справа№752/4075/20 головуючийу суді Іінстанції: Мазур Ю.Ю.
провадження №22-ц/824/15058/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
про повернення апеляційної скарги
20 листопада 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Сушко Л.П., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року та на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на навчання,
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на навчання.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 05 листопада 2020 року подала апеляційну скаргу на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року та на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року.
Однак, апеляційна скарга на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року про відмову у прийнятті зустрічного позовуне може бути прийнята апеляційним судом, і підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на наступне.
Статтею 353 ЦПК України встановлено перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Відповідно до пункту четвертого частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року про відмову у прийнятті зустрічного позову не може бути прийнята апеляційним судом, і підлягає поверненню особі, яка її подала.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Керуючись статтею 357 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року про відмову у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на навчання - повернути особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко