не є платником єдиного соціального внеску, оскільки станом на 01.01.2004 рік державну реєстрацію вже було скасовано та підтверджується відсутністю відомостей про неї як фізичної особи-підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вважає, що оскаржувана вимога є протиправною, оскільки підприємницька діяльність припинено.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 р. у справі № 640/23800/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Голованівського управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-93787-50 від 05.03.2019 року. В іншій частині в позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано відсутністю доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності, оскільки запис в ЄДР щодо даної фізичної особи-підприємця відсутня. За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності підстав для прийняття спірної вимоги.
Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 р. у справі № 640/23800/19, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що обов'язок зі сплати єдиного внеску існує незважаючи на факт здійснення особою підприємницької діяльності та отримання доходу. В інформаційних база податкового органу міститься запис про позивача, та відсутня інформація про припинення підприємницької діяльності.
До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в справі доказами в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Я встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, ОСОБА_1 зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності Гайворонською районною міською радою 24.10.2003 року за №142 та взята на облік платників податків з 24.10.2003 за №00165.
Разом з тим, відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про неї як фізичної особи-підприємця не знайдено.
05.03.2019 року Головного управління ДФС у Кіровоградській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-93787-50, якою позивачці станом на 31.01.2019 визначено до сплати недоїмку з єдиного соціального внеску у розмірі 18276,72 грн.
Вказана вимога направлена позивачеві за адресою місця реєстрації.
Судом встановлено, що позивачка 08.04.2019 року звернувся до Голованівського управління ГУ ДФС у Кіровоградській області із заявою про зняття помилково нарахованих коштів про сплату боргу та повідомила, що станом на 01.01.2004 року припинала підприємницьку діяльність.
Листом від 26.04.219 Голованівське управління ГУ ДФС у Кіровоградській області повідомило позивачу, що відповідно позивача взято на облік в контролюючому органі 24.10.2003 року №00165 і станом на 25.04.2019 року перебуває на обліку Голованівському управління ГУ ДФС у Кіровоградській області.
21.05.2019 року позивачкою подано до Державної фіскальної служби України скаргу на дії посадових осіб Голованівського управління ГУ ДФС у Кіровоградській області.
Рішенням ДФС України від 24.06.2019 року №28725/6/99-99-11-03-02-25 скаргу позивачки залишено без розгляду, у зв'язку з прошенням десятиденного строку подання скарги.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірної вимоги, позивачка звернулася до суду.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI), відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 якого недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI).
Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).
Також платниками єдиного внеску, як зазначено у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Спірним в цій справі є питання наявності у позивача як особи, підприємницька діяльність якого припинена за рішенням суду, та відносно якого відсутні відомості у ЄДР щодо реєстрації його фізичною особою-підприємцем, обов'язку з нарахування та сплати єдиного внеску саме як фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Так, у строк, встановлений пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI (тобто до 04 березня 2012 року), позивач не подавав державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка, у зв'язку з чим, згідно з пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, свідоцтво про державну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця, оформлене з використанням бланку старого зразка та виданого до 1 липня 2004 року (№62194701), після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку (тобто після 04.03.2012) вважається недійсним.
ЄДР не містить відомостей щодо реєстрації ОСОБА_1 як суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, фізичної особи-підприємця.
Згідно п. 9 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у пункті 2 цього розділу, такі особи зобов'язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VІ зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема фізичних осіб - підприємців здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.
Відтак, Законом № 2464-VІ визначено, що початком нарахування єдиного внеску, для фізичних осіб-підприємців є дата державної реєстрації фізичної особи як підприємця, а закінчення нарахування єдиного внеску для цієї категорії осіб є дата внесення до ЄДР запису про припинення підприємницької діяльності.
Оскільки обов'язковою підставою для нарахування єдиного внеску в контексті спірних правовідносин відповідно до Закону № 2464-VI є факт реєстрації особи суб'єктом підприємницької діяльності (фізичною особою-підприємцем), відсутність в ЄДР відомостей про реєстрацію позивача протягом 2017-2018 років (період, за який нараховано відповідачем єдиний внесок) фізичною особою-підприємцем дає підстави для висновку про те, що позивач в спірному періоді не був платником єдиного внеску в розумінні Закону № 2464-VI.
Таким чином, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність вимоги.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 р. у справі № 640/23800/19 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 р. у справі № 640/23800/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко