Справа № 755/12712/19 Головуючий 1 інстанція- Гончарук В.П.
Провадження № 22-ц/824/11787/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
іменем України
19 листопада 2020 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,
за участю секретаря Вергелес О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 24 липня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві про встановлення юридичного факту,-
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернуласядо суду із вказаною заявою про встановлення юридичного факту,яку мотивувала тим, що в період із 05 квітня 1982 року по 03 січня 1983 року вона працювала на посаді медичної сестри в Нижньогірській санепідстанції Кримського облздраввідділення (АРК), а в період із 03 березня 1983 року по 16 лютого 1998 року працювала на посаді медичної сестри в Санаторії-профілакторії «Алмаз» м.Стаханов (нині м.Кадіївка) Луганської області.
Вказувала, що після збройної агресії та початку Антитерористичної операції на сході України, в тому числі у м.Стаханов, де вона мешкала, була втрачена її трудова книжка, поновити яку неможливо, а тому необхідно встановити факт її перебування у трудових відносинах із вказаними організаціями для правильного нарахування трудового стажу і призначення пенсії. У зв'язку з наведеним просила встановити факт трудових відносин та її роботи на посаді медичної сестри в Нижньогірській санепідстанції Кримського облздраввідділення (АРК) в період із 05 квітня 1982 року по 03 січня 1983 року, а також в Санаторії-профілакторії «Алмаз» м.Стаханов (нині м.Кадіївка) Луганської області в період із 03 березня 1983 року по 16 лютого 1998 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 24 липня 2020 рокузаява залишена без розгляду. Ухвала суду мотивована наявністю спору про право заявниці на пенсійне забезпечення.
Не погоджуючись із рішенням заявниця ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на її необгрунтованість та порушення судом норм процесального права. Скарга мотивована хибністю висновків суду про наявність спору про право цивільне, які не відповідають обставинам справи.
Заінтересована особа правом на поданння відзиву на апеляційну скаргу не
- 2 -
скористалася.
В суді апеляційної інстанції представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Нікішина О.М. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва як незаконну.
Заінтересована особа про час розгляду справи повідомлялася, до суду не з'явилася, причин неявки не повідомила, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зазначеним вимогам оскаржувана судова ухвала не відповідає.
Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що встановлення юридичного факту перебування у трудових відносинах із двома організаціями необхідне заявниці для отримання пенсійного забезпечення, що на думку суду свідчить про наявність спору про право.
Проте, колегія суддів не може погодитисяз такими висновками суду, які зроблені з порушеням норм процесуального права.
Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд не з'ясував та не дав оцінку чи підлягає розгляду дана заява в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до положень ст.315 ЦПК України судам підвідомчі справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснив, що суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження питання про встановлення юридичних фактів лише у випадку,якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз'яснень п.2 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів. Зокрема, підтвердження трудового стажу, якщо документи не збереглися, провадиться на підставі Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України № 637 від 12 серпня 1993 року.
Як вбачається зі змісту вимог, заявниця просить встановити юридичний факту перебування її у трудових відносинах із двома організаціями, який необхідний заявниці для
- 3 -
підтвердження трудового стажу і отримання в подальшому соціальних виплат.
Водночас відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України № 637 від 12 серпня 1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У судовому порядку відповідно до п.26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
Тобто, законом визначено інший порядок, який дає змогу особі підтвердити її трудовий стаж, в тому числі підтвердити факт роботи в конкретних організаціях за певний період.
У разі незгоди з рішенням відповідного органу ПФУ, громадянин має право оскаржити його до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18, де Верховний Суд вказав, що встановлення фактів для підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України впозасудовому порядку.
Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених ст.255 цього Кодексу.
За положеннями п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Поняття «справа, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства», відображене у вказаних приписах, стосується як справ, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих справ, які взагалі не можуть розглядатися у суді (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (п.59); від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (п.44)).
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.
Оскільки судом встановлено, що законом визначено інший порядок, який дає змогу особі підтвердити факт наявності трудового стажу, то дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції
- 3 -
постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 377, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 24 липня 2020 року скасувати, провадження у справі закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді: