12 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/8636/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро
апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року
у справі №160/8636/20
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни,
треті особи Акціонерне товариство “Укрсиббанк”, Акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк”
про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні ді,-
"28" липня 2020 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, в якому просила
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 25.12.2019 року, ВП №60454441, в частині арешту коштів на рахунок № НОМЕР_1 відкритий в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» та арешт коштів на рахунок № НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк»;
- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 25.12.2019 року, ВП №60454441, в частині накладання арешту на кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 відкритому в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» та в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_3 в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк»;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяну Леонідівну зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 ивідкритий в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» та з рахунку № НОМЕР_3 в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк» на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, РНОКПП: НОМЕР_4 .
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що постанова про арешт коштів позивача є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки приватним виконавцем накладено арешт на рахунки, на які зараховується заробітна плата та пенсія позивача. Арешт коштів на рахунках позивача, на які перераховується заробітна плата та пенсійна виплата є неправомірним, оскільки позбавляє позивача можливості отримувати нараховану заробітну плату та пенсію, що, в свою чергу, позбавляє її необхідних коштів на існування, чим порушує її права, передбачені Конституцією та Законами України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 р. у справі № 160/8636/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні ді - задоволено.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, та продовжує працювати, заробітну плату та пенсійні виплати отримує на банківські рахунки, відкриті в різних банках. На вказані рахунки приватним виконавцем накладено арешт, в межах виконання виконавчого напису виданого приватним нотаріусом. Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду.
Судом досліджено та встановлено, що на арештовані відповідачем рахунки здійснюється зарахування коштів заробітної плати та пенсії позивача. Згідно до чинного законодавства за виконавчими документами утримуватись з заробітної плати та пенсії може не більше ніж 20%, в той час як арешт на зазначені рахунки унеможливлює користування надлишковими коштами, що забезпечують існування позивача. Наведене на думку суду суперечить вимогам чинного законодавства та грубо порушує права позивача. З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позову.
Не погодившись з рішенням суду, Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 р. у справі № 160/8636/20, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що накладення арешти на кошти боржника, що знаходяться на рахунках в банківських установах, входить до переліку повноважень виконавця під час примусового виконання виконавчих документів. Зазначені рахунки не входять до переліку рахунків, арештовувати які заборонено. А отже, дії відповідача вчинено в порядку та у спосіб передбачені законом.
До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в справі доказами в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 працює прибиральником виробничих приміщень служби головного електромеханіка автотранспортного цеху ПАТ «ПВП «Кривбасвибухпром» з 08.01.2020 року (наказ № 04 від 03.01.2020 року) по цей час, що підтверджується довідкою, виданою старшим інспектором відділу кадрів Публічного акціонерного товариства «Промислово-виробничого підприємство «Кривбасвибухпром» від 27.02.2020 року.
Заробітну плату позивач отримує на розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 у Акціонерному товаристві «ПУМБ».
ОСОБА_1 є пенсіонером та з 06.09.2013 року їй призначена пенсія за віком.
Відповідно до Виписки ПФУ позивачу виплачується пенсія ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (Криворізьке центральне об'єднане) на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк».
30.10.2019 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною відкрито виконавче провадження № 60454441 з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу, виданого приватним нотаріусом КМНО Незнайко Н.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 29044,42 грн.
25.12.2019 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною у виконавчому провадженні №60454441 винесено постанову про арешт коштів боржника - ОСОБА_1 , зокрема, в частині накладання арешту на кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_5 відкритому в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» та в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_6 відкритому в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк».
Не погоджуючись із вказаною постановою й вважаючи її протиправною, позивач звернулась до суду.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.
Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частина 2 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно із частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до статті 56 Закон України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
Приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
Відповідно до пункту 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 є таким, з якого позивачем здійснюється виплата заробітної плати, сплата податків та зборів.
Так само щодо рахунку відкритому в ПАТ «Укрсіббанк», на який позивачу зараховується пенсія. Колегія суддів зазначає, що Сстаттею 70 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що з пенсії може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Таким чином, накладення арешту на пенсійний рахунок позивача унеможливлює отримання нею залишкових коштів й грубо обмежує її право на отримання гарантованих державою соціальних виплат.
Рішенням Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07 жовтня 2009 року визначено, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується ст. ст. 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадян України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, висловленої у рішенні по справі "Хонякіна проти Грузії" № 17767/08 від 19 червня 2012 року, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплат належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи та аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 р. у справі № 160/8636/20 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 р. у справі № 160/8636/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко