№ справи: 361/6155/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13927/2020
Головуючий у суді першої інстанції: Петришин Н.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
20 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року,
встановив:
у вересні 2020 року заявник звернулась до суду із заявою, у якій просила видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року у видачі судового наказу було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник заявника - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у видачі судового наказу розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи питання про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заява була подана з порушенням правил територіальної підсудності. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
Положеннями ст. 162 ЦПК України визначено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 ст. 28 ЦПК України встановлено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
У своїй апеляційній скарзі представник заявника посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що військова частина НОМЕР_1 знаходиться у м.Бровари Київської області, про що свідчить наявність у неї на балансі нерухомого майна - нежитлових приміщень військового містечка № НОМЕР_2 у м.Бровари. Однак, такі доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
При зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу заявником було надано копії її паспорту та паспорту ОСОБА_2 , з яких вбачається, що заявник та особа, з якої вона просить стягнути аліменти на утримання дитини, зареєстровані в АДРЕСА_1 .
За змістом ч. 5,6 ст. 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду.
Судом першої інстанції на виконання вказаних вимог процесуального закону було зроблено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 .
З відповіді, наданої на вказаний запит, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.6).
Доказів про те, що місце проживання ОСОБА_1 або ОСОБА_2 зареєстроване у встановленому законом порядку у м.Бровари Київської області матеріали справи не містять. Сама по собі наявність у військової частини, в якій зареєстроване місце проживання учасників справи, нерухомого майна на території м.Бровари не свідчить про реєстрацію місця проживання заявника та заінтересованої особи саме за місцем його знаходження. Також не свідчить про реєстрацію місця проживання заявника в м.Бровари і довідка про відвідання донькою заявника дитячого садочку у м.Бровари.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України підставою для відмови у видачі судового наказу є подання заяви з порушенням правил підсудності.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Таким чином, судом першої інстанції було правильно застосовано норми процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді