19 листопада 2020 р.Справа № 520/7942/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2020, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, по справі № 520/7942/2020
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"
до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)
про визнання протиправною та скасування постанови,
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі по тексту - позивач, КП «Харківські теплові мережі») 23.06.2020 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення штрафу від 05.06.2020 ВП №61183498, та судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при винесені оскаржуваної постанови про накладення штрафу державним виконавцем порушено приписи Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не враховано існування об'єктивних перешкод, які пов'язані як з механізмом відшкодування так і з відсутністю способу виконання рішення суду, а також заявлене клопотання про залучення експерта. Вважає, що рішення суду позивачем не виконано з об'єктивних причин.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 по справі № 520/7942/2020 у задоволені адміністративного позову Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (вул. Мефодіївська, 11, м. Харків, 61037, ЄДРПОУ: 31557119) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Захисників України, будинок 7/8, 7 поверх, код ЄДРПОУ: 41430683) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено повністю.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування усіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 по справі № 520/7942/2020 скасувати, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що спірна постанова державного виконавця про накладення штрафу підлягає скасуванню зважаючи, що факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може бути підставою для відповідальності боржника. Стверджує, що не ухилявся від виконання судового рішення, а навпаки, вживав певні дії, спрямовані на його виконання, про що повідомляв державного виконавця відповідними заявами та поясненнями, в яких ґрунтовно повідомляв про об'єктивні обставини неможливості виконання вищевказаного рішення суду, при цьому наводив математичні розрахунки в цілому по будинку АДРЕСА_1 так і окремо по квартирі ОСОБА_1 , що свідчать про неможливість виконання рішення суду. Зазначаив, що фактично спожита квартирою ОСОБА_1 за весь опалювальний сезон 2017-2018 років кількість теплової енергії 5,876 Гкал, у відповідній долі показників загальнобудинкового приладу обліку дорівнює 24,62 ГДж, що менше в понад 17,7 рази від 437.1 ГДж, обумовлених у виконавчому листі Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.12.2019 №639/4679/18.
Відповідач не погодився з вимогами апеляційної скарги та подав відзив на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що державний виконавець діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернулася до відповідача з заявою про примусове виконання виконавчого листа №639/4679/18, яким зобов'язано Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» здійснити перерахунок оплати вартості послуги з централізованого опалення ОСОБА_1 , як споживачу за особовим рахунком НОМЕР_1 , у опалювальний період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно, за вирахуванням оплати за 437,1 ГДж неотриманої теплової енергії.
На підставі вказаної заяви, 10.02.2020 відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №61183498 з примусового виконання виконавчого листа №639/4679/18, виданого Жовтневим районним судом міста Харкова 27.12.2019, яку направлено на адресу боржника супровідним листом, що не заперечується сторонами у справі.
У пункті 2 вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження №61183498 зазначено, що боржнику, Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі», необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
У зв'язку з невиконанням у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, останнім прийнято відносно позивача постанову про накладення штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення штрафу є правомірною, оскільки рішення суду по справі №639/4679/18 позивачем не виконано, а поважність причин невиконання вказаного рішення суду позивач фактично обґрунтовує своєю незгодою з ним. Незгода з рішенням суду, яке набрало законної сили, не є поважною причиною для його невиконання та не є підставою для невжиття державним виконавцем дій передбачених статтею 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - накладення штрафу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про накладення штрафу (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»)
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу (ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 1 ч. 1 та ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Таким чином, примусове виконання рішення суду розпочинається з прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
В силу приписів ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Приписами ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Представник позивача у позовній заяві та апеляційній скарзі стверджує, що судове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.06.2019 у справі №639/4679/18, не можливо виконати у тій формі в якій вона прийнята судом та посилається на те, що станом на даний час відсутній відповідний унормований чинним законодавством України спосіб для здійснення перерахунку (як-то методика чи порядок, тощо) оплати вартості послуг з централізованого опалення споживачу за вирахуванням оплати за певну кількість 1 Дж.
Колегією суддів встановлено, що виконавчий лист видано з приводу примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.06.2019 у справі №639/4679/18, яке набрало законної сили.
Вказаним рішенням відповідача, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» зобов'язано здійснити перерахунок оплати вартості послуги з централізованого опалення ОСОБА_1 , як споживачу за особовим рахунком НОМЕР_1 , у опалювальний період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно, за вирахуванням оплати за 437,1 ГДж неотриманої теплової енергії.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.06.2019 у справі №639/4679/18 було оскаржено до Харківського апеляційного суду.
Постановою Харківського апеляційного суду від 05.12.2019 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 червня 2019 року залишено без змін.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі ст. 18 Цивільно процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Поважність причин невиконання вказаного рішення позивач фактично обґрунтовує своєю незгодою з ним та наводить обґрунтування, які стосуються неправильного математичного обрахунку обсягу неотриманої ОСОБА_1 теплової енергії у тексті виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.06.2019 по справі № 639/4679/18, який, в свою чергу, повністю відповідає резолютивній частині рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.06.2019 у справі №639/4679/18.
Вказане припущення позивача щодо не правильного визначення Жовтневим районним судом м. Харкова у рішенні від 06.06.2019 у справі №639/4679 способу, в який встановлено судовий захист прав ОСОБА_1 , не є прийнятним, оскільки колегія суддів під час вирішення питання щодо правомірності накладення штрафу в рамках виконавчого провадження не має права надавати оцінку резолютивній частині рішення суду, яке набрало законної сили.
Непогодження позивача з рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.06.2019 у справі №639/4679 в частині обсягу не отриманої ОСОБА_1 теплової енергії не є підставою для скасування спірної постанови про накладення штрафу.
Вказані обставини можуть бути підставою для звернення позивача з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.06.2019 у справі №639/4679 або з заявою в порядку ст.ст. 269, 432, 435 Цивільного процесуального кодексу України тощо (про виправлення описки в судовому рішенні, або про виправлення описки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, або про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення, тощо).
Щодо неможливості позивача звернутися до суду в порядку ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з такою заявою до державного виконавця, який, в свою чергу має право звернутися до суду з відповідною заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що незгода з рішенням суду, яке набрало законної сили, не є поважною причиною для його невиконання та не є підставою для невжиття державним виконавцем дій передбачених статтею 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - накладення штрафу.
Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.07.2020 по справі № 639/3737/20, оскільки вона, по-перше, була винесена після ухвалення оскаржуваного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 по справі № 520/7942/2020. По-друге, в силу приписів ч. 4 ст. 78 КАС України, ухвала суду не є рішенням суду, яким встановлюється обставини справи, та в силу приписів ч. 7 ст. 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова про накладення штрафу від 05.06.2020 у ВП № 61183498, прийнята державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Власик Вікторією Анатоліївною з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому, підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
З урахуванням висновків суду у цій справі, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст. 242, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 по справі № 520/7942/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова