Головуючий І інстанції: Заічко О.В.
20 листопада 2020 р. Справа № 520/4870/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановила:
13.04.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган), які полягають в перерахунку його пенсії виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 року;
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській перерахувати та виплатити йому пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою без урахування постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (далі - постанова КМУ № 649);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити йому пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою без урахування постанови КМУ № 649;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити йому компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок № 159) без урахування постанови КМУ № 649.
Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області як отримувач пенсії, призначеної на умовах Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) та з 01.01.2018 року його пенсію перераховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова КМУ № 103). Вважає, протиправним те, що виплата сум підвищення перерахованої пенсії, які мали бути перераховані та виплачені була фактично зменшена до 50% та 75% та розстрочена на значний термін протягом 2018-2020 років. Зазначив, що за правилами ч. 2 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Також, позивач зазначив, що зміна його максимального розміру пенсії з 90 % до 80 %, а в подальшому до 70 % від відповідних сум грошового забезпечення є незаконною, оскільки при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Крім того, позивач зазначив, що право на виплату пенсії у визначених під час перерахунку з 01.01.2018 року розмірах виникло до прийняття постанови КМУ № 649, а відтак, з урахуванням принципу неможливості зворотної дії у часі нормативно-правового акту, зазначена постанова до спірних правовідносин не може бути застосована.
Також, позивач вказує, що ГУ ПФУ в Харківській області зобов'язаний нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів з виплати сум пенсії у заниженому розмірі, передбаченою постановою КМУ № 103 станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці.
Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 , у відзиві на адміністративний позов ГУ ПФУ у Харківській області вказує, що з 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII та постанови КМУ № 103, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 704) на підставі довідки, виданої уповноваженим органом. Виплата пенсії проводилась відповідно до п. 2 постанови КМУ № 103.
За наведених обставин, відповідач вказує, що дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії позивача за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року та 75% з 01.01.2019 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання постанови КМУ № 103, положення п.п. 1, 2 якої на час вчинення спірних дій були чинними та підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Також, відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-XII до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованим з 01.01.2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови КМУ № 704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року.
Також, відповідач вказує, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-XII, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Крім того, відповідач вказує, що позовні вимоги щодо компенсації втрати частини доходу є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки на цей час між сторонами існує спір про перерахунок пенсії, заборгованість по пенсії не нараховувалась та не виплачувалась, а відтак, компенсація не могла бути нарахована та виплачена.
Щодо зобов'язання здійснити виплату пенсії однією сумою, відповідач вказує, що ця позовна вимога є необґрунтованою та безпідставною, оскільки кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.
Щодо вимоги позивача нарахувати та виплатити пенсію без урахування Постанови КМУ № 649 відповідач вказує, що нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. 22.08.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, для реалізації вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з урахуванням того, що виконання таких рішень суду здійснюється виключно за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті. Отже, перерахування коштів стягувачу із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність боржника, а у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбачених в Законах України «Про Державний бюджет України» обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за рішеннями суду, забезпечення виконання яких гарантовані державою. Виконання рішення поза чергою та за відсутності рішення комісії є неможливим, так як це призведе до перевищення повноважень працівників боржника та порушення принципу рівності стягувачів перед Законом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року (рішення ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Так, судовим рішенням зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року починаючи з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року та з 01.01.2019 року, розрахувавши її розмір за методикою, відповідно до ст. 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» (далі Закон № 2050-ІІІ).
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області частину витрат, понесених у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн.
Висновок суду вмотивований тим, що зміна позивачу максимального розміру пенсії з 90% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення, є незаконною, оскільки при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Також, суд прийшов до висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі постанови КМУ № 103 максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Щодо виплати відповідачем лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та 75% з 01.01.2019, суд зазначив, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом № 2262-XII , отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття постанови КМУ № 103 від 21 лютого 2018 р. передбачено Законом № 2262-XII, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Також, суд вказав, що скасування у судовому порядку приписів постанови КМУ № 103 унеможливлює їх застосування з моменту її прийняття.
Крім того, суд прийшов до висновку про задоволення вимог зобов'язального характеру шляхом зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року починаючи з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою, оскільки вказане є дотриманням судом гарантії, що спір між сторонами буде остаточно вирішений
Також, суд зазначив, що висновки суду, зокрема, щодо покладення на відповідача обов'язку з виплати пенсії з урахуванням 100% сум підвищення саме з 01.01.2018 року відповідають позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 23.04.2020 року у справі № 2020/7219/18.
Крім того, суд зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Зазначена частина позову підлягає задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів.
В частині визнання протиправними дій відповідача зі зменшення відсотковості грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсії та відсотковості виплати сум підвищення пенсії, суд зазначив, що задоволення позову не призведе до відновлення прав позивача, отже, такий не підлягає задоволенню.
Також, суд прийшов до висновку, що в зобов'язальній частині позову щодо незастосування приписів постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року позов не підлягає задоволенню, оскільки спір у даній справі в площині зазначеного не виник.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у їх задоволенні.
Аргументи, наведені пенсійним органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України частковому скасуванню, з наступних підстав.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та є отримувачем пенсії, що призначена йому на умовах Закону № 2262-ХІІ, в розмірі 90% грошового забезпечення, а з 01.01.2018 року в розмірі 70% грошового забезпечення (а.с. 10).
За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, - відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії і застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Відтак, обґрунтованими є вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у зменшенні з 01.01.2018 року відсоткового розмиру грошового забезпечення, з якого обраховується його пенсія, з 90% до 70%, та про зобов'язання відповідача з 01.01.2018 року здійснити перерахунок пенсії, обчисливши її розмір з 90% грошового забезпечення, та виплатити перераховані суми пенсії.
З протоколу про перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року вбачається, що згідно постанови КМУ № 103 підвищення пенсії позивача складає 3.3994,47 грн., з них виплачується з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення 1.997,24 грн., з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення 2.995,85 грн., з 01.01.2020 року щомісячно 100% від підвищення 3.3994,47 грн. (а.с. 10).
27.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою, якою просив: перерахувати, нарахувати та виплатити йому пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення, здійснити виплату суми перерахунку однією сумою починаючи з 01.01.2018 року; перерахувати та виплачувати йому пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою; нарахувати та виплачувати йому компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати починаючи з 01.01.2018 року відповідно до постанови КМУ № 159 без урахування постанови КМУ № 649, здійснивши виплату суми недоплаченої компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з 01.01.2018 року однією сумою (а.с. 8).
У відповідь на звернення позивача пенсійний орган листом № 2000-0203-8/5637 від 11.03.2020 року повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 13 Закону № 2262-XII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. На час перерахунку пенсії на виконання постанови КМУ № 103 діяла саме така норма Закону. Отже, перерахунок пенсії з 01.01.201 року, відповідно до постанови КМУ № 103, здійснено у відповідності до норм та вимог чинного законодавства. Виплата перерахованих підвищених пенсій відповідно до п. 2 постанови КМУ № 103 проводилась з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 року - 50%, з 01.01.2019 року - 75%. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1088 «Про деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян» (далі - постанова КМУ № 1088) з 01.01.2020 року виплата пенсій, призначених згідно з Законом № 2262-XII, до 01.03.2018 року та перерахованих з 01.01.2018 року, здійснюється з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. За матеріалами пенсійної справи, нараховані пенсійні виплати здійснювались і здійснюються своєчасно, у відповідності до норм та вимог чинного законодавства. Для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 не має підстав (а.с. 9).
Статтею 63 Закону № 2262-XII унормовано, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Нормативним актом, що регулює питання проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ є Порядок № 45.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшені розміри грошового забезпечення означених осіб.
21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктами 1, 2 якою визначено:
Перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.08.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 року у таких розмірах:
з 01.01.2018 року - 50 відсотків;
з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75 відсотків;
з 01.01.2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Листом за № 6194/02-23 від 26.02.2018 року, скерованим на адресу Головних управлінь ПФУ та державних органів, Пенсійний фонд України повідомив останніх про те, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 року № 103. А також, про те, що згідно повідомлення Міністерства соціальної політики України від 26.02.2018 року № 3590/0/2-18/21 зазначена постанова є підставою для проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Також, в листі зазначено, що на виконання п. 2 Порядку № 45 до 03.03.2018 року належить забезпечити подання уповноваженим структурним підрозділам силових міністерств та відомств (крім осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції) та поліцейських) списків осіб зазначеної категорії, яким необхідно провести перерахунок пенсії.
Після виконання алгоритму дій, передбачених Порядком № 45, та надходження до пенсійного органу довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, відповідачем з 01.01.2018 року проведений перерахунок пенсії останнього, виплата якої здійснювалася відповідно до положень Постанови № 103.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року, що набрало законної сили 05.03.2019 року, у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ № 103.
Частиною 2 статті 265 КАС України встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, з 05.03.2019 року позивач набув право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100% суми підвищення пенсії, після проведення пенсійним органом з 01.01.2018 року її перерахунку, а у пенсійного органу виник обов'язок проводити виплату пенсії позивача з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.
При цьому, колегія суддів зауважує, що постанова КМУ № 103 в період з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з вимогами апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській, в частині, якою відповідач просить скасувати рішення суду про задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії пенсійного органу, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії з 01.01.2019 року по 05.03.2019 року, та зобов'язання ГУ ПФУ у Харківській області перерахувати та виплати пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з 01.01.2018 року, оскільки відповідач, виплачуючи 50 % підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018 року у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 року, та 75% підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2019 року у період з 01.01.2019 по 04.03.2019 року включно, згідно з постановами КМУ № 103 та № 704, діяв у відповідності до п. 2 постанови КМУ № 103 та не порушив вимог ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області в частині, якою відповідач просить скасувати рішення суду про задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії пенсійного органу, які полягають у виплаті лише 75% суми підвищення пенсії з 05.03.2019 року, та зобов'язання ГУ ПФУ у Харківській області перерахувати та виплати пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з 05.03.2019 року, колегія суддів зазначає про наступне.
Постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено відповідний порядок виплати перерахованих сум підвищених пенсій, не впливає на обов'язок ГУ ПФУ в Харківській області з 05.03.2019 року здійснювати позивачу виплату пенсії з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, оскільки за висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 06.08.2019 року по справі № 160/3586/19, - системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії».
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Колегія суддів зазначає, що з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18 (тобто з 05.03.2019 року), яким, окрім іншого визнані протиправними та скасовані п. 1 і п. 2 постанови КМУ № 103 позивач набув право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100% суми підвищення пенсії, після проведення пенсійним органом з 01.01.2018 року її перерахунку, а у пенсійного органу виник обов'язок проводити виплату пенсії позивача з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.
Щодо зобов'язання здійснити виплату пенсії однією сумою, колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013).
В своїх Рішеннях Конституційний Суд України наголошує, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Отже, обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов'язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (§ 43 рішення у справі „Shmalko v. Ukraine" від 20 липня 2004 року, § 84 рішення у справі „Fuklev v. Ukraine" від 7 червня 2005 року, § 64 рішення у справі „Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, §§ 46, 51, 54 рішення у справі „Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine" від 15 жовтня 2009 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що визнання владою заявника відповідальним за ініціювання виконавчих проваджень стосовно судового рішення на його користь і нехтування нею його фінансовим станом були надмірним обтяженням і призвели до обмеження його права на доступ до суду такою мірою, що знівелювало сутність цього права (§ 65 рішення у справі „Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року).
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині судового рішення також вказується про порядок і строк виконання судового рішення.
Отже, розгляд питання щодо порядку і строку виконання судового рішення у такому випадку обумовлюється певною необхідністю.
В обґрунтування вимоги про зобов'язання відповідача здійснити виплату суми пенсії, яка буде обчислена пенсійним органом після виконання судового рішення по цій справі, однією сумою, тобто зазначаючи про необхідність визначення в резолютивній частині судового рішення інформацію про порядок його виконання, позивач вказує, що за певних обставин він має законне сподівання на отримання «активу», яке захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист людини і основоположних свобод.
Згідно із концепцією правомірного очікування (англ. - legitimate expectation) дії або рішення органу публічної влади вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб'єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються). Правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади, або внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно до неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше.
Колегія суддів зауважує, що обов'язок виконати судове рішення виникає у відповідача одразу ж після набрання цим рішенням законної сили незалежно від того чи виданий судом виконавчий документ для його примусового виконання.
Зазначаючи про необхідність судового захисту саме в означений спосіб - здійснити виплату суми пенсії, яка буде обчислена пенсійним органом після виконання судового рішення по цій справі, однією сумою, позивач ОСОБА_1 не зазначив про наявність фактичних та непереборних обставин (відповідно доказів в їх обґрунтування), які унеможливлять виконання відповідачем судового рішення, постановленого на користь позивача, саме в означений спосіб.
У разі порушення встановлених строків виплати грошових доходів населення (заробітна плата, пенсії, стипендії, соціальні виплати) підприємства, установи і організації всіх форм власності мають здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з їх несвоєчасною виплатою.
Компенсація провадиться відповідно до Закону № 2050-III та Порядку № 159.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін відсотках для визначення суми компенсації.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. Індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Згідно із ст. 5 Закону № 2050-III сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З урахуванням тієї обставини, що заборгованість по пенсії позивача не нараховувалась та не виплачувалась, вимога ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача здійснити нарахування і виплату суми компенсації втраченої частини доходів є передчасною.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду затверджено постановою КМУ № 649 (далі - Порядок № 649).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, коштами, передбаченими в державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктами 4, 5 Порядку № 649 передбачено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України:
документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника;
копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа;
розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету у спосіб перерахування коштів боржнику.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року у справі № 640/5248/19, що набрало законної сили 22.07.2020 року, Порядок № 649, визнаний протиправним і скасований.
Таким чином, у пенсійного органу відсутні підстави для застосування означеного Порядку з 22.07.2020 року. Колегія суддів зауважує, що з адміністративним позовом до суду ОСОБА_2 звернувся 13.04.2020 року. Колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки нормативно-правовому акту, що на час розгляду справи має статус «скасований».
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області та необхідність часткового скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року, а саме в частині, якою задоволені позовні вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року починаючи з 01.01.2018 року по 05.03.2019 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року та з 01.01.2019 року, розрахувавши її розмір за методикою, відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ, з прийняттям нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволені означених вимог.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області в іншій частині, оскільки доводи скаржника вищеозначених висновків суду не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року скасувати в частині, якою задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року починаючи з 01 січня 2018 року по 05 березня 2019 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року однією сумою з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу з 01 січня 2018 року та з 01 січня 2019 року, розрахувавши її розмір за методикою, відповідно до статті 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат», з прийняттям нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволені означених вимог.
В іншій частині, а саме, - в частині, якою задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова складена і підписана 20 листопада 2020 року.